08 червня 2023 р. Справа № 440/10006/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.11.22 по справі № 440/10006/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- стягнути з В/ч НОМЕР_1 на його користь середній заробіток в сумі 77517,15 грн за весь час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 зупинено провадження у справі № 440/10006/22 за позовом ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції її скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження по справі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що В/ч НОМЕР_1 , входить до складу Збройних сил України (далі -ЗСУ), що переведені на воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України (надалі також - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції, враховуючи обставини, що склалися внаслідок військової агресії Російської федерації проти України з 24.02.2022, зважаючи на те, що відповідачем є військова частина, особовий склад якої залучений до захисту суверенітету, цілісності та незалежності України та перебуває в зоні ведення бойових дій, що унеможливлює реалізацію В/ч НОМЕР_1 своїх прав як сторони в адміністративному судочинстві та виконання покладених КАС України обов'язків, з метою дотримання принципу рівності сторін в адміністративному судочинстві, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення розгляду справи до завершення військового стану в Україні.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч. 1 ст. 5 КАС України наголошено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 8 КАС України закріплює принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом в адміністративному судочинстві.
Також, у ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, мета ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб досягається, у тому числі, шляхом своєчасного вирішення спору у сфері публічно-правових відносин і забезпеченні рівності процесуальних прав учасників.
Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов'язаний вчинити таку процесуальну дію.
Перелік визначених підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 7168, Указом Президента України від 19.04.2022 № 7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX та продовжений до теперішнього часу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура ЗСУ визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування ж ЗСУ визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону № 2232-XII.
Конструкція пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі ЗСУ припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі ЗСУ ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Між тим, з огляду на приписи статті 3 Закону № 1934-XII, за змістом якої військові частини та органи військового управління (якими у цьому випадку є відповідач) є складовими елементами ЗСУ, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану.
Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті п.у 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, а також суперечить ч.2 ст. 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Згідно зі статтею 26 Закону № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу статті 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України може бути застосована при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури ЗСУ, норма п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України не поширюється.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.02.2023 по справі № 380/7845/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження по справі.
Посилання представника відповідача в своєму клопотанні, як на підставу для зупинення провадження по справі на те, що в/ч НОМЕР_1 входить до складу ЗСУ, що переведені на воєнний стан, колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням вище зазначеного.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 236, 242, 308, 311, 312, 320 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року по справі № 440/10006/22 - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк