КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1431/22
Провадження № 1-кп/552/59/23
09.06.2023 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021170430000656 від 14.07.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 4 ст. 187 КК України, суд -
В провадженні Київського районного суду м. Полтави знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 4 ст. 187 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до цього часу, не змінилися, ризики вказані в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують та не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_3 заперечували проти продовження застосування до нього міри запобіжного заходку у вигляді тримання під вартою та прохали змінити на більш м'який, що не буде пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно вимог ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Як ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що ОСОБА_4 , згідно ч.5 ст.12 КК України підозрюється у вчиненні 2 особливо тяжких та 4 тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останнього разу - 18.10.2021 Котелевським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 2 роки, тобто вчинив новий умисний злочин в період іспитового строку, а це свідчить про те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, не виконує покладені на нього судом обов'язки, вчиняє правопорушення та має схильність до антисоціальної поведінки, а тому розуміючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності, підозрюваний може переховуватись від суду.
Крім того, починаючи з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 №64/2022, в Україні введено воєнний стан.
Однак, ОСОБА_4 , незважаючи на теперішню складну в країні, незважаючи на те, що серед потерпілих є особа похилого віку 77 років, розуміючи те, що він вчиняє злочин в період іспитового строку, знову вчинив особливо тяжкий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_4 є суспільно небезпечною особою, у якої, крім іншого, відсутні будь-які моральні, людські та етичні цінності.
Докази працевлаштування ОСОБА_4 відсутні, він не має утриманців, а тому такі обставини свідчать про відсутність міцних соціальних зв'язків, а вчинення систематичних злочинів свідчить про відсутність джерел до існування, що в свою чергу призводить до вчинення інших корисливих злочинів.
Отже, розуміючи невідворотність покарання та оцінюючи покарання, яке йому загрожує, ОСОБА_4 ,. з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, не маючи міцних соціальних зв'язків (дружини, дітей), не маючи джерел до існування, в пошуках заробітку та кращого життя, може переховуватись від суду.
Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може впливати на потерпілих та свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання.
ОСОБА_4 не працює, у зв'язку з чим не має законних засобів для існування, а тому може продовжувати свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, під час вирішення питання про доцільність продовження тримання під ватрою ОСОБА_4 , необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 29.06.1991 вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи вищезазначені ризики і наявність обґрунтованого обвинувачення, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин: особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, ОСОБА_4 переховувався від обвинувачується у вчиненні особливого тяжких злочинів; особиста порука - до цього часу, не надійшло для розгляду жодного письмового звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_4 ; застава - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, які є особливо тяжким та тяжкими, поєднаними із застосуванням насильства; домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, які є особливо тяжким та тяжкими, та підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів.
Зважаючи на викладені обставини застосувати до підозрюваного обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'які запобіжні заходи неможливо, оскільки обрання йому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, наявні обставини свідчать про те, що заявлені під час обрання тримання під вартою ризики не зменшилися, а подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою є цілком виправданим, оскільки останній може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, та те, що забезпечити
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчиняти інші злочини, а також суд враховує, що ОСОБА_4 не був працевлаштований та не мав самостійного заробітку, раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, скоєних також в період воєнного стану.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Керуючись ст.ст. 177, 331, 372, ч. 2 ст. 376, 615 КПК України, суд, -
Продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 07.08.2023 року включно.
Копію ухвали направити для виконання в Державну установу «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту оголошення до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий ОСОБА_1