08 червня 2023 р. № 400/4923/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001,
в інтересах держави в особі:Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю " Наваль Парк ", вул. Індустріальна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - Управління або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» (далі - Товариство або відповідач) вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 52006, що розташоване по вул. Індустріальна, 1 в м. Миколаєві.
Ухвалою від 28.11.2022 суд повернув позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою від 22.02.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Прокурора на ухвалу суду першої інстанції задовольнив, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування позову Прокурор, зокрема, вказав, що Товариство є власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 52006. Через недодержання та порушення власником вимог законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту укриття не готове до використання за призначенням, тому не здатне забезпечити захист цивільного населення, а у разі використання за призначенням - може створювати загрозу для життя та здоров'я людей. Прокурор зазначив, що Управління встановило факт неналежного виконання Товариством обов'язків (встановлених Кодексом цивільного захисту України та «Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», далі - Порядок), склало відповідний припис, але відповідач вимоги припису не виконав.
Управління у поясненнях позов підтримало.
Відповідач позов не визнав з тих підстав, що він не є власником (балансоутримувачем) захисної споруди. Крім того, Товариство зауважило, що прокуратурою обраний неналежний спосіб захисту інтересів держави і пропущений строк для звернення до суду.
Прокурор подав відповідь на відзив, в якій заперечив доводи відповідача і висловив твердження, що саме Товариство є власником протирадіаційного укриття.
В судовому засіданні Прокурор і представники Управління вимоги адміністративного позову підтримали; відповідач правом участі у розгляді справи не скористався.
Судом встановлено, що, згідно з обліковою карткою від 26.08.1976 (арк. 197), адресою укриття є Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район; укриття належить Чорноморському суднобудівному заводу, цех № 2; загальна площа укриття - 150 м2; тип укриття - окремо розташоване; рік прийняття в експлуатацію - 1959.
Згідно із складеним ДАХК «ЧСЗ» у 2007(9) році «Паспортом сховища № 52006» (арк. 194-196), укриття розташовано за адресою: 54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, і належить ДАХК «ЧСЗ», цех № 2.
29.11.2007 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради видав Державній акціонерній холдинговій компанії «Чорноморський суднобудівний завод» свідоцтво про право власності на нерухоме майно (арк. 177-178). У цьому свідоцтві вказано, що нежитловий об'єкт (адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд. 1) складається із 123 основних будівель. У переліку будівля площею 150 м2 відсутня.
На виконання ухвали суду від 14.11.2022 (про залишення позовної заяви без руху) Прокурор подав «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» (арк. 29-32). Згідно з цією інформацією, Товариство є власником нежитлового об'єкту (адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд. 1). Опис об'єкта - певна кількість будівель, споруд, позначених літерами та цифрами. Будівля (споруда) площею 150 м2 відсутня. Кількість будівель (споруд) - значно більша, ніж кількість основних будівель, що вказана у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, яке було видано ДАХК «ЧСЗ».
До відповіді на відзив Прокурор додав перший та останній аркуші договору купівлі-продажу, що був укладений 21.11.2019 Публічним акціонерним товариством «Чорноморський суднобудівний завод» (ПАТ «ЧСЗ») і Товариством (арк. 185-186). Ці аркуші договору не містять інформації щодо сховища (укриття) площею 150 м2.
Також Прокурор до відповіді на відзив додав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (арк. 187-188). Наявна у цьому свідоцтві інформація збігається з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, Прокурор до відповіді на відзив додав адресований посадовій особі Управління лист відповідача від 21.08.2020 № 87 (арк. 189), в якому зазначено, що за результатами торгів Товариство придбало все нерухоме майно ПАТ «ЧСЗ». До цього листа, згідно з його текстом, Товариство додало план-схему підприємства та копії договорів (кількість не зазначена, 2 прим., на 24 арк.).
Ухвалою від 20.04.2023 суд витребував від Управління повний текст зазначеного договору купівлі-продажу та план-схему, що зазначені у листі Товариства від 21.08.2020 № 87.
Листом, що надійшов до суду 28.04.2023, Управління повідомило про відсутність витребуваних судом доказів.
На думку Прокурора і Управління, сукупність перелічених вище доказів є достатньою для висновку про те, що на Товариство покладений обов'язок утримання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 52006.
18.10.2021 посадова особа Управління склала «Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття № 52006» (далі - Акт, арк. 67-74).
В Акті вказано, що укриття належить Товариству, і Товариство є балансоутримувачем захисної споруди.
За загальним висновком Акта, станом на 18.10.2021 укриття оцінюється як «не готове до використання за призначенням»; у спеціальному висновку вказано, що захисна споруда підлягає капітальному ремонту.
