Справа № 557/1308/21
09 червня 2023 року смт. Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6
секретар судового засідання ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща обвинувальний акт в кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202118100000086 від 31.05.2021 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подоляни Гощанського району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_8 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
30 травня 2021 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи в селі Подоляни Рівненського району Рівненської області, під час конфлікту, що виник на ґрунті неприязних особистих відносин, умисно наніс своєму брату ОСОБА_5 не менше, як один удар металевою трубою в праву руку, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому верхньої третини правої ліктьової кістки та вивиху голівки правої променевої кістки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 67 від 05.07.2021 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм довготривалого розладу здоров'я.
2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
4.Позиції сторін кримінального провадження.
4.1.Позиція сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 29 липня 2021 року слідчим Слідчого відділення Відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 та затверджений прокурором - начальником Гощанського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_10 .
За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, зазначила, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання - не встановлено. Прокурор просила призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки.
4.2. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред'явленим обвинуваченням не визнав, надав показання, оспорив правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи, показав, що він перебував у стані необхідної оборони. Цивільний позов, заявлений потерпілим, не визнав.
Захисник адвокат ОСОБА_4 заперечив достатність доказів щодо винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, оскільки той діяв у стані необхідної самооборони. Під час виступу у судових дебатах просив закрити кримінальне провадження.
4.3. Позиція потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_5 надав показання, правову кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорював, просив призначити обвинуваченому суворе покарання, адекватне вчиненому, а також - задовольнити цивільний позов.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_12 просила визнати обвинуваченого винуватим і задовольнити цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
5.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
5.1.Показання обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України не визнав, дав показання, відповідно до яких того дня вони разом з потерпілим ОСОБА_5 святкували на березі річки день народження спільного знайомого. Після першої випитої стопки алкоголю в потерпілого зіпсувався настрій, він почав конфліктувати. Родичі забрали потерпілого, а приблизно за годину розійшлися і решта. Обвинувачений з сім'єю поїхали вирішили залишитися ночувати в Подолянах. Ворота були зачинені. Вночі почули, що повз дім проїхав автомобіль. ОСОБА_3 зрозумів, що це ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_5 почав бити трубою по воротах. ОСОБА_3 вибіг на вулицю і побачив, що ОСОБА_5 біжить на нього з металевою трубою. Тоді ОСОБА_3 схопив іншу металеву трубу, щоб вибити трубу, яка була у ОСОБА_5 , в цілях оборони, наносив удари по тій трубі, чув, що вони приходилися по трубі. Так сталося, що у потерпілого зламалася рука. Відразу через паркан перестрибнули племінники обвинуваченого, потерпілий побіг до будинку, а хтось із племінників вистрілив у обвинуваченого з пістолета. Після цього хтось зателефонував у поліцію та на швидку допомогу.
5.2.Показання потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 30 чи 31 травня вони поїхали на берег річки відпочивати. Обвинувачений ОСОБА_3 вдарив мене і мою жінку, вкинув батька в річку. Після того ми поїхали додому до батька. ОСОБА_3 по приїзду з річки був розгніваний, що батько хотів забрати документи на паї і почав скандалити. Тому потерпілий поїхав туди. Коли він переліз через паркан, обвинувачений ОСОБА_3 почав бити його металевою трубою. Удари припали по руці. Тепер в руці видалена частина кістки, суглоб не розгинається. Коли ОСОБА_3 відволік ОСОБА_13 , то потерпілий втік в будинок. Після того в обвинуваченого була ще й бійка з племінниками, з тією ж трубою. Пізніше потерпілого завезли додому. З рукою було багато проблем. На допомогу під час бійки потерпілий не кликав. Чи отримав обвинувачений якісь травми, потерпілому не було відомо. Внаслідок травми потерпілий втратив роботу, мусив піти на легшу роботу, водієм легкового авто, втратив у заробітку в 4 рази. Матеріальної допомоги обвинувачений потерпілому не пропонував.
5.3. Показання свідків.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка дружина потерпілого ОСОБА_5 . ОСОБА_14 показала суду, що 30.05.2021 в обідню пору ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та їх батько поїхали на річку разом із сусідами. Брати почали сваритися, а ОСОБА_3 почав тягнути свого батька до річки. В процесі сварки ОСОБА_3 вдарив свідка в лице. Після того свідок з чоловіком та його батьком поїхали додому. Коли їхали додому, зупинилися біля будинку, де жив дід ОСОБА_5 , щоб подивитися, чи все нормально. ОСОБА_5 переліз у двір через паркан, після чого свідок почула удари металевою трубою. Свідок побачила бійку. З дому вийшли дружина і баба ОСОБА_3 , хотіли зупинити бійку. Свідок почала кричати, на крик підійшов ОСОБА_13 . ОСОБА_5 пішов у будинок, щоб розповісти про все дідові. В руках у ОСОБА_5 нічого не було. Після того свідок викликала швидку допомогу, а ті викликали поліцію. 31.05.2021 вранці поїхали в лікарню, там сказали, що потрібно робити операцію. Рани в потерпілого були на руці і на спині, а на річці обвинувачений ще прокусив потерпілому палець. Після отриманих травм ОСОБА_5 став непрацездатним, почалися проблеми з психікою.
Свідок ОСОБА_15 , дід обвинуваченого і потерпілого, показав суду, що того дня ввечері ОСОБА_16 пройшов через його двір і пішов, до нього не звертався. Зайшов з дороги у двір, потім у хату, потім вистрибнув через вікно у садок і пішов. Пізніше почав розповідати, що його побили. Бійки свідок не бачив.
Свідок ОСОБА_17 показав суду, що того дня святкували день народження ОСОБА_18 . ОСОБА_5 під'їхав пізніше з товаришем. В процесі спілкування ОСОБА_5 почав нецензурно висловлюватися і відмовився припинити, тому свідок ударив його. Почалася бійка, підскочив ОСОБА_3 , який потім упав у річку разом зі своїм батьком. Після того, як усе закінчилося ОСОБА_3 зателефонував свідку і сказав, що його б'ють. Однак, самої цієї бійки свідок не бачив.
Свідок ОСОБА_18 показав, що він зібрав товаришів відсвяткувати свій день народження. Потім хтось із його товаришів поїхав у Дорогобуж і зателефонував йому, запитавши, чи можна взяти з собою ОСОБА_16 з батьком. Після того, як приїхав ОСОБА_16 , він почав нецензурно висловлюватися і розпочав бійку з ОСОБА_17 . Приблизно о 14-й усі розійшлися по домах. Свідком бійки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 він не був.
Свідок ОСОБА_19 - дружина обвинуваченого ОСОБА_3 - надала суду показання, відповідно до яких вони з чоловіком були запрошені на день народження до ОСОБА_18 . Десь через годину приїхав ОСОБА_5 ще з одним знайомим. ОСОБА_16 почав неприємно висловлюватися до присутніх. Самого конфлікту, який стався на річці свідок не бачила. З вікна авто побачила, як ОСОБА_5 з батьком і дружиною їде звідти. Потім гості ще трохи посиділи і розійшлися приблизно о 15 годині. Ввечері вдома лягли спати десь о 21 годині. Ночували вдома в чоловікових діда і баби, з ними були їхні діти. В цьому будинку ночують періодично, приблизно половину днів у тижні. Посеред ночі свідок почула з дороги голоси, що її насторожило, оскільки вона знала вдачу ОСОБА_16 , тому сказала чоловіку ОСОБА_3 піти подивитися, що коїться, а за хвилину пішла за ним. Побачила, що ОСОБА_5 пробіг їй назустріч, в дім. Вона пішла за ним всередину, побачила, що вікно відчинене, виламана москітна сітка. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила, що у двір забігли ще три особи, з яких двоє було племінниками чоловіка, в одного з них в руках був травматичний пістолет. Хтось із них задув ОСОБА_3 в лице з газового балончика. Після цього свідок сховалася в будинку. Вищевказані особи стукали в двері, потім пішли. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_20 , повідомив, що сталося. Після цього свідок викликала поліцію і швидку допомогу, оскільки у чоловіка була вивернута рука та інші тілесні ушкодження. Самої бійки свідок не бачила, як стріляли не бачила. Після бійки намагалася допомогти чоловіку, стирала кров, промивала очі. ОСОБА_3 госпіталізували наступного дня, 01.06.2021.
ОСОБА_13 розповів суду, що він погано пам'ятає події. Все відбувалося ввечері, можливо, влітку 2021 року в с. Подоляни. Свідок проходив повз двір, почув крики, переліз через паркан у двір ОСОБА_21 , побачив бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , викликав телефоном друзів, щоб допомогли розборонити. У дворі були ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_5 . В руках ОСОБА_3 була труба, якою він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
Допитана у якості свідка слідча СВ ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 показала суду, що існувало кримінальне провадження за фактом побиття ОСОБА_3 , який подав заяву проти племінників, однак, пізніше вони примирилися і ОСОБА_3 написав заяву, що претензій до останніх не має. Свідок попереджала ОСОБА_3 , що брат не забрав свою заяву про кримінальне правопорушення, однак він наполягав, і слідча закрила провадження. З яких підстав - не пам'ятає, які слідчі дії вчиняла - не пам'ятає. Матеріали провадження знаходяться у ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, речові докази у провадженні були відсутні. На огляд у тому провадженні вона не виїжджала.
5.3.Документи, висновки експертів, зібрані стороною обвинувачення.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 1) за № 12021181080000086 від 31.05.2021, яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).
Витяг про реєстрацію в журналі єдиного обліку інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» № 1856 від 31.05.2021 (а.с. 7), відповідно до якого 31.05.2021 о 5:39 надійшло повідомлення зі служби «102» фельдшера ШМД с. Бабин - Кожан, про те, що в АДРЕСА_2 ШМД надавали допомогу ОСОБА_5 , 1979 р.н., проживаючому там же, якому брат наніс тілесні ушкодження. Діагноз: забій верхньої третини правого передпліччя, підозра на перелом правої променевої кістки, забій променевої поперекового відділу хребта, залишений на місці з працівниками поліції.
Витяг про реєстрацію в журналі єдиного обліку інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» № 1855 від 31.05.2021 (а.с. 8), відповідно до якого 31.05.2021 о 03:25 зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_22 , 1979 р.н., жителя АДРЕСА_2 , про те, що просить повторно направити екіпаж поліції, брат повернувся та зломав йому руку, шмд викликав самостійно.
Заява про вчинене кримінальне правопорушення від 31 травня 2021 року (а.с. 15), згідно з якою ОСОБА_5 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 по факту нанесення йому останнім тілесних ушкоджень, який зламав йому руку і вкусив за палець.
Заява ОСОБА_17 від 31.05.2021 (а.с. 11), відповідно до якої він надає добровільну згоду на проведення огляду житлового будинку та господарства у АДРЕСА_3 .
Протокол огляду місця події від 31.05.2021 (а.с. 12), відповідно до якого під час огляду житлового будинку та господарства за місцем проживання в будинку АДРЕСА_3 , оглянуто будинок та прибудинкову територію з господарськими будівлями, виявлено та вилучено металеву трубу, яку опечатано биркою.
Висновок експерта № 67 від 05 липня 2021 року (а.с. 23-24), з якого вбачається, що у ОСОБА_5 мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому верхньої третини правої ліктьової кістки та вивиху голівки правої променевої кістки (пошкодження ОСОБА_23 ), що могли виникнути не менше, як від однієї травматичної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука, нога чи інший предмет з подібними характеристиками і могли утворитися в термін та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, та відповідно до п.2.2.1 «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я. В своїй сукупності виникнення даних тілесних ушкоджень у потерпілого внаслідок самовільного падіння послідуючим падінням на якусь поверхню, малоймовірне.
Довідка-розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5 № 15 від 19.07.2021 з супровідним листом від 20.07.2021 (а.с. 29-30), відповідно до яких ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради в обласному центрі ортопедії, травматології та вертебрології з 31.05.2021 по 11.06.2021 і вартість витрат на його лікування склала 16863,31 грн. з ПДВ.
Протокол проведення слідчого експерименту від 22 липня 2021 року (а.с. 31-36), який був проведений з потерпілим ОСОБА_5 , під час якого останній показав та розповів, яким чином обвинувачений ОСОБА_3 наносив йому удари металевою трубою, тримаючи трубу у правій руці і наносячи удар в праву руку потерпілому.
Протокол проведення слідчого експерименту від 27 липня 2021 року (а.с. 64-68), який був проведений з підозрюваним ОСОБА_3 , під час якого останній показав та розповів, яким чином він наносив удари металевою трубою потерпілому ОСОБА_5 , тримаючи трубу у правій руці і наносячи удар в праву руку потерпілому.
Квитанція про отримання на зберігання речових доказів (а.с. 14) - металевої труби, отриманої 31.07.2021.
Дані, які характеризують особу обвинуваченого (а.с. 59-63) відображені в копії посвідчення водія НОМЕР_1 , інформації щодо несудимості, інформації щодо неперебування на медичному обліку, довідці-характеристиці з місця проживання, рапорті-характеристиці дільничного офіцера поліції.
З метою оцінки вищезазначених доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, суд дослідив надані прокурором документи, якими оформлені процесуальні рішення прокурора, керівників органу досудового розслідування, слідчих щодо підслідності кримінального провадження, повноважень процесуальних прокурорів, слідчих, доручень, запитів, та інші матеріали, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження.
5.4. Речові докази.
В ході судового розгляду судом оглянуто речовий доказ - металеву трубу, опечатану биркою.
6.Висновки суду.
Захисник під час судового розгляду заявляв клопотання про визнання речового доказу - металевої труби - очевидно недопустимим доказом, яке було відхилено судом з підстав, наведених в ухвалі суду.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.
Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Що стосується тверджень сторони захисту про існування стану необхідної самооборони, то суд виходив з такого.
На думку сторони захисту, під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому обвинувачений ОСОБА_3 діяв у стані необхідної оборони, захищаючи себе від насильницьких дій ОСОБА_5 , при цьому обвинувачений та захисник посилалися на те, що між обвинуваченим потерпілим існують тривалі неприязні стосунки, ініціатором конфліктів був і є ОСОБА_5 , між братами часто відбувалися сварки і бійки. В даному випадку потерпілий напав на обвинуваченого з металевою трубою в руках, обвинувачений же став оборонятися, а тому вважає, що він (обвинувачений) завдав потерпілому таку шкоду, яка у тій обстановці була необхідною й достатньою для захисту себе від нього.
Посилання сторони захисту на необхідність виправдати ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 122 КК України суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров'я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.
Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Доводи сторони захисту з приводу того, що для припинення протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_5 . ОСОБА_3 був вимушений захищатися, а отже, діяв у стані необхідної оборони, не підтверджуються наданими суду і дослідженими ним доказами.
Враховуючи встановлені судом обставини та показання самого обвинуваченого, ОСОБА_3 перед заподіянням тілесних ушкоджень упізнав брата ОСОБА_5 , однак, узявши металеву трубу вчинив дії, що за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, оскільки із показань свідків, потерпілого вбачається, що у момент завдання першого удару та безпосередньо перед цим у потерпілого не було жодної зброї чи інших предметів у руках, він не висловлював будь-яких погроз ОСОБА_3 і не вчиняв активних дій для спричинення останньому тілесних ушкоджень, які би явно свідчили про реальну загрозу життю та здоров'ю останньому. Інших доказів наявності в руках потерпілого зброї чи інших предметів, за допомогою яких той міг нанести обвинуваченому ушкодження, небезпечні для життя чи здоров'я, суду не надано.
Також, в матеріалах справи відсутні інші дані, зокрема висновки експертиз, які б підтверджували, що обвинувачений захищався, а тому виникла необхідність негайного захисту останнім свого життя та здоров'я.
Крім того, суд встановив, що ОСОБА_3 , який цілеспрямовано та акцентовано завдавав удари по тулубу, кінцівках потерпілого, безсумнівно повинен був і міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Характер і ступінь тяжкості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , заподіяна останньому шкода вочевидь не може бути визнана співрозмірною не тільки з небезпечністю посягання на обвинуваченого, а й з обстановкою захисту. Посилання сторони захисту на наявність тривалого конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, у зв'язку з чим обвинувачений побоювався за своє життя та здоров'я, суд вважає безпідставним, оскільки для необхідної оборони характерним є вчинення дій з метою захисту особи від суспільно небезпечного посягання саме в даній конкретній обстановці.
Також, суд враховує, що домоволодіння, де сталася подія, не належить обвинуваченому, у ньому крім обвинуваченого, який лише періодично там ночував, проживали ще й спільні дід і баба обвинуваченого та потерпілого, тому поява потерпілого в межах домоволодіння не могла вважатися незаконним проникненням у власність обвинуваченого, яке могло стати підставою для легітимного заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого в межах необхідної самооборони в ході захисту свого майна від незаконного вторгнення.
Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони, оскільки було відсутнє суспільно небезпечне посягання зі сторони потерпілого, яке би за об'єктивними ознаками могло бути реальною та безпосередньою загрозою заподіяння шкоди для ОСОБА_3 , що у свою чергу могло викликати в останнього невідкладну необхідність заподіяти шкоду потерпілому.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Зокрема, показання потерпілого є послідовними та узгоджуються з показаннями свідків, які були очевидцями обставин вчинення кримінального правопорушення. До того ж, показання вказаних свідків та самого потерпілого були перевірені під час слідчих експериментів та вони відповідають об'єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого.
Також показання потерпілого та свідків не містять жодних суперечностей щодо місця вчинення кримінального правопорушення та механізму завдання потерпілому тілесних ушкоджень.
Крім того, узгодженість показань потерпілого та свідків щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 , наявність видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 після конфлікту, його звернення за медичною допомогою після вчинення кримінального правопорушення, спростовують доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_3 та неправильне встановлення обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Дослідивши безпосередньо під час судового розгляду докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого висловлені з метою перешкодити встановленню фактичних обставин кримінального провадження, покращити своє становище та уникнути належного покарання за вчиненене кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_3 усвідомлює, яке може понести покарання за вчинене, та розцінює їх як метод обраного обвинуваченим захисту.
7.Обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд не визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, зазначене у обвинувальному акті щире каяття, оскільки судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, пробачення у потерпілого не просив. Суд зазначає, що самі лише слова обвинуваченого про те, що він кається, не підкріплені відповідною поведінкою, не можуть вважатися щирим каяттям, а є лише способом, який обрав обвинувачений, щоб пом'якшити своє покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
8.Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив нетяжкий злочин.
За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо, притягувався до адміністративної відповідальності, часто ініціює конфлікти з односельцями, офіційно працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 - вік, матеріальний та сімейний стан, конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, разом з тим відсутність обставин, що обтяжують покарання; з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК України в правовідносинах, що розглядаються, а також використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частини 1 статті 122 КК України, та про можливість його виправлення без відбування покарання у виді позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України та покладанням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України.
Суд вважає, що призначення покарання - у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.
Так, в даному конкретному випадку судом враховується також і те, що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.
9.Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо запобіжного заходу.
У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, відсутні.
Заходи забезпечення у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.
Запобіжний захід ОСОБА_3 судом вирішено не обирати.
10.Мотиви щодо вирішення цивільного позову.
У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, згідно з яким, посилаючись на положення статті 1206 ЦК України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути зі ОСОБА_3 на його користь 14442,65 грн - у відшкодування витрат на лікування потерпілого, який потерпів від кримінального правопорушення, та 10000,00 моральної шкоди.
Під час судового розгляду цивільний позивач, представник цивільного позивача підтримали позовні вимоги.
При розгляді заявленого цивільного позову суд враховує, що обвинувачений його не визнав.
В свою чергу, виходячи із змісту частини другої статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Так, вирішуючи цивільний позов, суд знаходить, що шкода сталася внаслідок протиправних дій обвинуваченого, за наявності його вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілому.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із довідкою КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради № 15 від 19.07.2021 ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному центрі ортопедії, травматології та вертебрології з 31.05.2021 по 11.06.2021.
За таких обставин, враховуючи, що завдана матеріальна шкода документально підтверджена лише на суму 13455,75 грн, а решта витрат не підтверджені (зокрема, копіючеку № 2274 на суму 102,50 грн. неможливо прочитати, чек на оплату рентгену на суму 250,00 грн цивільний позивач врахував двічі тощо), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 13455 гривень 75 копійок матеріальної шкоди,завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В даних правовідносинах, розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_5 , тривалістю відновлювального періоду, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Беручи до уваги викладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_5 , тяжкість вимушених змін у його житті, часу та зусилля, необхідних для відновлення психологічного стану здоров'я, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що розмір відшкодування достатній для компенсації завданої позивачу моральної шкоди, необхідно визначити в сумі 10000 гривень 00 копійок.
З огляду на наведе, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілого задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на його користь 13455 гривень 75 копійок у відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 10000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
11. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.
Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень статті 100 КПК України, шляхом повернення володільцю.
Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю у один рік, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи, служби; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13455 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 75 копійок у відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Після вступу вироку в законну силу речовий доказ у справі - трубу металеву, яка знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - повернути законному володільцю ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.
Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1