Справа № 536/553/23
09 червня 2023 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первоймаськ Луганської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
за ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_5 ,
Встановив:
10 січня 2023 року, приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс останньому один удар металевим совком для попелу в область правого колінного суглобу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: забою правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, які утворилися від дії тупого предмету (не менше ніж від одного удару) та за ступенем тяжкості згідно висновку експерта № 41 від 28 лютого 2023 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що взимку 2023 року, більш точно дату та час не пам'ятає, ввечері до нього в гості прийшов ОСОБА_5 , з яким вони вживали алкогольні напої, під час цього була присутня його дружина ОСОБА_6 . Під час вживання спиртних напоїв у нього з дружиною виник конфлікт, в який втрутився ОСОБА_5 , якому він наніс по нозі один удар металевим совком, що стояв біля пічки. У вчиненому щиро кається, зазначає, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, через що погано пам'ятає події. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6000 гривень визнав у повному обсязі, в частині відшкодування завданої моральної шкоди не визнав, вважає, що його діями не було завдано моральну шкоду потерпілому.
Також, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими судом доказами:
- поясненнями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що 10 січня 2023 року, приблизно о 16 год. 00 хв. він прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_3 . Вони втрьох - він, ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_6 почали вживати спиртні напої. Через деякий час між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла сварка, в яку він втрутився. ОСОБА_3 взяв металевий совок та вдарив його по коліну, після чого ОСОБА_6 викликала швидку медичну допомогу та працівників поліції. Він перебував на лікуванні тривалий час, два тижні його нога була загіпсована, потім він їздив на процедури до лікарні, куди його возив сусід на своєму автомобілі. В подальшому він потребує оперативного втручання. Просить задовольнити цивільний позов та стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 6000 гривень та у відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень. Зазначив, що в результаті протиправних дій ОСОБА_3 йому була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болю та стражданнях через отримані тілесні ушкодження, також через незадовільний стан здоров'я у нього виникли обмеження в роботі та складнощі у повсякденному житті. Ці обставини викликали у нього тривогу та хвилювання. Просить не призначити обвинуваченому суворе покарання, а призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі;
- поясненнями свідка ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_3 є її чоловіком. 10 січня 2023 року у вечірній час доби до них в гості прийшов ОСОБА_5 , після чого її чоловік з ним вживав алкогольні напої. Вона зробила зауваження чоловіку, з приводу чого у них виник конфлікт. ОСОБА_5 втрутився в конфлікт, зробив зауваження ОСОБА_3 , на що останній металевим совком наніс ОСОБА_5 один удар по коліну, після чого вона викликала швидку медичну допомогу та працівників поліції;
- рапортом старшого інспектора-чергового відділення поліції №2 (м. Кременчук) ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , із якого вбачається, що 10 січня 2023 року надійшло повідомлення про те, що 10 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 під час обслуговування виклику ЄО №128 від 10.01.2023 року до працівників поліції наряду ГРПП звернувся ОСОБА_5 із заявою про те, що ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження (а.с.46);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 січня 2023 року, із якого вбачається, що ОСОБА_5 повідомив, що 10 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження, а саме наніс один удар по нозі металевим совком (а.с.47);
- заявою ОСОБА_6 від 11 січня 2023 року, із якої вбачається, що остання добровільно видає працівникам поліції металевий совок для огляду (а.с.48);
- протоколом огляду від 11 січня 2023 року, із якого вбачається, що було проведено огляд металевого совка (а.с.49-50);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 січня 2023 року, із якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с.56-57);
- висновком судово-медичної експертизи №50 від 11 січня 2023 року, із якої вбачається, що покази потерпілого ОСОБА_5 , надані ним під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості нанесених йому тілесних ушкоджень, можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на його ім'я (а.с.58);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 січня 2023 року, із якого вбачається, що свідок ОСОБА_6 відтворила обставини нанесення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (а.с.59-60);
- висновком судово-медичної експертизи № 250 від 12 січня 2023 року, із якої вбачається, що покази свідка ОСОБА_6 , надані нею під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості нанесених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на ім'я ОСОБА_8 (а.с. 61);
- протоколом огляду від 27 лютого 2023 року, із якого вбачається, що було проведено огляд амбулаторної картки на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69);
- висновком судово-медичної експертизи №41 від 11 січня 2023 року, згідно якого при судово-медичній експертизі з урахуванням медичної документації у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забою правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, які утворилися від дії тупого предмету (не менше ніж від одного удару), можливо і удару металевою частиною совка, в строк і при обставинах, вказаних у постанові і підекспертним та за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров'я. При отриманні тілесного ушкодження потерпілий міг знаходитися як у вертикальному, так і у близькому до нього положенні і бути оберненим передньою частиною тіла до травмую чого предмета. Виявлені тілесні ушкодження не могли утворитися під час падіння тіла з висоти власного зросту (а.с.71-72).
Аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності, які суд, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, вважає належними, допустимими і достовірними та достатніми для прийняття процесуального рішення по справі, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, доведена.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання; дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, раніше не судимий (а.с. 65), стан здоров'я обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, а також враховує думку потерпілого, який просить суворо обвинуваченого не карати та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі.
З урахуванням вищевикладених обставин, які характеризують особу винного, обставин, які пом'якшують покарання, та в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості злочину та ступінь небезпечності винної особи для суспільства, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування призначеного покарання, із застосуванням ст. 75 КК України обвинувачену слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням, та з метою організації органами пробації належного контролю за його поведінкою, покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», забезпечить співрозмірність діяння та кари, та буде необхідним для досягнення цілей покарання.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_5 суд дійшов наступного.
Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час розгляду справи встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода у зв'язку із необхідністю проходження лікування, що перебуває у прямому зв'язку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 .
Таким чином, цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, яку останній зменшив в процесу розгляду справи до 15000 грн., підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається з встановлених судом обставин справи, потерпілому ОСОБА_5 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, які за висновком експерта № 41 від 28 лютого 2023 року віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що супроводжувалося болісними відчуттями, значним емоційним стресом, у зв'язку з подіями 10 січня 2023 року змінився уклад його життя, він тривалий час проходив лікування.
Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 6000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією, а також належною сатисфакцією за завдану обвинуваченим потерпілому ОСОБА_5 моральну шкоду.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
Ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 6000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, та 6000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у загальному розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.
Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі - металевий совок, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - відповідно до статті 100 КПК України залишити їй за належністю. Амбулаторну карту на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на відповідальному зберіганні ОСОБА_5 - відповідно до статті 100 КПК України залишити йому за належністю.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1