Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/656/22
Провадження № 2/553/812/2023
Іменем України
18.05.2023м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Новака Ю.Д.,
при секретарі - Каленіченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, призначалася до розгляду, проте по суті не розглянута.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно Указу Президента України № № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 року №2738-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно Указу Президента України № № 58/2023 від 06.02.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Згідно Указу Президента України № № 254/2023 від 01.05.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 року № 3057-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Новаку Ю.Д.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави було прийнято вищевказану справу до провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити в повному обсязі та не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, а також шляхом оголошення на сайті суду, від відповідача відзиву до суду не надійшло.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.
18.05.2023 року судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач є користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 10.04.2000 р., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.1998 р. № 939 укладеного з ОСОБА_3 , наймодавець надає наймачу і членам його сім'ї у безстрокове користування житло - квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно позовної заяви, позивач зазначає, що вказана квартира не була приватизована та перебуває у власності територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта останньої (а.с. 9) та довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с. 33).
Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК ), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК, ст. 405 ЦК України).
Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.
Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об'єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.
Виходячи з положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кривіцька та Кривіцький проти України" від 02.12.2010 року визнано, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Як свідчать матеріали справи, відповідач фактично не проживає у вказаній квартирі більше одного року. Ніяких заходів по збереженню житла за собою ОСОБА_2 не вживає. Її майна у житлі немає, комунальні платежі не сплачує, заходів по вселенню у квартиру не приймає.
Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідач не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , понад шість місяців без поважних причин, а тому приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак