08 червня 2023 р. Справа № 520/2142/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/2142/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, який затверджено начальником ГУНП в Харківській області 12.08.2019.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позовну заяву повернути позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку.
Зазначає, вимоги, що вимоги ч. 2 ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду у справах щодо захисту прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, позивачем не порушені, оскільки про порушення своїх прав останній не міг та не повинен був дізнатися раніше 13.12.2022 - тобто з дня коли було винесено ухвалу у справі № 520/8890/22 у якій зазначено про звільнення позивача згідно із Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- ІІІ за п. 2 ч. 1 ст. 77 / за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, з 27.04.2019 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 07.11.2022 № 540 о/с.
Відповідач подав відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, зазначає, що висновок від 12.08.2019 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем було прийнято при наявності чинного наказу ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 №76 про звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580- VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а зміна фактичних обставин, тобто прийняття відповідачем наказу від 07.11.2022 №540 о/с про внесення змін до пункту наказу від № 455 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-111 з 27.04.2019, є новими обставинами для звернення позивача із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності, які створюють нові правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи спірну ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем наказу від 07.11.2022 №540 о/с про внесення змін до пункту наказу від № 455 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ з 27.04.2019, є новими обставинами для звернення позивача із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності, які створюють нові правовідносини, а тому не створює виникнення підстав порушення прав позивача в частині прийняття оскаржуваного висновку від 12.08.2019, оскільки станом на момент розгляду відповідачем заяви позивача дані зміни не були внесені, таким чином позивачем не зазначено обґрунтованих підстав та не надано належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом та дійшов висновку про наявність підстав повернення позовної заяви, згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАСУ), у цій статті містяться терміни дізналася та повинна була дізнатися, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена позивачу до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 03.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Позивач через систему "Електронний суд" подав 08.02.2023 до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій зазначив, що шестимісячний строк звернення до суду у справах щодо захисту прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивачем не порушений, оскільки про порушення своїх прав позивач не міг та не повинен був дізнатися раніше 13.12.2022, тобто у день, коли було винесено ухвалу у справі №520/8890/22, у якій зазначено про звільнення позивача згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за п. 2 ч. 1 ст. 77 (за станом здоров'я), з 27.04.2019 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 07.11.2022 №540 о/с.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 24.07.2019 позивач надав на адресу Головного управління заяву із проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні.
Листом від 14.08.2019 вих.№2908/119/01/29-2019 позивача поінформовано, що керівництвом ГУНП в Харківській області затверджено висновок від 12.08.2019 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
Отже, позивач з серпня 2019 року був обізнаний про можливі порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
З позовною заявою звернувся до суду першої інстанції лише 01.02.2023 (сформовано в системі "Електронний суд 31.01.2023), тобто з пропуском шестимісячного терміну, який передбачений приписами норм КАС України.
Судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №826/6881/18 за подібних правовідносин (щодо отримання одноразової грошової допомоги) також дійшов висновку про правомірність рішення суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у випадку пропуску встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Аналогічна позиція щодо застосування статей 122, 123 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29 липня 2019 року у справі № 522/7472/17, від 12 серпня 2021 року у справі №520/18594/2020 та від 04 листопада 2021 року у справі №369/2257/19, від 23 грудня 2021 року у справі №420/10266/21.
Як вбачається з позовної заяви та заяви від 08.02.2023 позивач послався на те, що строк звернення до суду позивачем не порушений, оскільки про порушення своїх прав позивач не міг та не повинен був дізнатися раніше 13.12.2022, тобто у день, коли було винесено ухвалу у справі №520/8890/22, у якій зазначено про звільнення позивача згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за п. 2 ч. 1 ст. 77 (за станом здоров'я), з 27.04.2019 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 07.11.2022 № 540 о/с.
Також позивач зазначив, що наказом начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 №76 о/с позивача з 29.03.2019 було звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Після звільнення, позивачу згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №989278, що видана КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», з 11.06.2019 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2019 №76 о/с, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі №520/11044/19 визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Харківській області від 18 березня 2019 року №76 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), зобов'язано ГУНП в Харківській області поновити з 29 березня 2019 року позивача на посаді оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
26.09.2022 відповідач з метою виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 видав наказ № 452 о/с, яким скасовано пункт наказу від 18 березня 2019 року № 76 о/с ГУНП в Харківській області в частині звільнення позивача зі служби в поліції, з 29 березня 2019 року за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та поновлено з 30 березня 2019 року позивача на посаді оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Відповідач 26.09.2022 також видав наказ № 455 о/с про звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 77 (за станом здоров'я - через хворобу) згідно ЗУ «Про Національну поліцію» з 26.09.2022 на підставі свідоцтва про хворобу від 26.04.2019 №115, виданого госпітальною ВЛК ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області».
Не погодившись з наказом ГУНП в Харківській області від 26.09.2022 №455 о/с та вважаючи його незаконним, позивач звернувся з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі №520/8890/22 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, оскільки повне відновлення законних прав та інтересів позивача у цьому спорі можливе без визнання протиправним спірного наказу в оскаржуваній частині, оскільки відповідачем наказом від 07.11.2022 №540 о/с внесено зміни до пункту наказу від № 455 о/с та звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ з 27.04.2019, чим поновлено порушені права позивача.
Так, висновок від 12.08.2019 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем було прийнято при наявності чинного наказу ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 №76 про звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Судова колегія зазначає, що наведені обставини не свідчать про необізнаність позивача про затвердження висновку про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги, а лише свідчать про зміну фактичних обставин звільнення позивача.
Окрім того, вчинення дій щодо оскарження наказу про звільнення свідчать, про відсутність об'єктивних перешкод в реалізації позивачем своїх прав у встановлені законодавством строки.
Слід зазначити, що позивач не вказав жодних документально підтверджених, поважних, об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом щодо оскарження висновку від 12.08.2019, а додані до позову матеріали не свідчать про наявність поважних причин.
Колегія суддів відмічає, що прийняття відповідачем наказу від 07.11.2022 №540 о/с про внесення змін до пункту наказу від № 455 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ з 27.04.2019 не створює виникнення підстав порушення прав позивача в частині прийняття оскаржуваного висновку від 12.08.2019, оскільки станом на момент розгляду відповідачем заяви позивача дані зміни не були внесені.
Отже, лише зміна фактичних обставин, тобто прийняття відповідачем наказу від 07.11.2022 №540 о/с про внесення змін до пункту наказу від № 455 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ з 27.04.2019, є новими обставинами для звернення позивача із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності, які створюють нові правовідносини.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не зазначено обґрунтованих підстав та не надано належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування судового рішення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі №520/2142/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк