Справа № 752/5390/23
Провадження № 2-з/752/160/23
01 червня 2023 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., при секретарі Павлюх П.В., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_3 про забезпечення позову,-
в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Від представника позивача - ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову у якій просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ) і знаходяться у нього чи в інших осіб.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
На сьогоднішній день позивач вже несе негативні наслідки у вигляді неможливості розпоряджатись власними коштами з огляду на протиправну бездіяльність відповідача.
Більше того, як стало відомо позивачеві з відкритих джерел інформації, а саме, інформації розміщеної на офіційному сайті Голосіївського районного суду міста Києва, відносно відповідача ОСОБА_2 у 2023 році практично в один період відкрито чотири позовних провадження за позовом фізичних осіб до відповідача про стягнення грошових коштів за договорами позики.
Вважає, що з наведеного слід зробити висновок про недобросовісний характер поведінки відповідача по відношенню до власних зобов'язань. Також, наведені обставини дає підстави для висновку, що позивач разом з іншими особами міг стати потерпілою особою від шахрайських дій певних осіб.
Вчинення дій такого характеру відповідачем знівелює ефективність судового рішення про стягнення коштів.
Представник посилається на те, що вжиття саме таких заходів забезпечення позову не утруднить діяльності сторін по справі, натомість забезпечить можливість ефективного захисту охоронюваних законом прав та інтересів позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки зважаючи на вищевикладені обставини, існує реальна загроза невиконання та/або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Разом з тим, представником позивача - ОСОБА_3. у заяві про забезпечення позову не конкретизовано майно, на яке необхідно накласти арешт, також не доведені обставини та конкретні причини, з посиланням на докази, які підтверджують загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
в задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя В.С. Хоменко