Справа № 569/8375/23
07 червня 2023 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Сидорук Є.І. розглянувши матеріли, які надійшли від Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , не працюючої, рнокпп - НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №859386 від 27 квітня 2023 року, 09.04.2023 близько 21 00 хв за адресою АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , неналежно виконує батьківський обов'язок, як наслідок, останнього було доставлено до РОДКЛ з діагнозом отруєння алкоголем.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Довбенко Г.В. в судовому засіданні вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не визнала, просила закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення адвоката Довбенко Г.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З матеріалів справи вбачається, що будь-які дані, які б свідчили про умисне невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 у матеріалах адміністративної справи відсутні.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пояснення захисника - адвоката Довбенко Г.В. та надані нею матеріли спростовують зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про те, що ОСОБА_2 неналежно виконує батьківський обов'язок, як наслідок сина було доставлено до РОДКЛ.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Однак, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 859386 складений він 27.04.2023 року, а датою вчинення правопорушення є 09.04.2023 року, а також за відсутності свідків вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, протокол складено з порушенням строку визначеного ч. 2 ст. 254 КУпАП, будь-які підстави, що дозволяють складення протоколу поза цим терміном у даному випадку відсутні.
За загальним правилом доказ визнається не допустимим, якщо він отриманий з порушенням порядку встановленому законом, а тому не може бути використаний судом при ухваленні рішення.
Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на рапорті лейтенанта поліції В. Федичканич про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2. був доставлений до РОДКЛ із діагнозом отруєння невідомою речовиною (алкоголь) та наявності ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і діях ОСОБА_1 .
Крім того, суть адміністративного правопорушення, викладена у вказаному протоколі, не свідчить про наявність у бездіяльності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки відповідальність, передбачена цією статтею наступає саме за винні дії «ухилення» батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, проте в протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов'язків, а суть правопорушення ніби то полягає у неналежному виконанні батьківських обов'язків.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На сьогодні чинний КУпАП не містить визначення способів ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків, проте такі роз'яснення викладені у ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» де зазначається, що означає «непіклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя». Ним уважається: • незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; • неспілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; • ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; • несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; • невиявлення інтересу до її внутрішнього світу; • нестворення умов для здобуття нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Однак ухилення від виконання батьківських обов'язків та їх невиконання не є тотожними поняттями.
Наведено ознаки ухилення від виконання батьківських обов'язків. Утім, чіткого визначення самого поняття «ухилення» немає.
Проте свідоме нехтування батька своїми обов'язками свідчить про умисну форму вини. Невиконання ж батьківських обов'язків може бути наслідком як неможливості такого виконання, так і самовпевненості та недбалого ставлення до них.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не доводяться сукупністю належних і допустимих доказів.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 , фактично ґрунтуються на протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті, які на думку суду не є переконливими, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП , суддя, -
постановив:
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.
Суддя -