08 червня 2023 р. Справа № 520/3120/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.04.23 по справі № 520/3120/23
за позовом ОСОБА_1
до Військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 05 липня 2019 року за постановою Другого апеляційного адміністративного суду 23 травня 2022 року по справі № 520/8778/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 05 липня 2019 року в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 року по справі № 520/8778/21, якою, зокрема, зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, 29 жовтня 2022 року військовою частиною перераховані кошти в сумі 78 227,49 грн. Проте, не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 29 жовтня 2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 29 жовтня 2022 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що проходження служби військовослужбовців врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, а його норми, зокрема ст. 117 КЗпП, не можуть поширюватись на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями з приводу питань, які випливають з відносин проходження військової служби.
Зазначає, що аналіз статей 116 та 117 КЗпП України вказує на те, що ці норми врегульовують питання, що пов'язані з проведенням розрахунку саме при звільненні, а також нарахування компенсацій виплат за наявності спору про розміри сум, що були нараховані, але відносно їх розміру виник спір. Тобто ці виплати не поширюються на виплати, які були здійснені на виконання рішення суду.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц, просив застосувати принцип співмірності та зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому зазначивши, що загальний період затримки з дня звільнення позивача (05.07.2019) до винесення рішення суду (23.05.2022) становить 1053 дні, а приблизний середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні складає суму у розмірі 39494,17 грн.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №148 від 05.07.2019 ОСОБА_1 виключено із списків частини.
Відповідно до вказаного наказу військова частина провела із позивачем розрахунки по звільненню. Розрахунків щодо виплати індексації грошових доходів за період з 2015 року по 2019 рік проведено не було.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року по справі № 520/11558/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 05.07.2019 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 05.07.2019 року включно. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року по справі № 520/8778/21 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 року по справі № 520/8778/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення ХОАС від 09.11.2021 по справі № 520/8778/21 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року у зменшеному розмірі та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум. Прийнято цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано противоправними дії ВЧ НОМЕР_1 , щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року у зменшеному розмірі. Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення ХОАС від 09.11.2021 року по справі № 520/8778/21 залишено без змін.
Постанова суду набрала законної сили.
29 жовтня 2022 року військовою частиною на банківський рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 78 227,49 грн., що підтверджено наявною в матеріалах справи банківською випискою від 07.11.2022 року (а.с. 6).
Проте, як зазначив позивач, відповідачем йому не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що затримка виплат боргу за рішенням суду не має жодного відношення до розрахунків по заробітній платі та не є втратою частини доходу з врахуванням фактичного припинення трудових відносин. Розрахунок з відповідачем на виконання постанови ДААС від 23.05.2022 року по справі №520/8778/21 проведений в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства.
Не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено компенсацію втрати частини доходів, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача, та обов'язку провести нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення саме з 01.12.2015 по 29.10.2022.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми також викладені у Порядку № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Вищевказані статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пунктом 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" використане формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.05.2020 р. у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 р. у справі № 280/676/19.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що дія наведених вище норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. по справі № 759/9631/17 та від 04.02.2020 р. по справі № 219/11809/15-а.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 по справі № 520/8778/21, 29.10.2022 відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018, при цьому останнім не було нараховано та виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за спірний період.
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем фактично здійснено остаточний розрахунок 29.10.2022 року шляхом зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 78227,49 грн. (індексація грошового забезпечення).
Отже, фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2021 відбулась лише 29.10.2022.
Враховуючи висновки Верховного Суду постанови від 09 серпня 2022 року по справі №460/4765/20, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01 грудня 2015 року по 29 жовтня 2022 року, а не як просив позивач - з 01 грудня 2015 року по 05 липня 2019 року.
З огляду на наявність факту виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з порушенням строків, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну індексацію грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у справі №806/345/16 від 14.11.2018, у справі №825/325/16 від 18.07.2018, у справі №524/1714/16-а від 04.04.2018, у справі №6-39цс11 від 24.10.2011, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки прийняті у вказаних справах судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, мають різні сторони, інший предмет та стосуються інших правовідносин.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Харківського окружного адміністративного суду, Донецького окружного адміністративного суду та Сумського окружного адміністративного суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу приписів ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду. Відповідно до Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 520/3120/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський