№707/3081/22
1-кп/707/111/23
07 червня 2023 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12022250310000387 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хацьки, Черкаського району, Черкаської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, студента 1-го курсу ДНЗ «Черкаське вище професійне училище», зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 05.02.2022 року, у період часу з 22.00 год. до 23.50 год., перебуваючи у прихожій будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів у кріслі, один удар ногою в область щелепи, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у виді перелому тіла нижньої щелепи зліва, які згідно висновку експерта № 02-01/842 від 19.12.2022 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, потерпілого, свідків та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні документах.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що вину визнає повністю, однак цивільний позов просить залишити без розгляду. Обвинувачений зазначив, що він прийшов до ОСОБА_8 на день народження. О 19:00 годині вони вийшли на двір. ОСОБА_7 в цей час висловився нецензурно і ОСОБА_9 зробив йому зауваження, внаслідок чого виник конфлікт. Вороний ОСОБА_10 його вдарив, а ОСОБА_11 почав душити. Хлопці відтягли ОСОБА_7 від ОСОБА_12 . Прийшовши до тями вже на подвір'ї він зрозумів, що залишив в будинку телефон та кросівки. Повернувся до будинку, забрав телефон, а коли взувався, ОСОБА_11 запитав: «Чи я ще хочу?», після чого обвинувачений наніс йому удар ногою в щелепу.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 05 лютого 2022 року ввечері, в АДРЕСА_2 , святкували день народження ОСОБА_8 - доньки дружини потерпілого. Вона зібрала гостей на святкування дня народження. О 21:30 всі розійшлися. О 00:00 ночі прийшов ОСОБА_13 і сказав, що забув телефон. Потерпілий сидів у кріслі. ОСОБА_14 зайшов до ОСОБА_8 в кімнату, потім вийшов, і вдарив потерпілого в щелепу, після чого втік. Гостей було близько 20 осіб. Святкувати почали о 17 годині 30 хвилин. Сиділи за столом. Конфліктів не було. Мирославі виповнилось 16 років. На столі було вино та «шампанське». Потерпілий пив горілку. Друзі ОСОБА_8 пили «шампанське». ОСОБА_13 прийшов не сам. Також сидів з усіма за столом, однак чи вживав алкоголь чи ні, свідок не пам'ятає. У потерпілого був словесний конфлікт з ОСОБА_13 . Він матюкався. Потерпілий зробив йому зауваження. Фізичного впливу не було. ОСОБА_15 потерпілий не бачив. Дружина сказала, що телефон лежав у прихожій. Обвинувачений вдарив потерпілого і вибіг з хати. Обвинувачений взувався і з цього положення наніс удар. Він нічого не говорив потерпілому і потерпілий йому нічого не говорив. Удар був в щелепу зліва. Потерпілий «по швидкій» поїхав до лікарні. Тілесних ушкоджень обвинуваченому потерпілий не наносив. ОСОБА_8 вдома ночувала.
Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_16 , (допит в присутності законного представника), суду пояснив, що вони прийшли на день народження до ОСОБА_17 . Свідок прийшов зі своєю дівчиною. Там було багато людей. На дні народженні був ОСОБА_18 . Також був присутній ОСОБА_7 і ОСОБА_19 - дівчина свідка. Вони прийшли близько 19:00 години. Святкували за столом, в будинку. Свідок не вживав алкоголь. Алкоголю на столі не було. Під час застілля конфлікту не було. Коли розходились по домівках близько 22:00-23:00 години, конфліктів не було. Свідок з ОСОБА_13 виходили. ОСОБА_13 сказав нецензурне слово, що не сподобалось ОСОБА_20 . Після цього виникла сварка між ОСОБА_20 та ОСОБА_13 . Кулібаба взяв ОСОБА_13 в захват і придушив. Свідок з ОСОБА_21 їх розтягли і вийшли на двір. ОСОБА_13 «прийшов в себе» і сказав, що залишив телефон та кросівок. Свідок повернувся з ОСОБА_13 в будинок і попросив віддати телефон. Його віддали не одразу, а згодом. В прихожій знаходились: ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та свідок. ОСОБА_20 сказав ОСОБА_13 : «Тобі добавити?». ОСОБА_13 , наніс удар ногою в обличчя ОСОБА_20 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що 05.02.2022 року всі гості вже порозходились і чоловік присів у крісло. Вони говорили. Потім прийшов хлопець за телефоном. Свідок відчинила двері і пішла в кімнату. Коли поверталася, то побачила, що хлопця немає, а ОСОБА_20 в крові. Того дня, у доньки свідка був день народження. Гостей було 26 осіб. Гості прийшли на 16:00 годину. Святкували у будинку. На столі було «шампанське» та вино для дітей, для дорослих була горілка. Іван був на святі, вживав горілку. Діти випивали вино. ОСОБА_14 був на святкуванні. Він прийшов з іншими. Чи вживав ОСОБА_14 алкогольні напої свідок не памятає. Близько 22:00 години гості розійшлись. Всі. Коли пішов ОСОБА_13 , свідок не памятає. Хворостенко з ОСОБА_20 боролися на руках. Це відбувалося в прихожій. Про ОСОБА_14 свідок почула вперше на дні народженні. Сказали, що це давній друг ОСОБА_8 . ОСОБА_14 повернувся до будинку і показав у вікно, що забув телефон. Свідок відчинила двері і пішла в кімнату, потім почула тріскіт і крик ОСОБА_20 , що йому вибили щелепу. Мирослава спала, коли це трапилось і чоловік став кричати. Коли свідок почала запитувати ОСОБА_8 про ОСОБА_14 , остання вийшла з кімнати, а потім пішла з будинку, через те, що свідок на неї накричала.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що у сина ОСОБА_7 був струс мозку і його не можна душити. Психіатричних змін не було. Син тихий і спокійний. Займається спортом. Алкоголь і наркотичні речовини не вживає.
Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об'єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.02.2022 року;
протокол огляду предмету від 22.02.2022 року, яким зафіксовано огляд копії консультативного висновку спеціаліста від 21.02.2022 року з КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» на імя ОСОБА_4 , копії протоколу обстеження на ім'я ОСОБА_4 ;
протокол слідчого експерименту від 07.12.2022 року проведеного за участю потерпілого;
фототаблиця до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 , яка містить копії фотозображень фасаду будинку, прихожої будинку, та потерпілого із статистом, який показує механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень та його положення в цей час;
протокол проведення слідчого експерименту від 10.12.2022 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_16 , його законного представника та інших;
фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 , яка місить копії фотозображень свідка ОСОБА_16 , який показує на статистах положення обвинуваченого та потерпілого по відношенню один до одного, та дії потерпілого, який застосовує прийом удавлення до обвинуваченого. Також свідок показує як обвинувачений наніс удар потерпілому в ділянку обличчя;
висновок експерта №02-01/842 від 19.12.2022 року, згідно якого у ОСОБА_4 мало місце ушкодження: перелом тіла нижньої щелепи зліва. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмету, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя. Перелом тіла нижньої щелепи зліва, у ОСОБА_4 , не є небезпечним для життя як в момент заподіяння та і в своєму клінічному протіканні. Перелом тіла нижньої щелепи зліва, у ОСОБА_4 , не характерний для тих ушкоджень, які виникають внаслідок падіння з висоти власного зросту, з положення стоячи, з наступним ударом об площину або травмуючий обєкт. Травмуючим механізмом перелому тіла нижньої щелепи зліва, у ОСОБА_4 , явилась ударна дія тупого предмету. Перелом тіла нижньої щелепи зліва, у ОСОБА_4 , міг виникнути як за обставин на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 07.12.2022 року, так і за обставин, на які вказав ОСОБА_16 в протоколі проведення слідчого експерименту від 10.12.2022 року;
протокол слідчого експерименту від 23.12.2022 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника та законного представника;
протокол огляду предмету від 28.12.2022 року, яким зафіксовано огляд копії медичної картки стаціонарного хворого №2329, виданої на імя ОСОБА_4 ;
висновок експерта від 28.12.2022 року №02-01/887, згідно якого перелом тіла нижньої щелепи зліва, у ОСОБА_4 , міг виникнути за обставин, на які вказав ОСОБА_7 в протоколі проведення слідчого експерименту від 23.12.2022 року. В наданих на додаткову судово-медичну експертизу медичних документах, дані про те, що у ОСОБА_4 був раніше перелом нижньої щелепи відсутні.
Дані докази за свою є належними та допустимим у розумінні норм КПК України.
Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.
За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, встановлених судом.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров'я.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшуть покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та скоєння кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , в порядку ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
досудову доповідь органу пробації;
позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;
відношення обвинуваченого до вчиненого (розуміння і усвідомлення своєї протиправної поведінки);
ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину;
особливості й обставини вчинення злочину: форму вини (прямий умисел), мотив і мету (мотив - розвязання конфлікту, мета - вирішення конфлікту на свою користь), стадію вчинення (закінчений злочин), характер і ступінь тяжкості наслідків що настали (заподіяння потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоровя);
відсутність обтяжуючих покарання обставин;
наявність помякшуючих покарання обставин;
особу обвинуваченого, який на обліку у секторі ювенальної превенції відділу превенції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області не перебував і не перебуває; на обліку у служби у справах дітей не перебував та на даний час не перебуває; навчається у державному навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище» з 01.09.2022 року по 09.02.2024 року на денній формі навчання, 1 курс; в навчальному закладі характеризується посередньо; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Черкаська ЦРЛ» не перебуває; раніше не судимий; за місцем проживання характеризується посередньо; має повну сім'ю та двох братів.
Визначаючи обвинуваченому міру покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 в ході конфлікту умисно наніс ОСОБА_4 один удар ногою в область щелепи, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у виді перелому тіла нижньої щелепи зліва. Така поведінка ОСОБА_7 свідчить про те, що він схильний до агресії коли не знаходить адекватний шлях до розв'язання конфлікту. Дана агресія може бути певною мірою обумовлена віком і бажанням довести свою думку іншим, проявити незгоду та виразити протест проти того, що не подобається, та проявлятися у реакції захисту своїх «особистих кордонів», як прояв внутрішньої автономії.
Показами свідка ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується, що певні неправомірні дії проявляв і ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , коли взяв того в захват та придушував, проте дані дії не стали причиною з якої ОСОБА_7 у відповідь наніс ОСОБА_4 удар, однак вони загострили конфлікт. Проте, ОСОБА_7 , замість того, щоб звернутися до правоохоронних органів або до батьків з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_4 , повернувся назад до будинку, де проживає потерпілий, знаючи, що може того зустріти, а тому, можна припустити, що неповнолітній бажав іншого шляху до розв'язання конфлікту, зокрема, вже на свою користь. Як наслідок, ОСОБА_7 довів конфлікт до завершення, шляхом завдання ОСОБА_4 удару, чим позбавив останнього можливості «вийти переможцем» у даному конфлікті та «спустив пар», в результаті чого агресія пішла на спад. Будучи повнолітньою особою, ОСОБА_4 , який розпочав конфлікт, не зумів його погасити, а вчинив дії, за яких ОСОБА_7 , в стресовій ситуації швидко перейшов з базової емоції - гніву до більш складної - агресії (гнів та невиправдані очікування), з якою не зміг впоратись. Крім того вислів: «Ти ще хочеш?», з яким ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_7 , міг стати тригером для протиправних дій неповнолітнього, що проявилося в реакції «бий».
Однак, зважаючи на вищевикладене, суд враховує те, що ОСОБА_7 міг не продовжувати конфлікт, з огляду на те, що потерпілий вживав алкоголь і міг поводитись неадекватно, та попросити своїх товаришів забрати телефон. Більш того, про протиправні дії потерпілого обвинувачений міг повідомити дорослих або правоохоронні органи, однак не зробив цього, бажаючи сам відстояти свою автономію і особистісні межі. Такі бажання втілись в негативних наслідках для здоров'я потерпілого, який внаслідок перелому щелепи відчував гострий біль, який є супутнім такій травмі, і мав проходити подальше лікування, внаслідок тривалого розладу здоров'я.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У своєму рішенні у справі «Орлов проти України» від 11.02.2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що «… національні суди за жодних обставин не повинні дозволяти випадків, за яких завдання тілесних і моральних страждань залишатиметься безкарним. Це важливо для забезпечення громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів влади до незаконних дій або співучасті у них».
Враховуючи усі вище перелічені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Проте, проаналізувавши поведінку обвинуваченого: визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, вчинення кримінального правопорушення вперше та неповнолітнім, навчання у професійно-технічному училищі, посередні характеристики за місцем проживання та навчання, суд приходить до висновку, що при призначенні покарання також має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції останнього від суспільства, у зв'язку з чим є можливим звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, в порядку ст.75, ст. 104 КК України, визначивши йому іспитовий строк та поклавши обов'язки відповідно до ст. 76 КК України. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Потерпілим ОСОБА_4 подано позовну заяву до матері обвинуваченого - ОСОБА_6 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 про стягнення з неї матеріальної шкоди в розмірі 4727 грн. 91 коп. та моральної шкоди у розмірі 35000 грн.
Адвокатом ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву. Документів, що підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_5 на представництво інтересів ОСОБА_6 до матеріалів відзиву не приєднано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
ч.1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" - шкода, заподіяна неповнолітнім віком від 15 до 18 років, згідно зі ст.447 ЦК відшкодовується самим заподіювачем. Якщо в останнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов'язок покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Цей їх обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди.
Зважаючи на викладене вище, за умови того, що у суду не має даних щодо відсутності у неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 майна для відшкодування шкоди, з клопотаннями, щодо встановлення даних обставин потерпілий до суду не звертався, враховуючи, що винна поведінка матері ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , яка б сприяла вчинення неповнолітнім злочину не доведена, суд відмовляє у задоволенні цивільного позову потерпілого в повному обсязі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, у відношенні тих доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обиралась.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75,104 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю - 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 - відмовити повністю
Речові докази: копію консультативного висновку спеціаліста від 21.02.2022 року; копію медичної картки стаціонарного хворого №2329 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1