Справа № 456/1156/23
Провадження № 3/456/787/2023
іменем України
24 квітня 2023 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , водія-слюсара ремонтного відділення служби матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-11, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП,
Солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, 05.03.2023 о 18:10 був відсутній на території військової частини НОМЕР_1 за місцем проходження військової служби в умовах особливого періоду, після чого був доставлений у розташування військової частини з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-11, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП.
Зважаючи на викладене, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП.
До вказаних висновків суд дійшов, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 172-11, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі. Окрім того, в наданих поясненнях фактичних обставин справи не оспорював.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-20 КУпАП адміністративним правопорушенням є розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
05.03.2023 близько 18:10 ОСОБА_1 був доставлений в розташування військової частини НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена протоколом А4800 про військове адміністративне правопорушення від 06.03.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та заступника командира з морально-психологічного забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; довідкою КНП «Стрийська ЦРЛ» № 1029 від 05.03.2023; військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Вищевикладені докази є належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає доведеним факт відмови солдата ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-20 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує особу правопорушника, який за місцем проходження служби характеризується негативно, характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, яка доведена повністю, а тому відносно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-20 КУпАП у виді штрафу. Застосоване судом до ОСОБА_1 адміністративне стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Разом з тим, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Так, ОСОБА_1 є військовослужбовцем - водієм-слюсарем ремонтного відділення служби матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а тому останній підлягає звільненню від сплати судового збору.
Що стосується інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-11 КУпАП, суд звертає увагу на таке.
Так, відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 172-11 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
На підставі ст. 252 КУпАП, оцінивши надані суду докази, послуговуючись своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 .
Так, з наявних у справі матеріалів встановлено, що військовослужбовець за мобілізацією солдат ОСОБА_1 не є військовослужбовцем строкової служби, як передбачено ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, а отже, відсутній суб'єкт (спеціальний суб'єкт) даного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. До цих ознак належать: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 не є суб'єктом (спеціальним суб'єктом) правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, то останній не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відтак суддя за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності дійшов висновку, що направлені до Стрийського міськрайонного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-11 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують в його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71) та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 в справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-11 КУпАП
Керуючись ст. 23, 33, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисяча сімсот) гривень.
ОСОБА_1 згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору.
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-11 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Cуддя Л. В. Гула