Дата документу 09.06.2023Справа № 643/19307/21
Провадження № 2-а/554/3/2023
09 червня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Троцької А.І.,
при секретарі - Гуренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Згідно розпорядження Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, на підставі ч.7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Фрунзенського та Московського районних судів м.Харкова за Октябрським районним судом м.Полтави.
18 листопада 2022 року з Московського районного суду м.Полтави до Октябрського районного суду м.Полтави надійшов вищевказаний позов.
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №08-11/438 від 30.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Харківській області Матісько Б.Ю.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 78, 82-1 КУпАП; стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі - 454 грн.
Позов обґрунтовано тим, що він працює у ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на посаді майстра АЗС та на є суб'єктом відповідальності за порушення, передбачені ст.ст. 78, 82-1 КУпАП. Згідно чинних розпорядчих документів ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» майстри АХС/АГЗП не являються відповідальними особами у сфері охорони атмосферного повітря та не здійснюють ведення і контроль у сфері первинного обліку відходів.В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито суть порушень, які йому інкримінуються. Оскільки оскаржувана постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів просив її скасувати.
У відзиві представник Державної екологічної інспекції у Харківській області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив у їх задоволенні відмовити посилаючись на наступне. Під час перевірки було встановлено, що згідно з п.1 наказу ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»від 04.01.2014 року № 44 «Про призначення відповідальних осіб у сфері охорони навколишнього середовища по об'єктах Харківського регіону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» відповідальними особами у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки в цілому є майстри АЗС та АГЗП. Тобто відповідальною посадовою особою на ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» яка розташована за адресою: м.Харків, пр.Льва Ландау, 33, є ОСОБА_1 оскільки працює майстром зазначеного АЗС.
Ухвалою від 23 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (письмового провадження).
В судове засідання сторони не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до такого висновку.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що 29 вересня 2021 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Матісько Б.Ю. було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення №002107 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.78, ст.82-1 КУпАП. З протоколу вбачається, що 05.08.2021 близько 10.00 год. ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою допустив здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, неведення первинного обліку кількості, типу та складу відходів за формою 1-ВТ, що є порушенням ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ст. 17 ЗУ «Про відходи». В графі протоколу «Додатки» зазначено: «не має».
Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Матісько Б.Ю. №08-11/438 від 30.09.2021 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 78, ст. 82-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , працюючий майстром АЗС №102 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» яка розташована за адресою: м.Харків, пр.Льва Ландау, 33, вчинив порушення ст. 33 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ст. 42 ЗУ «Про відходи», а саме: будучи відповідальною посадовою особою допустив здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, неведення первинного обліку кількості, типу та складу відходів за формою 1-ВТ.
Статтею 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» встановлено регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.
В свою чергу ст. 33 «Про охорону атмосферного повітря» визначено відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
Статтею 17 ЗУ «Про відходи» встановлені вимоги щодо зберігання та видалення відходів.
Статтею 42 ЗУ «Про відходи» визначені правопорушення у сфері поводження з відходами.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 по справі № 127/18265/16-а.
Для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з'ясувати чи вона є (може бути) суб'єктом адміністративного правопорушення, а саме, з'ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, обов'язки, інші спеціальні ознаки тощо) та наявність причинного зв'язку між діянням особи та наслідками.
Тобто, існування такої складової як суб'єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв'язку між об'єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.06.2020 по справі № 686/14075/16-а.
З вищевказаного вбачається, що орган при розгляді справи щодо притягнення посадової особи до відповідальності за порушення певних правил зобов'язаний з'ясувати чи входить до посадових обов'язків такої особи необхідність додержання таких правил.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 працює на посаді майстра АЗС №102 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», яка розташована за адресою: м.Харків, пр.Льва Ландау, 33.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КУпАП встановлена відповідальність посадових осіб за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони атмосферного повітря.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:
1) викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів;
2) перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством (формальний склад). Відповідно до статті 1 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 11 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря").
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій, що здійснюють діяльність, пов'язану з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря або з впливом на неї фізичних та біологічних факторів на його стан).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Заперечуючи вчинення адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 посилається на те, що всі дозвільні документи товариство має, однак обов'язок організації процесу отримання дозвільних документів та здійснення контролю за їх віповідністю чинному законодавству на нього не покладено.
Відповідач посилається на наказ ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 04.01.2021 №45, згідно якого призначені відповідальні особи у сфері поводження з відходами по об'єктах Харківського регіону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна». Зокрема на АЗС/АГЗП Центрального, Східного та Західного регіонів призначено відповідальними особами у сфері поводження з відходами майстрів АЗС, АГЗП та зазначені їх обов'язки.
Разом із тим, наказом ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» №248 від 01.06.2021 року, зокрема, призначено відповідальною особою у сфері поводження з відходами на АЗС/АГЗП, нафтобазах Харківського регіону - провідного інженера з охорони навколишнього середовища ОСОБА_2 . Відповідальну особу зобов'язано забезпечити виконання вимог законодавства у сфері поводження з відходами, а саме: здійснення та ведення первинного обліку відходів; з 01.06.2021 вважати таким, що втратив чинність, наказ ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 04.01.2021 №45 «Про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами по об'єктах Харківського регіону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна».
Крім того, статтею 82-1 КУпАП встановлена відповідальність посадових осіб за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності.
Позивач, не погоджуючись із притягненням до адміністративної відповідальності в цій частині посилається на те, що він не здійснював первинний облік та контроль за операціями поводження з відходами, та не має у цій сфері спеціальних знань.
Відповідач в обгрунтування правомірності винесеної постанови в цій частині посилається на наявність наказу по ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 04.01.2021 №44 «Про призначення відповідальних осіб у сфері охорони навоклишнього природного середовища у тому числі і відповідальних осіб у сфері поводження з відходами на об'єктах Харківського регіону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», згідно якого відповідальними особами у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки в цілому є майстри АЗС та АГЗП.
Однак копія наказу по ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 04.01.2021 №44 відповідачем не надана.
Разом із тим, позивачем надана копія наказу ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» №340 від 29.07.2021 року, згідно якого, зокрема, призначено відповідальною особою у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони атмосферного повітря та охорони довкілля на АЗС/АГЗП, нафтобазах Харківського регіону - провідного інженера з охорони навколишнього середовища ОСОБА_2 . Відповідальну особу зобов'язано забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони атмосферного повітря та охорони довкілля; з 29.07.2021 вважати таким, що втратив чинність, наказ ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 04.01.2021 №44 «Про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами по об'єктах Харківського регіону ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна».
Зі змісту протоколу №002107 від 29.09.2021 та постанови від 30.09.2021 №08-11/438 вбачається, що відповідачем при прийнятті рішення не з'ясовувався зміст посадової інструкції позивача, обсяг посадових обов'язків, оскільки будь-які посилання на це у протоколі та постанові відсутні.
Таким чином, ОСОБА_1 не може виступати у даному випадку як суб'єкт правопорушення, оскільки не є відповідальною особою за дотриманням вимог у сфері поводження з відходами, за дотриманням вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання звітності щодо утворення, відповідальність за дотриманням яких передбачена ч.1 ст.78, ст. 82-1 КУпАП.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення не містить зазначення місця вчинення правопорушення, посилання на будь-які докази та додатки до нього. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» та ст. 17 ЗУ «Про відходи». В той час постановою від 30.09.2021 року накладено стягнення на ОСОБА_1 за порушення ст. 33 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» та ст. 42 ЗУ «Про відходи».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано принципу всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст.78, ст. 82-1 КУпАП не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 454 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної екологічної інспекції у Харківській області.
Щодо інших доводів сторін суд вважає необхідним зазначити наступне.
Ухвалюючи дане судове рішення, судом взяті до уваги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 90, 139, 229, 242-246, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову №08-11/438 від 30.09.2021, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст.ст.78,82-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 78, 82-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області понесені судові витрати у розмірі 454 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави в десятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. І. Троцька