08 червня 2023 р. № 400/5017/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про: визнання протиправним та скасування наказу від 22.03.2023 року № 826; поновлення на посаді; стягнення грошового забезпечення з 22.02.2023 року,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу №826 від 22.03.2023 про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину, тобто дезертував, поновлення на посаді старшого солдата інженерного саперного взводу 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 , стягнення грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2023.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний наказ є незаконним та порушує його права як військовослужбовця, оскільки був прийнятий, коли він перебував на лікарняному, про що повідомляв командування рапортом. Позивач неодноразово звертався до командування частини про погіршення стану здоров'я та направлення його на ВЛК, але його вимога була проігнорована відповідачем.
Ухвалою від 10.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що спірний наказ та службове розслідування було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, позивач не звертався до командування з рапортом про погіршення здоров'я та направлення його на ВЛК.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом з 04.02.2020, військове звання - старший солдат, сапер саперного взводу 1 десантно штурмового батальйону.
Позивач у позові зазначив, що в кінці 2022 та протягом початку 2023 неоднократно звертався до командування частини з рапортом про направлення його на ВЛК, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Оскільки відповідач не надав йому направлення на ВЛК, позивач 25.02.2023 прибув за місцем свого проживання та 27.02.2023 звернувся до лікарні.
Відповідач у відзиві зазначив, що на підставі отриманого рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 було призначене службове розслідування шляхом видання наказу № 791 від 26.02.2023 відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
Проведення службового розслідування було доручено заступнику командира роти з морально психологічного забезпечення 1 десантно штурмової роти 1 десантно штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_2 .
В акті службового розслідування від 21.03.2023 зазначено, що 22.02.2023 року поблизу н.п. Максимільянівка Донецької області старший солдат ОСОБА_1 разом із солдатом ОСОБА_3 без дозволу командира покинули район виконання завдання підрозділу із залишенням своєї зброї на місті і убули в невідомому напрямку.
Зазначені обставини підтверджуються:
- рапортом капітана ОСОБА_4 за підписом командира 1 десантно штурмового батальйону про необхідність призначення службового розслідування за фактом вчинення 22.02.2023 р. старшим солдатом 1 десантно штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 дезертирства у період дії воєнного стану;
- поясненнями штаб сержанта з МЗ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , командира 1 десантно штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_6 ;
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №826 від 22.03.2023:
1. Службове розслідування визнано завершеним.
2. За порушення ст.ст.11,16,127,128 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, керуючись п. «в» ст.48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ сапера інженерно-саперного взводу 1 десантно-штурмового батальйону старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності після його повернення до військової частини.
3. Позбавити ОСОБА_1 премії за лютий 2023 в повному обсязі.
4.Позбавити ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий 2023 в повному обсязі.
8. В зв'язку з тим, що в діях військовослужбовця вбачаються ознаки скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст.408 КК України передати матеріали службового розслідування до ТУ ДБР розташованого в м. Краматорськ.
Відповідно до ст.11,16 Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст.ст.1,2 Дисциплінарного статут ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана (ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Відтак, на військовослужбовця може бути накладено дисциплінарне стягнення за порушення військової дисципліни, яке полягає у додержанні порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Об'єктом дисциплінарного правопорушення є суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єкта правопорушення, в цьому випадку - додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Об'єктивна сторона це самовільно залишення військової частини.
Об'єктивна сторона- у формі умислу.
Суб'єкт- військовослужбовець-позивач.
Позивач не заперечую той факт, що він залишив район виконання завдання підрозділу, але він вважає, що в зв'язку з тим, що він звертався до командування з рапортами про погіршення його стану здоров'я та направлення на ВЛК, а командування допустило бездіяльність та ніяк не відреагувало на його звернення, тому він самостійно направився на лікування під час дії воєнного стану в Україні.
Позивач, всупереч ст.77 КАС України не надав суду доказів звернення до командування з рапортом про направлення його до ВЛК, рапортів про його знаходження на лікарняному. Відповідач заперечує наявність таких рапортів та зазначає, що таких звернень не було.
Відповідно до ст.128 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ солдат зобов'язаний:
у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Позивач дозволу у командира відділення не питав та самовільно залишив район виконання завдання підрозділу.
Доказів того, що позивач перебував з 22.02.2023 у відрядженні, відпустці або за направленням на ВЛК матеріали справи не містять, тому склад саме дисциплінарного проступку- в вигляді порушення службової дисципліни, яка полягає у самовільному залишенні позивачем військової частини підтверджується матеріалами справи.
Стосовно того, що відповідач у наданих суду документах зазначає про дезертирство, як скоєння позивачем кримінального правопорушення за ст.408 КК України, то це питання буде визначено ДБР.
Також суд зазначає, що у спірному наказі №826 вказано, що позивача буде притягнуто до відповідальності на підставі п. «в» ст.48 Дисциплінарного статуту -сувора догана після повернення до військової частини. Доказів того, що позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності після його повернення до військової частини матеріали справи не містять.
Позивач у позові не наводить своїх доводів на спростування пунктів спірного наказу про позбавлення його премії та додаткової грошової винагороди.
Відповідно до Наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 розділу XVІ «Преміювання» п.5 абз.1 5. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з п.14 Наказу Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Факт залишення військової частини 22.02.2023 позивачем встановлено матеріалами службового розслідування, тому відповідач правомірно позбавив позивача премії та додаткової грошової винагороди.
Також не містить ознак протиправності п.8 спірного наказу про направлення матеріалів до ДБР.
Суд також зазначає, що спірний наказ стосується ще іншої особи, тому в цій частині суд не надає оцінку його правомірності або протиправності, оскільки позивач не має право звертатись за захистом інших осіб.
Оцінив надані суду позивачем лікарняний, консультаційний висновок нейрохірурга та первинна медична картка, суд дійшов висновку, що ці докази не спростовують вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Позовні вимоги в частині поновлення на посаді старшого солдата інженерного саперного взводу 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи та спірний наказ не свідчать про те, що позивача звільнили зі служби або з посади. Позовна вимога про сплату середнього заробітну є похідна від вимоги про поновлення на посаді. Оскільки доказів звільнення позивача з посади, зі служби немає, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2023.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку , що наведені позивачем доводи не дають суду підстав для скасування спірного наказу.
В задоволенні позову необхідно відмовити, тому витрати на правову допомогу не розподіляються.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко