Справа № 695/1089/23
09 червня 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250370000323 від 06.03.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чигирин Черкаської області, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1)вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.01.2017 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 395 КК України до 03 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 02 роки;
2)вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2017 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
3)вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.06.2017 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 01.08.2019 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2019 умовно-достроково на 1 рік 7 місяців;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.06.2017 за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, судимість за яким не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності.
Так, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ із 05 години 30 хвилин, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023 з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, 06.03.2023 близько 21.40 год., знаходячись по АДРЕСА_3 , вирішив вчинити крадіжку майна. Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_4 переліз через паркан на територію домоволодіння по АДРЕСА_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , де діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, через незачинені двері проник до приміщення сараю, звідки намагався викрасти алюмінієву каструлю об'ємом 12 літрів вартістю 710 грн., три скляні банки об'ємом по три літри кожна загальною вартістю 33 грн., металеву залізну бочку об'ємом 200 літрів вартістю 250 грн., що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/124-23/3259-ТВ від 21.03.2023, а також металевий круг з чорного металу вагою 17,4 кг., вартість якого за ціною металобрухту становить 88,04 грн., що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/124-23/2929-ТВ від 15.03.2023. Проте свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, він зрозумів всю протиправність своєї поведінки. Повідомив, що раніше у домоволодінні потерпілої працював за домовленістю з нею. Викрадені речі хотів продати, оскільки йому були необхідні кошти на подарунок дівчині. Просив не позбавляти його волі, надати йому останній шанс. Обіцяв працевлаштуватися.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, але в матеріалах справи є заява про розгляд справи без її участі.
Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального правопорушення і приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров'я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином; дані, які характеризують обвинуваченого: раніше неодноразово судимий, вчинив новий аналогічний корисливий злочин через кілька років після відбуття покарання за попереднім вироком, під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога на цей час не перебуває, не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
У досудовій доповіді орган пробації зробив висновок про те, що беручи до уваги інформацію що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому випадку.
З урахуванням усіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд погоджується із думкою прокурора та вважає, що єдиним вірним для обвинуваченого покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути тільки мінімальний строк покарання за санкцією інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, тобто з 06.03.2023.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 1132,68 грн.
Речові докази: алюмінієву каструлю, три скляні банки, металеву залізну бочку, металевий круг, які передано потерпілій ОСОБА_6 залишити останній за належністю; диск DVD+R, який приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1