30 травня 2023 р.Справа № 520/1796/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Талариа Трейд" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. (ухвалене суддею Біленським О.О., повний текст якого складено 15.03.2023 р.) по справі № 520/1796/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талариа Трейд"
до Черкаської митниці, утворена на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Талариа Трейд» (в подальшому - ТОВ «Талариа Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA902000/2022/000050/2 від 28.12.2022 р. та картку відмови № UA902020/2022/000207 від 28.12.2022 р.; рішення про коригування митної вартості товару № UA902020/2022/000019/2 від 28.12.2022 р. та картку відмови № UA902020/2022/000208 від 28.12.2022 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 та прийняти рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 30.10.2018 р. між ТОВ «Талариа Трейд» та компанією «Zohra Rice Enterprises» укладено Контракт № 30102018 на поставку рису, умовами якого передбачено, що: Продавець продає, а Покупець покупає Irri-6 рис, поставка якого буде виконуватись окремими партіями у відповідності до специфікацій, виставленими за заявкою Покупця, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 та умовами даного Контракту (п.1 Контракту); ціна на товар, який поставляється за дійним Контрактом, встановлюється у доларах США та вказується у рахунках-фактурах до кожної партії товару (згідно правил ІНКОТЕРМС-2010). Загальна сума контракту визначається загальною сумою товару, що поставляється за контрактом. Товар буде відвантажуватись декількома партіями (п. 5 Контракту).
На підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів від 03.12.2018 р. № 02/12-18, укладеного між позивачем (замовник) та Приватним підприємством «Національні Традиції» (виконавець), 27.12.2022 р. приватним підприємством «Національні Традиції» подано до Черкаської митниці електронну митну декларацію від 27.12.2022 р. № UA902020/2022/210862.
На підтвердження заявленої у цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 15390,00 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 10.10.2022 р.; пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.10.2022 р.; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022; коносамент (Bill of lading) від 21.11.2022 р. № MAEU221501294; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 07.12.2022 р. № 388; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) від 05.10.2022 р. № 12838/22-23/12483/11-10-2022; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) від 05.10.2022 р. № 487943; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 04.11.2022 р. № FIN103; прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 05.10.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 26.12.2022 р. № 994; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 28.12.2019 р., б/н від 30.12.2020 р., б/н від 05.11.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 30.10.2018 р. № 30102018; договір про надання послуг митного брокера від 03.12.2018 р. № 02/12-18; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 05.10.2022 р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використання електронних засобів передачі інформації № 9381607; комерційна пропозиція б/н від 05.10.2022 р.; лист продавця б/н від 21.12.2022 р. щодо кількості місць, ваги товару; копія митної декларації країни відправлення від 05.10.2022 р. № KPPE-SB-73767.
За результатами розгляду вищевказаних документів митним органом 27.12.2022 р. надіслано позивачу повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, оскільки подані документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та щодо числових значень складових митної вартості, а саме: декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди». Відповідно умов розділу 12 з/е договору від 30.10.2018 р. № 30102018 (далі - з/е договір), строк дії договору до 31.12.2019 р., а умовами додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н до з/е договору визначено строк його дії - до 31.12.2020 р. Таким чином, на момент заявлення декларантом до митного оформлення партії оцінюваних товарів за даним з/е договором, строк його дії вже закінчився. За таких обставин невідомо яким чином декларант визначає та заявляє митну вартість на підставі з/е договору, який вже не діє; відповідно до умов розділу 1 з/е договору, додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н, продавець продає, а покупець купує товар окремими партіями у відповідності з рахунками фактурами, які виставляються за Заявкою покупця. Декларантом митниці не надано заявку, яка передбачена з/е договором; відповідно до умов розділу 8 з/е договору визначений перелік документів, які продавець надає покупцеві, серед яких сертифікат ваги та якості. Декларантом митниці не надано зазначені сертифікати, у зв'язку з чим у митниці відсутнє документальне підтвердження заявлених декларантом якісних характеристик партії оцінюваного товару, які значною мірою впливають на його вартість; Умовами розділу 4 з/е договору передбачено пакування, у з/е інвойсі від 05.10.2022 р. ZRTC-0230-2022 відсутні відомості про вартість пакування та маркування, які є обов'язковими складовими митної вартості та відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни якщо не були до неї включені; наданий SWIFT від 04.11.2022 р. № FIN103 не завірено у встановленому порядку уповноваженим банком, який видав цей документ. Банківські реквізити покупця, які зазначені в SWIFT від 04.11.2022 р. № FIN103 не відповідають його реквізитам, які визначені розділом 14 з/е договору. Таким чином невідомо, з банківського рахунка якої юридичної особи було здійснено оплату за поставку партії оцінюваного товару за з/е договором. Зважаючи на вищевикладене, наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. Частина 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено, встановлює обов'язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; відомості інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022 щодо адреси покупця не відповідають відомостям щодо адреси покупця, які містяться в з/е договорі та митній декларації Пакистану від 05.10.2022 р. №КРРЕSВ-73767. Відомості митної декларації Пакистану щодо адреси відправника партії оцінюваного товару не відповідають відомостям щодо адреси відправника, які містяться в з/е договорі та інвойсі від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022. За таких обставин у митниці відсутнє документальне підтвердження заявлених декларантом відомостей про поставку партії оцінюваного товару «за прямим контрактом» без посередників, що дає підстави вважати про наявність третіх осіб у даній з/е операції, щодо яких декларантом митниці не заявлено; до митного оформлення надано CMR від 07.12.2022 р. № 388, проте, такий документ не відповідає вимогам до оформлення документів, згідно із ДСТУ 4163-2003, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р., згідно із якого копія документу - точне відтворення оригіналу. Копія товаротранспортної накладної CMR надано невідповідної якості, що не дає можливості ідентифікувати зазначені в ній відомості; в сертифікаті про походження товару від 05.10.2022 р. № 487943 зазначено відомості про коносамент № 221501924 та про транспортний засіб судно - ROSA V.240W, що не відповідає відомостям коносамента від 21.11.2022 р. № 221501924, в якому зазначено судно Safmarine Nakuru 243 N, що свідчить про перевантаження партії оцінюваного товару; відповідно відомостей коносамента від 05.10.2022 р. № 487943, порт відвантаження партії оцінюваного товару - порт QASIM (Пакистан), порт розвантаження - Константа (Румунія). Місце доставки - відсутні відомості. Декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди», числове значення вартості партії оцінюваного товару декларант визначив на підставі відомостей інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022, а саме, 0,57 дол. США/кг, а загальна вартість партії оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах СРТ Одеса (Інкотермс 2010). Так, відповідно до правил інтерпретації Інкотермс 2010, термін СРТ означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, а покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у зазначений спосіб. Таким чином, за заявлених митниці умов поставки СРТ Одеса, декларантом заявлено, що у загальну вартість товару вже включені витрати на транспортування (страхування) партії оцінюваних товарів з порту QASIM (Пакистан) - до міста Одеса (Україна). Разом з тим, відповідно відомостей митної декларації Пакистану від 05.10.2022 р. № КРРЕ-SВ-73767 портом відправки партії оцінюваного товару зазначено порт QASIM (Пакистан), порт доставки - Константа (Румунія), країна призначення Румунія. Відповідно відомостей граф 29, 50, 51, 52 митної декларації Пакистану, умови поставки зазначено СРТ, вартість партії оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах поставки СРТ за зазначеної країни призначення Румунія.
У зв'язку з вищевикладеним відповідачем позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товарів.
28.12.2022 р. позивачем митному органу надано відповіді № 28/12/22-1, № 28/12/22-2, № 28/12/22-3, № 28/12/22-4, № 28/12/22-5, № 28/12/22-6, в яких зазначено що: до електронної митної декларації вже було надано Додаткову угоду б/н від 30.12.2020 р. до Контракту на підтвердження його чинності; заявка покупця є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України; до електронної митної декларації вже було надано сертифікат ваги та якості б/н від 10.10.2022 р.; до електронної митної декларації вже було надано Контракт, інвойс № ZRTC-0230-2022 від 05.10.2022 р., а також додатково надано лист продавця № ZRTC-0230-2022-1 від 05.10.2022 р. на підтвердження факту того, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включені у вартість товару; дані платіжного доручення в іноземній валюті № FIN103 від 04.11.2022 р. повністю узгоджується з іншими вже наданими документами, зокрема, Контрактом, інвойсом № ZRTC-0230-2022 від 05.10.2022 р., а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні; до електронної митної декларації вже було надано Додаткову угоду б/н від 05.11.2021 р. до Контракту на підтвердження правильності зазначення адреси Позивача, яка кореспондується з вже наданими Відповідачу документами, зокрема, інвойсом № ZRTC-0230-2022 від 05.10.2022 р. та митною декларацією країни відправлення № КРРЕ-SВ-73767 від 05.10.2022 р. Також додатково надано лист продавця № ZRTC-0230-2022-2 від 05.10.2022 р. на підтвердження того, що адреса відправника партії оцінюваного товару, вказана в митній декларації країни відправлення №КРРЕ-SВ-73767 від 05.10.2022 р., є адресою складу продавця, з якої був відправлений товар; до електронної митної декларації вже було надано належну СМR від 07.12.2022 р. № 388; вага брутто узгоджена у вже наданих сертифікаті про походження товару від 05.10.2022 р. № 487943 та коносаменті № 221501924 від 21.11.2022 р., умова поставки СРТ покладає всі витрати на транспортування товару на продавця; до електронної митної декларації вже було надано копію митної декларації країни відправлення №КРРЕ-SВ-73767 від 05.10.2022 р. , СМR №388 від 07.12.2022 р. та інвойс № ZRTC-0230-2022 від 05.10.2022 на підтвердження, що умовою поставки є СРТ Одеса; укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання ТОВ «Талариа Трейд» вказаних документів не вимагається; до електронної митної декларації вже було надано Контракт на підтвердження, що жодних платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання ТОВ «ТАЛАРИА ТРЕЙД» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається; комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання ТОВ «Талариа Трейд» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається ; до електронної митної декларації вже було надано платіжне доручення № FIN103 від 04.11.2022 р.; до електронної митної декларації вже було надано прайс-лист б/н від 05.10.2022 р.
28.12.2022 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA902000/2022/000050/2, яким застосував резервний метод для визначення митної вартості товарів, оскільки 27.12.2022 р. декларантом додатково надано наступні документи: висновок від 16.12.2022 р. № 142000-3600-0353, доручення від 04.01.2022 р. № 04, листи ТОВ "Талария Трейд" від 28.12.2022 р. № 28/12/22-1, № 28/12/22-2, №28/12/22-3, № 28/12/22-4, № 28/12/22-5, № 28/12/22-6, листи ZOHRA RICE ENTERPRISES від 05.10.2022 р. № ZRТС-0230-2022-1 та № ZRТС-0230-2022-2 з перекладом. Декларантом 28.12.2022 р. о 10.00 год. повідомлено митницю, що станом на 28.12.2022 р. всі документи надано та інші документи надаватись не будуть. Враховуючи наявні у митниці відомості станом на 28.12.2022 р., в наданих декларантом документах (з урахуванням додатково наданих станом на 28.12.2022 р. ) на підтвердження заявленої митної вартості, наявні розбіжності, які не було усунуто у повному обсязі, а саме: відповідно умов розділу 1 з/е договору, додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н, продавець продає, а покупець купує товар окремими партіями у відповідності з рахунками фактурами, які виставляються за Заявкою покупця. Декларантом митниці не надано заявку, яка передбачена з/е договором; банківські реквізити покупця, а саме, номер банківського рахунка НОМЕР_1 , який зазначений в SWIFT від 04.11.2022 №FIN103, не відповідає банківському рахунку покупця, який визначений розділом 14 з/е договору від 