08 червня 2023 р. Справа № 520/6242/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.01.23 по справі № 520/6242/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №050650004484 від 15.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з моменту первісного звернення, тобто з 07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком, зарахувавши до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком наступні періоди: з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002, періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050650004484 від 15.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та таким, що винесено з порушення норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050650004484 від 15.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком, зарахувавши до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком наступні періоди: з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002, періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, віповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Вік заявниці 60 років. За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж на дату звернення становить 19 років 08 місяців 20 днів. Так, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002; періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007, оскільки титульна сторінка трудової книжки від 25.08.1981 серії НОМЕР_2 , завірена печаткою, зміст якої неможливо прочитати. Судом першої інстанції проігноровано, що відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Позивач своїм правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №6326-5000427586 від 07.02.2022 року
07 лютого 2022 року позивач, після досягнення пенсійного віку - 60 років, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050650004484 від 15.02.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме 28 років.
Мотивуючи вказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж на дату звернення становить 19 років 08 місяців 20 днів.
Також вказаним рішенням зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002; періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007, оскільки титульна сторінка трудової книжки від 25.08.1981 серії НОМЕР_2 , завірена печаткою, зміст якої неможливо прочитати.
Позивач, вважаючи рішення протиправним, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з підстав його обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Практика Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону № 1058-ІV сформована, зокрема, у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 373/1860/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 819/1168/14-а, від 25 травня 2018 року у справі № 809/3271/14, від 20 травня 2019 року у справі № 635/3475/17, від 26 червня 2019 року у справі № 241/1475/16-а, від 9 лютого 2020 року у справі № 552/1095/17, від 4 березня 2020 року у справі № 235/3998/17, від 4 березня 2020 року у справі № 212/510/17-а(2-а/212/77/17), від 4 березня 2020 року у справі № 235/3998/17, від 31 березня 2020 року у справі № 235/7272/16-а, від 31 березня 2020 року у справі №199/2552/17(2-а/199/115/17 та від 31 березня 2020 року у справі № 431/979/16-а.
Так, згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 28 років страхового стажу.
Відповідно до статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви.
Після досягнення пенсійного віку - 60 років, 07 лютого 2022 року позивач, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком, тобто в межах наведених вище норм законодавства.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.8, 2.9 Інструкції № 58 усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число i мiсяць двозначними). Наприклад, якщо робiтник або службовець прийнятий на роботу 5 сiчня 1993 року, у графi 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фiолетового кольорiв, i завiряються печаткою запис про звiльнення, а також вiдомостi про нагородження та заохочення.
Приписами пункту 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002; періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007 через те, що титульна сторінка трудової книжки від 25.08.1981 серії НОМЕР_2 , завірена печаткою, зміст якої неможливо прочитати є необґрунтованим, оскільки позивач не може нести відповідальність за такі дії роботодавця.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно зхаписів у її трудовій книжці.
Крім того, проставлення работодавцем позивача печатки на титульній сторінці її трудової книжки від 25.08.1981 серії НОМЕР_2 , таким чином, що її неможливо прочитати не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачу пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22, які враховуются судом в силу приписів ч. 5 ст 242 КАС України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050650004484 від 15.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є таким, що підлягає скасуванню, а для належного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком, зарахувавши до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком наступні періоди: з 20.08.1981 по 18.09.1985, з 23.09.1985 по 18.04.1997, з 19.03.2000 по 31.03.2002, періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.1997 по 08.04.1998, з 29.07.1998 по 23.07.1999, з 14.02.2007 по 13.12.2007.
Стосовно доводів апелянта про виключну компетенцію Пенсійного фонду в питаннях призначення пенсії відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак безпідставне задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з моменту первісного звернення, тобто з 07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у призначенні пенсії за віком відповідачем не наведено і їх наявність в ході розгляду справи не встановлено.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 по справі № 520/6242/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова