Справа № 564/1409/22
02 червня 2023 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Олійника П. В.
з участю секретаря Зберун К. Ф.
представників відповідачів Мухаровського В.В., Олійник Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та рішенням органів досудового розслідуваннч та прокуратури
ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районногосуду Рівненськоїобласті зпозовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та рішенням органів досудового розслідуваннч та прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він у період з 22 серпня 2017 року по 26 грудня 2019 року був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності. Внаслідок незаконних дій і рішень органів досудового розслідування та прокуратури позивачу спричинено значну моральну шкоду. Тому просить суд, стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 300 000 моральної шкоди.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні представник позивача -адвокат Остапенко В.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області- Мухаровський В.В. заперечував проти позову повністю покликаючись на відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні прокурор Костопільского відділу Здолбунівської окружної прокукатури Олійник Н.С. заперечувала проти задоволення позову.
Представник Головного управління Національної поліції в Рівненській області в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечувала проти задоволення позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудовий розслідувань, за №12017180150000528, внесено відомості про виявлення, під час проведення обшуку, по місцю проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , екстракт канабісуг який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів обіг яких заборонено масою 0,312г (в перерахунку на суху речовину). Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.309 КК України.
07 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудовий розслідувань, за №12017180150000529, внесено відомості про виявлення, під час проведення обшуку, на земельній ділянці по місцю проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , рослини коноплі у кількості 17 саджанців. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст.310 КК України.
Досудове розслідування у вищезазначених кримінальних провадженнях проводилось слідчим відділенням Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області за процесуального керівництва Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області.
22 серпня 2017 року, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000528 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР, слідчим СВ Костопільського відділу поліції ГУНП Рівненській області Левчиком B.C. за погодженням прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.309 КК України.
22 серпня 2017 року, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000529 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР слідчим СВ Костопільського відділу поліції ГУНП Рівненській області Левчиком B.C. за погодженням прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 310 КК України.
Постановою прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В. від 29 серпня 2017 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000528 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.309 КК України об'єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000529 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.310 КК України, з реєстрацією ЄРДР об'єднаного кримінального провадження за №12017180150000528.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000528 закінчено 30 серпня 2017 року.
30.08.2017 року слідчим СВ Костолільського відділу поліції ГУНП Рівненській області Левчиком B.C. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017180150000528 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.309, ч.1 ст.310 КК України, який затверджено прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчуком Н.В. та матеріали направлено до Костопільського районного суду Рівненської області для розгляду по суті.
Згідно вироку Костопільського районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року, постановленого у справі за №564/1818/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.309 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.309 КК України; ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.310 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.310 КК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.309, ч.1 ст.310 КК України залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року Касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №61-11708св18, та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 20 вересня 2018 року у справі №14-298цс18.
Так судом встановлено, що 22 серпня 2017 року у кримінальному провадженні №12017180150000528 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР, слідчим СВ Костопільського відділу поліції ГУНП Рівненській області Левчиком B.C. за погодженням прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.309 КК України. В цей же день у кримінальному провадженні №12017180150000529 відомості про яке 07 липня 2017 року внесено до ЄРДР слідчим СВ Костопільського відділу поліції ГУНП Рівненській області Левчиком B.C. за погодженням прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 310 КК України.
Постановою прокурора Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області Шевчука Н.В. від 29 серпня 2017 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000528 від 07 липня 2017 року, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.309 КК України об'єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017180150000529 від 07 липня 2017 р., за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.310 КК України, з реєстрацією ЄРДР об'єднаного кримінального провадження за №12017180150000528.
Разом з тим, вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року у справі №564/1818/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 310 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення даних кримінальних правопорушень.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року Касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Відтак, ОСОБА_1 , фактично безпідставно перебував під слідством та судом з 22 серпня 2017 року до 26 грудня 2019 року, тобто до набрання вироком Костопільського районного суду Рівненської області законної сили.
Таким чином, строк перебування позивача під слідством та судом становить 28 місяці та 4 днів.
При цьому суд не приймає до уваги відзив відповідача Головного управління Національної поліції в Рівненській області про те, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди враховуючи наступне.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга №42255/04) від 01 липня 2010 року зокрема зазначив про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia), скарга №33470/03, §82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), скарга №30422/03, §35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга №38411/02, §113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 01 червня 2006 року) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), скарга Ns4171/04, §20 березня).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Таким чином, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
При цьому суд також не приймає уваги відзив відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про те, що казначейство не вступало у будь-які правовідносини з позивачем і своїми діями чи бездіяльністю не завдавало останньому шкоди, оскільки такі доводи не мають правового значення з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №641/8857/17 від 25 березня 2020 року, у якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства. Така правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, провадження №14-515цс19.
Відповідно до ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставинсправи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державнийбюджет Українина », установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 6700 гривень.
Відтак, враховуючи, як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на особу позивача, тривалість перебування під слідством і судом, глибину його переживань у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті у зв'язку з цим, а також врахувавши принцип вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про те, що відшкодування моральної шкоди слід встановити в розмірі 190 000 грн., виходячи з розрахунку: 6700 грн. х 28 повних місяці та 4 дні, перебування під слідством і судом.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відтак, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 211, 247, 258, 259 , 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Українаи в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та рішенням органів досудового розслідуваннч та прокуратури- задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач 1: Держава Україна в особі Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. С. Петлюри,13.
Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, 33000, Рівненська область, м. Рівне. Вул. Хвильового, 2.
Відповідач 3: Рівненська обласна прокуратура, 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня,52.
Повний текст рішення виготовлено 08.06.2023 року.
СуддяП. В. Олійник