30.10.2018 р. №30102018, у зв'язку з чим наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару; в сертифікаті про походження товару від 05.10.2022 р. № 487943 зазначені відомості про коносамент № 221501924 та про транспортний засіб - судно - ROSA V.240W, що не відповідає відомостям коносамента від 21.11.2022 р. № MAEU221501294, який надано митниці до митного оформлення та в якому зазначено судно Safmarine Nakuru 243 N, що свідчить про перевантаження партії оцінюваного товару. Зазначений в сертифікаті про походження коносамент № 221501924 декларантом митниці не надавався; в листі від 28.12.2022 р. № 28/12/22-1 декларант посилається на втрату чинності наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. На момент митного оформлення діє державний стандарт 4163:2020, затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 р. № 144, яким також встановлені вимоги щодо оформлення документів. Надана до митного оформлення СМR від 07.12.2022 р. № 388 невідповідної якості та не відповідає вимогам до оформлення документів згідно ДСТУ 4163:2020, що не дає можливості ідентифікувати зазначені в ній відомості; відповідно відомостей коносамента від 21.11.2022 р. № MAEU221501294 порт відвантаження партій оцінюваного товару - порт QASIM (Пакистан), порт розвантаження - Константа (Румунія). Місце доставки - відсутні відомості. Декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди», числове значення вартості партії оцінюваного товару декларант визначив на підставі відомостей інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022, а саме 0,57 дол. США/кг, а загальна вартість партій оцінюваного товару становить 30780 дол. США. на умовах СЕТ Одеса (Інкотермс 2010). Відповідно до правил інтерпретації Інкотермс 2010, термін СРТ означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, а покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у зазначений спосіб. Таким чином, за заявлених митниці умов поставки СРТ Одеса, декларантом заявлено що у загальну вартість товару вже включені витрати на транспортування (страхування) партій оцінюваних товарів з порту QASIM (Пакистан) - до міста Одеса (Україна). відповідно відомостей митної декларації Пакистану від 05.10.2022 р. № КРРЕ-SВ-73767 портом відправки партій оцінюваного товару зазначено порт QASIM (Пакистан), порт доставки - Константа (Румунія), країна призначення Румунія. Відповідно відомостей граф 29, 50, 51,52 митної декларації Пакистану, умови поставки зазначено вартість партій оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах поставки СРТ за зазначеної країни призначення Румунія.
Судовим розглядом встановлено, що приватним підприємством «Національні Традиції» подано 27.12.2022 р. до Черкаської митниці електронну митну декларацію від 27.12.2022 р. № UA902020/2022/210886.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 15390 доларів США, разом із декларацією подані наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 10.10.2022 р. ; пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.10.2022 р.; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022; коносамент (Bill of lading) від 21.11.2022 р. № MAEU221501294; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 07.12.2022 р. № 387; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) від 05.10.2022 р. № 12838/22-23/12483/11-10-2022; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) від 05.10.2022 р. № 487943; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 04.11.2022 р. № FIN103; прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 05.10.2022 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 26.12.2022 р. № 994; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 28.12.2019 р., б/н від 30.12.2020 р., б/н від 05.11.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 30.10.2018 р. № 30102018; договір про надання послуг митного брокера від 03.12.2018 р. № 02/12-18; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 05.10.2022 р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використання електронних засобів передачі інформації № 9381607; висновок від 16.12.2022 р. № 142000-3600-0353; доручення від 04.01.2022 р. № 04; комерційна пропозиція б/н від 05.10.2022 р.; лист продавця б/н від 21.12.2022 р. щодо кількості місць, ваги товару; копія митної декларації країни відправлення від 05.10.2022 р. № KPPE-SB-73767.
Митним органом 27.12.2022 р. позивач надіслав позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та щодо числових значень складових митної вартості, а саме: декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди». Відповідно умов розділу 12 з/е договору від 30.10.2018 р. № 30102018 (далі - з/е договір) строк дії договору - до 31.12.2019 р., а умовами додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н до з/е договору визначено строк його дії - до 31.12.2020 р. Таким чином, на момент заявлення декларантом до митного оформлення партії оцінюваних товарів за даним з/е договором, строк його дії вже закінчився. За таких обставин невідомо яким чином декларант визначає та заявляє митну вартість на підставі з/е договору, який вже не діє; відповідно умов розділу 1 з/е договору, додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н, продавець продає, а покупець купує товар окремими партіями у відповідності з рахунками фактурами, які виставляються за Заявкою покупця. Декларантом митниці не надано заявку, яка передбачена з/е договором; умовами розділу 4 з/е договору передбачено пакування та маркування партії товару. Разом з тим, у з/е договорі, інвойсі від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022 відсутні відомості про вартість пакування та маркування, які є обов'язковим складовими митної вартості та відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї додані; наданий SWIFT від 04.11.2022 р. № FIN103 не завірено у встановленому порядку уповноваженим банком, який видав цей документ. Банківські реквізити покупця, які зазначені в SWIFT від 04.11.2022 р. № FIN103 не відповідають його реквізитам, які визначені розділом 14 з/е договору. Таким чином невідомо, з банківського рахунка якої юридичної особи було здійснено оплату за поставку партії оцінюваного товару за з/е договором. Зважаючи на вищевикладене, наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. Частина 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено, встановлює обов'язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; відомості інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022 щодо адреси покупця не відповідають відомостям щодо адреси покупця, які містяться в з/е договорі та митній декларації Пакистану від 05.10.2022 р. № КРРЕ-SВ-73767. Відомості митної декларації Пакистану щодо адреси відправника партії оцінюваного товару не відповідають відомостям щодо адреси відправника, які містяться в з/е договорі та інвойсі від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022. За таких обставин у митниці відсутнє документальне підтвердження заявлених декларантом відомостей про поставку партії оцінюваного товару «за прямим контрактом» без посередників, що дає підстави вважати про наявність третіх осіб у даній з/е операції, щодо яких декларантом митниці не заявлено; до митного оформлення надано CMR від 07.12.2022 №388, однак такий документ не відповідає вимогам до оформлення документів згідно ДСТУ 4163-2003, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р., згідно якого копія документу - точне відтворення оригіналу. Копія товаротранспортної накладної CMR надано невідповідної якості, що не дає можливості ідентифікувати зазначені в ній відомості; в сертифікаті про походження товару від 05.10.2022 р. № 487943 зазначено відомості про коносамент №221501924 та про транспортний засіб судно - ROSA V.240W, що не відповідає відомостям коносамента від 21.11.2022 р. № 221501924, в якому зазначено судно Safmarine Nakuru 243 N, що свідчить про перевантаження партії оцінюваного товару; відповідно відомостей коносамента від 05.10.2022 р. № 487943 порт відвантаження партії оцінюваного товару - порт QASIM(Пакистан), порт розвантаження - Константа (Румунія). Місце доставки - відсутні відомості. Декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди», числове значення вартості партії оцінюваного товару декларант визначив на підставі відомостей інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022, а саме 0,57 дол. США/кг, а загальна вартість партії оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах СРТ Одеса (Інкотермс 2010). Так, відповідно до правил інтерпретації Інкотермс 2010, термін СРТ означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, а покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у зазначений спосіб. Таким чином, за заявлених митниці умов поставки СРТ Одеса, декларантом заявлено, що у загальну вартість товару вже включені витрати на транспортування (страхування) партії оцінюваних товарів з порту QASIM (Пакистан) - до міста Одеса (Україна). Відповідно відомостей митної декларації Пакистану від 05.10.2022 р. № КРРЕ-SВ-73767 портом відправки партії оцінюваного товару зазначено порт QASIM (Пакистан), порт доставки - Константа (Румунія), країна призначення Румунія. Відповідно відомостей граф 29, 50, 51,52 митної декларації Пакистану, умови поставки зазначено СРТ, вартість партії оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах поставки СРТ за зазначеної країни призначення Румунія.
Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації виробника товарів.
Позивачем на повідомлення відповідача надано аналогічні відповіді від 28.12.2022 р. № 28/12/22-7, № 28/12/22-8, № 28/12/22-9, № 28/12/22-10, № 28/12/22-11, № 28/12/22-12, № 28/12/22-13 та пояснення які вже були надіслані митному органу листами № 28/12/22-1, № 28/12/22-2, № 28/12/22-3, № 28/12/22-4, № 28/12/22-5, № 28/12/22-6.
28.12.2022 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA902020/2022/000019/2, яким застосував резервний метод для визначення митної вартості товарів. В рішенні вказано, що 27.12.2022 декларантом додатково надано наступні документи: висновок від 16.12.2022 № 142000-3600-0353, доручення від 04.01.2022 р. № 04, листи ТОВ "Талария Трейд" від 28.12.2022 р. № 28/12/22-7, № 28/12/22-8, № 28/12/22-9, № 28/12/22-10, № 28/12/22-11, № 28/12/22-12, № 28/12/22-13, листи ZOHRA RICE ENTERPRISES від 05.10.2022 № ZRТС-0230-2022-1 та № ZRТС-0230-2022-2 з перекладом. Декларантом 28.12.2022 р. о 10.00 год. повідомлено митницю, що станом на 28.12.2022 р. всі документи надано та інші документи надаватись не будуть. Враховуючи наявні у митниці відомості станом на 28.12.2022 р., в наданих декларантом документах (з урахуванням додатково наданих станом на 28.12.2022 р.) на підтвердження заявленої митної вартості, наявні розбіжності, які не було усунуто у повному обсязі, а саме: відповідно умов розділу 1 з/е договору, додаткової угоди від 28.12.2019 р. б/н, продавець продає, а покупець купує товар окремими партіями у відповідності з рахунками фактурами, які виставляються за Заявкою покупця. Декларантом митниці не надано заявку, яка передбачена з/е договором; банківські реквізити покупця, а саме, номер банківського рахунка, який зазначений в SWIFT від 04.11.2022 р. № FIN103, не відповідає банківському рахунку покупця, який визначений розділом 14 з/е договору від 30.10.2018 р. № 30102018, у зв'язку з чим наданий митниці банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару; в сертифікаті про походження товару від 05.10.2022 р. № 487943 зазначено відомості про коносамент № 221501924 та про транспортний засіб - судно - ROSA V.240W, що не відповідає відомостям коносамента від 21.11.2022 р. № MAEU221501294, який надано митниці до митного оформлення та в якому зазначено судно Safmarine Nakuru 243 N, що свідчить про перевантаження партії оцінюваного товару. Зазначений в сертифікаті про походження коносамент № 221501924 декларантом митниці не надавався; в листі від 28.12.2022 р. № 28/12/22-7 декларант посилається на втрату чинності наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55. На момент митного оформлення діє державний стандарт 4163:2020, затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 р. № 144, яким також встановлені вимоги щодо оформлення документів. Надана до митного оформлення СМR від 07.12.2022 р. № 387 невідповідної якості та не відповідає вимогам до оформлення документів згідно ДСТУ 4163:2020, що не дає можливості ідентифікувати зазначені в ній відомості; відповідно відомостей коносамента від 21.11.2022 р. № MAEU221501294 порт відвантаження партій оцінюваного товару - порт QASIM (Пакистан), порт розвантаження - Константа (Румунія). Місце доставки - відсутні відомості. Декларантом визначено та заявлено митну вартість партії оцінюваного товару за основним методом - «ціною угоди», числове значення вартості партії оцінюваного товару декларант визначив на підставі відомостей інвойса від 05.10.2022 р. № ZRTC-0230-2022, а саме 0,57 дол. США/кг, а загальна вартість партій оцінюваного товару становить 30780 дол. США. на умовах СЕТ Одеса (Інкотермс 2010). Так, відповідно до правил інтерпретації Інкотермс 2010, термін СРТ означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, а покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у зазначений спосіб. Таким чином, за заявлених митниці умов поставки СРТ Одеса, декларантом заявлено що у загальну вартість товару вже включені витрати на транспортування (страхування) партій оцінюваних товарів з порту QASIM (Пакистан) - до міста Одеса (Україна). Разом з тим, відповідно відомостей митної декларації Пакистану від 05.10.2022 р. № КРРЕ-SВ-73767 портом відправки партій оцінюваного товару зазначено порт QASIM (Пакистан), порт доставки - Константа (Румунія), країна призначення Румунія. Відповідно відомостей граф 29, 50, 51, 52 митної декларації Пакистану, умови поставки зазначено вартість партій оцінюваного товару становить 30780 дол. США на умовах поставки СРТ за зазначеної країни призначення Румунія.
Відповідачем також прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2022/000207 від 28.12.2022 р. та № UA902020/2022/000208 від 28.12.2022 р.
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача та картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови обґрунтовані та прийняті на підставі вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судовим розглядом, підставою для прийняття оскаржених рішень митний орган вказав, що враховуючи наявні у митниці відомості станом на 28.12.2022 р., в наданих декларантом документах (з урахуванням додатково наданих станом на 28.12.2022 р.) на підтвердження заявленої митної вартості, наявні розбіжності, які не було усунуто у повному обсязі та наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на товар, що імпортувався, в зв'язку з чим контролюючим органом було застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості.
Крім того, вказано, що джерелом інформації для вказаних рішень є наявна в митному органі інформація за фактами митних оформлень Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України митних декларацій № UA500020/2022/21249 від 14.12.2022 р.
Відповідно до положень п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Тобто вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митної декларації, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Крім того, декларантом надавалися додаткові документи, за запитами митного органу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість рішень Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України від 28.12.2022 р. № UA902000/2022/000050/2, № UA902020/2022/000019/2 та картки відмови від 28.12.2022 р. № UA902020/2022/000207, № UA902020/2022/000208.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. та прийняти постанову, якою позов ТОВ «Талариа Трейд», а саме, визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 28.12.2022 р. № UA902000/2022/000050/2, № UA902020/2022/000019/2 та картки відмови від 28.12.2022 р. № UA902020/2022/000207, № UA902020/2022/000208.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 8833,61 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 13250, 43 грн., а всього 22084,04 грн. рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Талариа Трейд».
Щодо витрат на правничу правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1114518 від 22.01.2023 р.; договору про надання правової допомоги від 30.12.2022 р., додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.12.2022 р., додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 30.12.2022 р., якими визначено, що бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішень від 28.12.2022 р. № UA902000/2022/000050/2, № UA902020/2022/000019/2 та картки відмови від 28.12.2022 р. № UA902020/2022/000207, № UA902020/2022/000208; платіжного доручення № 885 від 20.02.2023 р. в розмірі 20000 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв'язку з чим витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України.
Керуючись ст. ст. 77, 132, 134, 139, 243, 252, 272, 286, 308, 315, 316, 317, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талариа Трейд" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. по справі № 520/1796/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Талариа Трейд" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA902000/2022/000050/2 від 28.12.2022 р. та картку відмови № UA902020/2022/000207 від 28.12.2022 р.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA902020/2022/000019/2 від 28.12.2022 р. та картку відмови № UA902020/2022/000208 від 28.12.2022 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Талариа Трейд» судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 61 копійку та за подання апеляційної скарги в розмірі 13250 (тринадцять тисяч двісті п'ятсот п'ятдесят) гривень 43 копійки, а всього 22084 (двадцять дві тисячі вісімдесят чотири) гривні 04 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Талариа Трейд» витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 07.06.2023 року