Управління дало Товариству рекомендації щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням - «виконати заходи передбачені Наказом МВС України № 579 «Про затвердження Вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» …».
Як зазначив Прокурор, Акт складено під час планової перевірки Управлінням Товариства, що була проведена з 06.10.2021 до 21.10.2021.
26.10.2021, з урахуванням результатів проведеної планової перевірки (акт за результатами якої суду не надано), посадова особа Управління видала Товариству припис № 690 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (далі - Припис, арк. 77-88). Припис був надісланий поштою, інформації про дату отримання його відповідачем позов не містить.
Пунктом 69 Припису від Товариства вимагалося не пізніше 26.11.2011 «… захисні споруди об'єкту, які знаходяться на балансовому утриманні привести в експлуатуємий стан відповідно наказу МВС № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» …». У цьому пункті Припису вказано, що Товариство порушило статтю 55 («Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки») Кодексу цивільного захисту України, пункт 1.2 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, а також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2019 № 579.
Суд зауважив, що вказаним наказом (в редакції, що була чинною 26.10.2021) були затверджені: Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту; Вимоги щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість.
Інформації про те, які з норм (що містяться у наказі Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2019 № 579) порушило Товариство, Припис не містить.
Згідно з текстом позову, Товариство Припис не виконало, що і зумовило звернення Прокурора до суду.
У позовній заяві Прокурор послався на притягнення відповідальної посадової особи Товариства до адміністративної відповідальності та додав до позову протокол МИ * № 015107 від 26.10.2021 про адміністративне правопорушення (арк. 90) і постанову МИ * № 015107 від 26.10.2021 про накладення адміністративного стягнення (арк. 91-92).
Ці документи, на думку суду, не є належними доказами. По-перше, Прокурор не зазначив, яким чином факт притягнення посадової особи Товариства до адміністративної відповідальності впливає на обґрунтованість позовних вимог. По-друге, у протоколі та у постанові йдеться про невиконання іншого припису Управління - від 19.05.2021, при цьому будь-яка інформація про захисні споруди у протоколі та у постанові відсутня.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Вимога Прокурора про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 52006 обґрунтована:
1. Пунктом 1 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України, згідно з яким до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання.
2. Частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
3. Пунктами 9, 10 Порядку, відповідно до яких утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Згідно з визначенням, що міститься у Порядку (в редакції, що була чинною на час звернення Прокурора до суду з адміністративним позовом), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
У позові та у відповіді на відзив Прокурор наполягав на тому, що Товариство є власником укриття, при цьому послався на те, що відповідач придбав все належне ПАТ «ЧСЗ» майно, підтвердженням чого є лист Товариства від 21.08.2020 № 87.
Крім того, у відповіді на відзив Прокурор зазначив, що укриття знаходиться в цеху № 2, тому «… враховуючи факт придбання ТОВ «Наваль Парк» у ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» усього нерухомого майна, цех № 2 разом із сховищем також перейшли у власність товариства …».
З цього приводу суд зазначив, що сховище, відповідно до паспорта та облікової картки, про що вказано вище, є окремо розташованим, а не вбудованим у будівлю цеху № 2.
Факт придбання відповідачем усіх об'єктів нерухомого майна ПАТ «ЧСЗ» наявними доказами не підтверджується. Як вказано вище, перелік об'єктів, вказаних у свідоцтві про право власності ДАХК «ЧСЗ» (2007 рік), не збігається з переліком об'єктів, вказаних у свідоцтві про право власності Товариства (2019 рік), як за описом (позначенням) об'єктів, так і за їхньою кількістю.
На обґрунтування позовних вимог Прокурор мав надати докази того, що Товариство придбало саме сховище № 52006. Такі докази відсутні, а інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не дозволяє встановити, що відповідач є власником укриття.
Наявність листа Товариства від 21.08.2020 № 87 не звільнила Прокурора від доказування того, що відповідач є власником укриття. Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У відзиві (заяві по суті справи) Товариство заперечило, що воно є власником укриття.
З урахуванням наведеного суд встановив, що Прокурор не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами той факт, що Товариство є власником захисної споруди.
Жодного доказу на підтвердження того, що Товариство утримує захисну споруду на балансі, суду не надано.
Ця обставина є підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог і, відповідно, для відмови у позові.
Суд не надав оцінку іншим доводам відповідача, оскільки питання обґрунтованості звернення Прокурора до суду, обраного способу захисту інтересів держави а також дотримання строку звернення до суду були вирішені постановою суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, поданого в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк», відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна