08 червня 2023 р. Справа № 480/6553/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 30.11.22 по справі № 480/6553/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 протиправною;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 розглянути та вирішити звернення ОСОБА_1 , про що письмово повідомити заявника.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про наявність протиправної бездіяльності відповідача в частині не розгляду належним чином звернення (рапорту) Березняка О.В. від 15.08.2022 щодо вирішення питання звільнення з військової служби, скріпленого електронним цифровим підписом та направленого на електронну адресу ВЧ НОМЕР_1 відповідно до повідомлення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.08.2022. Зауважив, що на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» має право на дострокове розірвання контракту з ініціативи військовослужбовця та виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби України у місячний строк з моменту подання відповідного рапорту, однак на момент звернення до суду рапорт позивача від 15.08.2022 в порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» залишився не розглянутим.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №480/6553/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 480/6553/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_2 щодо розгляду звернення позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на невірне застосування судом першої інстанції положень п. 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997 № 348 (далі також - Інструкція № 348) та ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Наполягав на тому, що протиправна не реєстрація відповідачем електронного звернення ОСОБА_1 у день його надходження всупереч п. 2 Інструкції № 348 не звільняла ВЧ НОМЕР_1 від обов'язку його розгляду та вирішення порушеного у ньому питання у місячний термін. Однак, лише після відкриття провадження у справі відповідно до ухвали суду від 10.10.2022 командир частини 20.10.2022 наклав резолюцію на вказаному зверненні (рапорті): «розібратись по суті, доповісти пропозиції», тобто через два місяці після його отримання. З огляду на викладе, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про дотримання відповідачем строків розгляду звернення позивача.
Вважає, що внаслідок не встановлення дати, з якої розпочинається термін розгляду вказаного звернення, судом не надано належної оцінки причинам ігнорування рапорту позивача у період з 15.08.2022 до 20.10.2022, що є обов'язковою для з'ясування обставиною.
Повідомив, що на момент подачі апеляційної скарги відповідач позитивно розглянув звернення ОСОБА_1 та прийняв рішення про звільнення позивача зі служби та виключення зі списків особового складу частини, що підтверджується копією витягу з наказу від 26.11.2022 № 3982-ОС, у зв'язку з чим потреба у задоволенні вимоги про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 розглянути та вирішити звернення ОСОБА_1 , про що письмово повідомити заявника, відпала.
У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечував проти задоволення її вимог та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Вказав, що у зв'язку з тим, що звернення (рапорт) позивача щодо вирішення питання звільнення з військової служби від 15.08.2022 надійшло на електронну пошту відповідача 20.10.2022 та в цей же день було зареєстровано за №7000р від 20.10.2022, за наслідками розгляду якого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.11.2022 №3982-ОС «Про особовий склад» майстер - сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, відсутні підстави для висновків про порушення відповідачем п. 2 Інструкції №348 та, як наслідок, визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_2 в цій частині.
Пославшись на введення на території України воєнного стану та залучення відповідача до участі по стримуванню збройної агресії РФ, звернув увагу суду на позбавлення його можливості щодо належного та своєчасного прийому кореспонденції, як засобами поштового зв'язку так і за допомогою електронної пошти. Так, внаслідок постійних перебоїв електропостачання та роботи мережі Інтернет програмне забезпечення та електронна пошта працюють некоректно, що мав усвідомлювати позивач, звертаючись до відповідача засобами електронного зв'язку в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що положеннями Закону України «Про звернення громадян» врегульовано відносини з приводу надіслання звернень військовослужбовців, які не стосуються їх службової діяльності, водночас із службових питань або з питань проходження військової служби (в тому числі, питання стосовно звільнення зі службі) позивач відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повинен звернутися рапортом (по команді) до свого безпосереднього начальника за місцем проходження служби, з обов'язковим долученням до рапорту підтверджуючих документів хвороби, в яких зазначено необхідність постійного догляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 27.07.2021 № 42-ОС «Про особовий склад» майстер - сержанта ОСОБА_1 у зв'язку з проведенням організаційно - штатних заходів, оголошених наказом 55ДСК Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.04.2021 призначено інспектором прикордонної служби 1 категорії - інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », звільнивши з посади інспектором прикордонної служби 1 категорії - інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », згідно з підпунктом 6 пункту 93 Положення (на нижчу посаду - у зв'язку з проведенням організаційно - штатних заходів за неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця).
У подальшому позивачу наказом начальника загону від 26.03.2022 № 128-ОС «Про особовий склад» призупинено військову службу та зараховано у розпорядження начальника загону у зв'язку із внесенням Луганською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері відомостей до ЄДРДР за №4202213161000027 від 06.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 ККУ.
15.08.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача звернення (рапорт) щодо вирішення питання звільнення з військової служби, скріплений електронним цифровим підписом.
Звернення (рапорт) щодо вирішення питання звільнення з військової служби від 15.08.2022, надійшло на електронну прошу відповідача та зареєстровано за № 7000р від 20.10.2022.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту протиправною, звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності протиправної бездіяльності НОМЕР_2 щодо не розгляду звернення позивача від 15.08.2022, оскільки для звільнення за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач мав прибути до місця розташування свого підрозділу, відпрацювати рапорт за встановленим порядком по команді та додати відповідні підтверджуючі документи хвороби, в яких зазначено необхідність постійного догляду, а не направляти його на електронну адресу відповідача.
Судом враховано, що на час звернення до суду із даним позовом права позивача щодо розгляду вказаного звернення відповідачем порушені не були, оскільки останнє було зареєстроване за № 7000р від 20.10.2022 та як зазначено відповідачем у відзиві, буде розглянуто у встановлені чинним законодавством строки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 протиправною), колегія суддів виходить з такого.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного розгляду відповідачем звернення (рапорту) позивача від 15.08.2022 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, що підтверджується медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Наявність або відсутність підстав для звільнення позивача зі служби не є спірним у даній справі.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Згідно з п. 37 Положенням № 1115/2009 за наявності передбачених законодавством підстав військовослужбовець має право достроково припинити (розірвати) контракт, звернувшись з письмовим рапортом щодо цього в порядку підпорядкування до посадової особи, уповноваженої приймати рішення про його звільнення з військової служби. Цей рапорт з необхідними для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця документами у двотижневий строк подається кадровим підрозділом уповноваженій на прийняття такого рішення посадовій особі.
Дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи військовослужбовця та його виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється у місячний строк з моменту подання ним відповідного рапорту.
Також, пунктом 279 Положення № 1115/2009 передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Нормами пункту 270 Положення № 1115/2009 серед іншого встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється, зокрема, начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.
У разі звернення військовослужбовця з рапортом щодо припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби, у відповідності до пункту 288 Положення кадровий підрозділ готує подання про звільнення.
За приписами пункту 292 Положення № 1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
З аналізу наведених норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має прийняти відповідне рішення (наказ) за результатами розгляду рапорту про звільнення зі служби у місячний строк з моменту подання військовослужбовцем такого рапорту.
Отже, для вирішення питання дотримання відповідачем строків розгляду рапорту позивача необхідно встановити дату подання військовослужбовцем рапорту та дату його отримання ВЧ НОМЕР_1 .
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 ( далі - Інструкція № 348) усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток № 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.
Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в організаціях з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян на особистому прийомі.
Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті організації.
Датою подання електронного звернення є дата надходження звернення на визначену електронну адресу або дата заповнення електронної форми та її відправлення. Якщо електронне звернення надійшло на визначену електронну адресу у неробочий день та час, то датою подання електронного звернення вважається наступний після нього робочий день.
З аналізу наведеної норми слідує, що всі заяви, зокрема і ті, що надійшли на електронну адресу органу державної влади, підлягають обов'язковій їх реєстрації датою їх надходження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення (рапорт) щодо вирішення питання про звільнення з військової служби від 15.08.2022 було надіслано ОСОБА_1 на електронну адресу відповідача, яку повідомила позивачу Адміністрація Держприкордонслужби України у листі від 04.08.2022 №12-23249/0/6-22 (а.с. 15). Крім того, зазначеним листом відповідачу було роз'яснено право на направлення відповідного звернення саме засобами електронного зв'язку. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано скріншот з його електронної пошти, з якого вбачається, що на електронну адресу Іugansk_zagin@dspsu.gov.ua 15.08.2022 о 17:51 год направлено відповідний лист зі зверненням (рапортом).
Отже, належними доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується, що датою подання звернення (рапорту) позивача від 15.08.2022 є 15.08.2022.
Разом з цим, відповідач, посилаючись на введення на території України воєнного стану та його залучення до відсічі збройної агресії, вказує, що звернення (рапорт) від 15.08.2022 надійшло на електронну адресу відповідача лише 20.10.2022 та з дотриманням вимог п. 2 Інструкції №348 було зареєстровано.
Однак, на спростування вказаних обставин позивачем надано до суду апеляційної інстанції скріншот з його електронної пошти з якого вбачається, що 17.08.2022 з електронної адреси lugansk_zagin@dspsu.gov.ua, що є офіційною електронною адресою відповідача, надіслано повідомлення наступного змісту: «Доброго дня, якщо ви військовослужбовець, то звертайтесь з рапортом до начальника загону, а не зверненням».
З наведеного слідує, що відповідач, щонайменше 18.08.2022 був обізнаний про існування звернення (рапорту) ОСОБА_1 від 15.08.2022, однак, не зареєструвавши його належним чином, як вхідну поштову кореспонденцію, надіслав відповідь звичайним електронним повідомленням, вважаючи, що позивач має звернутись з рапортом до начальника загону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає неприйнятними твердження відповідача про відсутність у нього можливості вчасної реєстрації вхідної кореспонденції через залучення ВЧ НОМЕР_1 до відсічі збройної агресії, оскільки повідомлення від 18.08.2022 було надіслано позивачу саме у відповідь на звернення-рапорт від 15.08.2022, отже відповідач здійснював перевірку вхідних звернень та мав змогу належним чином виконати вимоги законодавства в частині реєстрації звернення (рапорту) позивача.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що теж саме звернення (рапорт) позивача від 15.08.2022, надіслане на електронне адресу, було зареєстроване відповідачем лише 20.10.2022 № 7000р та за наслідками його розгляду начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийнято наказ від 26.11.2022 №3982-ОС «Про особовий склад» майстер - сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Отже, фактично, ВЧ НОМЕР_1 , розглядаючи 26.11.2022 звернення позивача від 15.08.2022, визнала його належним рапортом для звільнення позивача з військової служби, і жодні обставини, такі, як подання його на електронну адресу та відсутність особистого звернення до начальника загону (прибуття позивача до місця проходження служби), не заважало відповідачу прийняти відповідне рішення. Вказані обставини не заперечуються відповідачем та самостійно викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу.
Слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що лише 20.10.2022 у нього з'явилась можливість зареєструвати відповідне звернення та передати його на розгляд. Колегією суддів також не встановлено, що вказаною датою перестали існувати обставини, якими відповідач обумовив неможливість вчасного розгляду рапорту позивача, оскільки навіть станом на момент розгляду даної справи воєнний стан продовжує існувати, а ВЧ НОМЕР_1 бути залученою до здійснення заходів по відсічі збройної агресії.
Таким чином, враховуючи дату подання позивачем звернення (рапорту) (15.08.2022), яке не було вчасно зареєстровано, та дату прийняття наказу від 26.11.2022 №3982-ОС «Про особовий склад», яким майстер - сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (26.11.2022), колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не дотримано місячного строку розгляду, передбаченого п. 37 Положення № 1115/2009.
В контексті спірних правовідносин варто зазначити, що навіть, вважаючи направлене позивачем звернення (рапорт) таким, що не є рапортом про звільнення в розумінні Положення № 1115/2009, відповідач мав розглянути його в порядку Закону України «Про звернення громадян» з дотриманням місячного строку, передбаченого ст. 20 вказаного закону, чого також не було виконано ВЧ НОМЕР_1 .
Наведене дає підстави стверджувати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду звернення (рапорту) ОСОБА_1 від 15.08.2022.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність особистого прибуття позивача до місця розташування свого підрозділу для реалізації права на дострокове розірвання контракту, передбачене п. 37 Положення №115/2009, оскільки жодним нормативно-правовим не встановлено заборон щодо направлення рапорту засобами електронного (поштового) зв'язку. Крім того, позивач скористався такою можливістю, керуючись вказівкою Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади та якій підпорядковується відповідач.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Отже, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем строків розгляду звернення (рапорту) позивача, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №480/6553/22 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №480/6553/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 .
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій