Справа № 539/641/22
Провадження №1-кп/548/51/23
(повний текст)
08 червня 2023 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальне провадження № 12022170570000083 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Єлізарово, Солонянського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ., раніше не судимого
кримінальних правопорушень (злочинів) , передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 2ст. 190 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_4
сторони захисту - адвоката ОСОБА_7
потерпілі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення неодноразово повідомлялися належним чином, надали заяву про проведення даного кримінального провадження без їх участі, зазначивши, що при вирішенні справи покладаються на розсуд суду. Проведення судового засідання без участі потерпілих не відобразиться на повноті вирішення питань у ньому, у зв'язку з чим, відповідно до ст.325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд дійшов висновку про можливість його проведення без їх участі
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
01.02.2022 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 та невстановлена особа, досудове розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману у телефонній розмові, вступили у злочину змову, попередньо розподіливши між собою ролі з метою вчинення злочину.
Діючи, відповідно до розподілених ролей, невстановлена особа, реалізовуючи спільний злочинний умисел, приблизно о 16 год. 00 хв. 02.02.2022 зателефонувала на стаціонарний телефон НОМЕР_1 та розпочала розмову з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені доньки останньої - ОСОБА_9 . В ході телефонної розмови, невстановлена особа ввівши ОСОБА_8 в оману, повідомила, що донька останньої знаходиться в лікарні після тяжкої дорожньо-транспортної пригоди та їй необхідні грошові кошти в сумі 200000 грн.
ОСОБА_8 , будучи в літньому стані та сприймаючи ситуацію як ту яка реально відбулась, погодилася надати грошові кошти на лікування доньки та повідомила адресу свого місця проживання, а саме АДРЕСА_2 .
В подальшому, діючи відповідно до розподілених між собою ролей, без значного відриву у часі, ОСОБА_4 , будучи керованим з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 та перебуваючи в м. Лубни Полтавської області, куди прибув з метою здійснення злочинної діяльності, шляхом обману, користуючись автомобілем таксі невстановленої служби під'їхав за адресою проживання ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_2 та представившись лікарем зайшовши до приміщення отримав від останньої грошові кошти в сумі 16000 гривень купюрами номіналом 200 грн., та 500 грн., завдавши останній майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, прибув приміщення «Головного універмагу міста», що по просп. Володимирському, 4/3 у м. Лубни, Полтавської області, де за вказівкою свого куратора розпорядився частиною грошових коштів, перевівши їх за допомогою платіжного терміналу, в сумі 12800 грн. на вказаний невстановленої слідством особою рахунок,а інші залишив собі.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Окрім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи, відповідно до розподілених ролей, невстановлена особа, реалізовуючи спільний злочинний умисел, приблизно о 11 год. 00 хв. 02.02.2022 зателефонувала на стаціонарний телефон та розпочала розмову з ОСОБА_10 від імені доньки останньої - ОСОБА_11 . В ході телефонної розмови, невстановлена особа ввівши ОСОБА_10 в оману, повідомила, що донька останньої знаходиться в лікарні після дорожньо-транспортної пригоди та їй необхідні грошові кошти в сумі 220 000 гривень на лікування.
ОСОБА_10 , будучи введеною в оману, погодилася надати грошові кошти на лікування доньки в сумі 30000 грн. та повідомила адресу свого місця проживання невстановленій досудовим розслідуванням особі, а саме АДРЕСА_3 .
В подальшому, діючи відповідно до розподілених між собою ролей, без значного відриву у часі, ОСОБА_4 ,будучи керованим з номеру НОМЕР_2 та перебуваючи в м. Лубни Полтавської області, реалізовуючи спільний із невстановленою слідством особою злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи повторно, прибув на автомобілі служби таксі за адресою проживання ОСОБА_10 , що по АДРЕСА_3 , та зайшов до приміщення квартири з метою заволодіння коштами, де зрозумівши, що злочинна схема викрита, терміново покинув місце вчинення злочину не вчинивши усіх дій для доведення злочину до кінця, а в подальшому був викритий працівниками поліції.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення за вищевикладених обставин. Щиро кається. Засуджує свою протиправну поведінку.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та йому роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК Українивизнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, тобто як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, тобто як незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Обставиною, яка пом"якшує покарання обвинуваченому, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
При цьому суд приймає до уваги щире каяття ОСОБА_4 та наданні оцінки своїм діям. Такі виводи суду базуються на рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання.
Кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Враховуючи національні та Європейські закони, дані про особу обвинуваченої, обставину, що пом'якшує покарання, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у відповідності з санкціями ч. 3 ст.15 , ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.190 КК України.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, враховуючи наведені вище дані про особу обвинуваченого та наявність пом'якшуючих покарання обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 , ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі із застосуванням положення ч. 1 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та упередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.
При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст.ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішується судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.02.2022 року було накладено арешт на майно, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок по справі на підставі ч.4 ст. 174 КПК України, арешт слід скасувати.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) , передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 ( двох) років обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробувальним строком на 1 (один) рік , якщо ОСОБА_4 не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без узгодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.02.2022 року після набрання вироком законної сили скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки REDMI ІМЕІ НОМЕР_3 - який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 , після набрання вироком суду законної сили -вважати повернутим законному володільцю ;
- грошові кошти в сумі 4265 грн. - передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8 , після набрання вироком суду законної сили -вважати повернутим законному володільцю ;
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.
ГоловуючийОСОБА_1