Справа № 953/4409/23
н/п 1-кс/953/4179/23
"08" червня 2023 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженню №22023220000000423 від 29.03.2023,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника- адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_3 ,
07.06.2023 підозрюваний ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із клопотанням про заміну запобіжного заходу, в якому просить змінити обраний йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи клопотання тим, що при обранні тримання під вартою не було враховано, що підозра здійснюється за відсутності достатніх доказів його причетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність доведеності ризиків, та неможливості застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою. Сама тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді від 05.05.23 р до нього було застосовано запобіжній захід - тримання під вартою строком на 2 місяці.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_3 клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти клопотання заперечував та зазначив, що захистом та обвинуваченим не надані докази того, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики, які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли, не зменшилися. Крім того зазначив , що відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою. Отже, це є імперативна норма, визначена законодавцем. Обставини доведеності винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину, на які він посилається наразі не можуть бути предметом судового розгляду, дані питання розглядаються під час розгляду кримінального провадження по суті. На даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023220000000423 від 29.03.2023, в якому ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
По даному кримінальному провадженню підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. При цьому за частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Згідно зі ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
На заявника покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України віднесені до особливо тяжких злочинів, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років позбавлення волі, а отже, будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду від 05.05.2023 року, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: даними, які містяться в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 27.04.2023; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.05.2023; показаннями свідка ОСОБА_6 , які містяться в протоколі допиту від 01.05.2023: показаннями свідка ОСОБА_7 , які містяться в протоколі допиту від 01.05.2023: даними, які містяться в протоколі обшуку від 04.05.2023.
Слідча суддя зазначила, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя прийшла до висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_3 дій, що кваліфікуються за ч.3 ст.114-2 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Посилання ОСОБА_3 у клопотанні про зміну міри запобіжного заходу на обставини недоведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину в даній стадії не можуть бути предметом судового розгляду.
Перевірка доказів які враховано під час повідомлення про підозру з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх достатності, допустимості та взаємозв'язку.
Посилання ОСОБА_3 на теоретичний характер ризиків слідча суддя не приймає до уваги з огляду на наступне.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слід варувати, наведені обставини про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування ОСОБА_3 , в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з цим, зазначені дані про особу підозрюваного, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про відсутність підтвердження існування ризиків суд визнає безпідставними.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Враховуючи викладене, оскільки об'єктивних даних, які свідчать про наявність таких обставин, які можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , а також стати підставою для зміни запобіжного заходу щодо нього на інший більш м'який, не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3 .
А тому суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 201, 372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженню №22023220000000423 від 29.03.2023, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_8 в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1