08 червня 2023 р.Справа № 953/375/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Юрлагіна Т.В., м. Харків, повний текст складено 24.02.23 року по справі № 953/375/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції України
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Виноградова Максима Сергійовича, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП;
- скасувати постанову серії ЕАР № 6364025 від 03.01.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року у справі № 953/375/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі №953/4790/22, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, на день винесення оскаржуваної постанови серії ЕАР №6364025 від 03 січня 2023 року ще не набрала законної сили, оскільки вона була оскаржена в апеляційному порядку, а постанова Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі №953/4790/22 за результатами розгляду такої скарги набрала законної сили лише 14 лютого 2023 року.
Крім того, зазначає, що при розгляді справи про позбавлення права керування транспортним засобом позивач присутній не був, з постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.10.2022 по справі № 953/4790/22 ознайомлений не був та її копію не отримував. Будь-яких вимог про здачу посвідчення водія, сплати штрафу, повідомлення про відкриття виконавчого провадження, які свідчили б про наявність даної постанови, позивач не отримував.
03.01.2023 р. позивач, не знаючи про те, що він був позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем, маючи при собі посвідчення водія, крім того, в Дії теж воно було наявне і будь-яких відміток про те, що він позбавлений права керування, не було. Позивача було зупинено працівниками поліції, які в ході бесіди побачили, що в базі АРМОР наявні дані про складання протоколу за ст.130 КУпАП. Працівники поліції почали здійснювати перевірку рішень у Єдиному реєстрі судових рішень, де виявили постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022.
Зазначає, що позивач з постановою ознайомлений не був та не усвідомлював того, що він позбавлений права керування транспортними засобами, тому вважає, що в даному випадку відсутня вина, як обов'язковий елемент складу правопорушення, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року у справі № 953/375/23 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03 січня 2023 року інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Виноградовим Максимом Сергійовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6364025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень, через те, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 позбавлена права керування транспортним засобом, 03.01.2023 о 21:35 год керував транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Харків по вул. Сумська, 84, чим порушив приписи п.2.1.а ПДР.
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6364025 від 03.01.2023 р., звернувся з позовом до суду.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог КУпАП, а тому є законною і не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6364025 від 03.01.2023, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Виноградовим Максимом Сергійовичем, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 гривень за порушення вимог ч. 4 ст.126 КУпАП. Із змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 позбавлена права керування транспортним засобом, 03.01.2023, о 21:35 год, керував транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Харків по вул. Сумська, 84 , чим порушив приписи п.2.1.а ПДР.
Колегія суддів встановила, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 953/4790/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно приписів ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 317 та ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що 03.01.2023 року позивач не мав права керування транспортними засобами, оскільки постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 953/4790/22 позивача позбавили права керування транспортним засобом на один рік. З наведеного встановлено, що дії позивача мають склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України.
Довід апеляційної скарги про те, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 по справі №953/4790/22, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік на день винесення оскаржуваної постанови серії ЕАР №6364025 від 03 січня 2023 року ще не набрала законної сили, оскільки вона була оскаржена в апеляційному порядку, колегія суддів не приймає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В постанові Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 зазначено, що постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
З огляду на вищенаведене, постанова Київського районного суду м.Харкова від 26.10.2022 набрала законної сили на 11 день з дня винесення постанови, тобто 07.11.2022 р.
Згідно ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
03.01.2023 р. під час зупинки позивача ним не було зазначено про те, що ним або його захисником оскаржується постанова Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022.
Також з матеріалів справи встановлено, що згідно з відповіддю Київського районного суду м. Харкова справа була отримана апеляційним судом 31.01.2023, а отже, апеляційна скарга була подана після 03.01.2023 р. Крім того, колегія суддів встановила, що постановою Харківського апеляційного суду від 14.02.2023 р. апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Філатова П.А. залишено без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишено без змін.
Таким чином, на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності він був позбавлений права керування транспортним засобом, через що колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про правомірність постанови ЕАР № 6364025 від 03.01.2023, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач при розгляді справи про позбавлення права керування транспортним засобом позивач присутній не був, з постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.10.2022 по справі № 953/4790/22 ознайомлений не був та її копію не отримував, колегія суддів також не приймає, та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Колегія суддів зазначає, що позивач знав про існування відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та не був позбавлений можливості цікавитись, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, а також результатами такого розгляду.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів встановила, що в постанові Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 по справі №953/4790/22 зазначено, що ОСОБА_1 , обізнаний про складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, причини неявки не сповістив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач знаючи, що відносно нього складений протокол за ст. 130 КУпАП, жодним чином не цікавився ходом розгляду своєї справи, хоча мав таку можливість, не врахував той факт, що справа може бути розглянута без його участі, якщо він сповіщений належним чином, та він може бути позбавлений права керування, хоча повинен був і міг передбачити настання таких наслідків.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що постанова від 03.01.2023 р. серія ЕАР № 6364025 є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а отже судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Згідно п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року у справі № 953/375/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року по справі № 953/375/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський