Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 червня 2023 року Справа№200/17137/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вжиття всіх заходів реагування при перевірці питання щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 ;
- зобов'язання вжити заходи реагування шляхом проведення об'єктивної та всебічної перевірки за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 ;
- зобов'язання повторно розглянути питання щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 ;
- визнання ситуації, за якою ОСОБА_2 зазнав обмеження у визнанні та реалізації його права у підтримці його найвищих інтересів та захисту прав з боку батька - формою прямої дискримінації з боку відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області;
- визнання ситуації, за якою ОСОБА_2 зазнав обмеження у визнанні та реалізації права вільно висловлювати погляди при перевірці питання щодо вчинення відносно нього домашнього насильства - формою прямої дискримінації з боку відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області;
- визнання ситуації, за якою ОСОБА_2 зазнав обмеження у реалізації права бути заслуханим через батька при перевірці питання щодо вчинення відносно нього домашнього насильства - формою прямої дискримінації з боку відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області;
- стягнення моральна шкоди в сумі 1000000 грн.
Також позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду; постановити окрему ухвалу і направити її до відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем, як батьком дитини, подано заяву до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, як органу опіки та піклування, про вчинення домашнього насильства над дитиною з проханням надати дитині психологічну допомогу, провести у безпечному місці або спеціально створених безпечних умовах бесіду із дитиною в присутності батька та за участю психолога, який має відповідну кваліфікацію або пройшов відповідне навчання, за відсутності кривдниці-матері, здійснити психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку із залученням практичного психолога в присутності батька та вжити передбачені Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству” та Законом України “Про соціальні послуги” заходи. Проте, орган поліції при перевірці обставин, незважаючи на чисельні відеозаписи зі свідченням дитини про те, що його б'є мати, опитав постраждалого в присутності кривдниці, без забезпечення проведення бесіди у безпечному місці або у спеціально створених безпечних умовах, без участі лікаря або психолога, який має відповідну кваліфікацію або пройшов відповідне навчання щодо особливостей проведення такої бесіди з дітьми, при цьому не забезпечив присутності батька, що в свою чергу призвело до необ'єктивного встановлення ситуації, оскільки малолітній відверто зізнається про обставини побиття лише у присутності батька з огляду на сталий тісний психологічний зв'язок між ними, за інших умов, у присутності матері він боїться подальшого покарання та насильства від кривдниці, тому вирішує замовчувати про ці факти.
Позивач зазначив, що в порушення частини 2 статті 4 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству” дії органу поліції при опитуванні дитини не базувались на принципах, визначених статтею 12 Конвенції ООН про права дитини, також відповідачем не проведена процедура оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до «Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 369/180 від 13 березня 2019 року.
Також позивач вказав, що внаслідок протиправної бездіяльності органу поліції, малолітній зазнав суттєвих страждань, що спричинило страх за подальший стан свого психічного та фізичного здоров'я, з постійним відчуттям розчарування і несправедливості, через усвідомлення того, що орган поліції, який покликаний захищати його права, не вчиняє дій, направлених на ефективний захист від жорсткого поводження з боку кривдниці, що завдало моральної шкоди дитині.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов не було подано.
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 14 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року вирішено залучити до участі в адміністративній справі №200/17137/21, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 та виконавчий комітет Маріупольської міської ради, як орган опіки та піклування, витребувати у відповідача докази по справі, перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 15 березня 2022 року.
15 березня 2022 року підготовче засідання у справі не відбулось, у зв'язку з введення воєнного стану, постійними обстрілами території України та введення активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 22 березня 2023 року витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року вирішено допустити заміну відповідача по справі: Відділ поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області на Маріупольське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, відкласти підготовче засідання, призначити підготовче засідання на 17 травня 2023 року, про що повідомити сторони.
Ухвалою суду від 17 травня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 7 червня 2023 року про що повідомлено сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як убачається з матеріалів справи, дитина позивача проживає з матір'ю - ОСОБА_6 .
12 жовтня 2021 року позивач, як законний представник свого сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, як органу опіки та піклування із заявою про захист прав ОСОБА_2 . У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомив про скарги сина на вчинення фізичного та психологічного насильства його матір'ю та просив:
- перевірити таку заяву, особисто організувати та перевірити стан її розгляду, запросити ОСОБА_1 на засідання відповідального органу, що буде розглядати заяву;
- надати ОСОБА_2 психологічну допомогу на безоплатній основі;
- провести у безпечному місці та/або у спеціально створених безпечних умовах бесіду з ОСОБА_2 в присутності батька, за участю психолога, який має відповідну кваліфікацію або пройшов відповідне навчання щодо особливостей проведення такої бесіди з дітьми, за відсутності ОСОБА_6 (мати дитини);
- здійснити психологічну діагностику та аналіз динаміки психологічного, розумового і соціального розвитку дитини - ОСОБА_2 , із залученням практичного психолога закладу та /або установи освіти, в присутності батька - ОСОБА_7 ;
- про час, період та місце надання психологічної допомоги (проведення бесіди, діагностики) з дитиною завчасно інформувати батька за номером телефону або письмово;
- вжити усі інші передбачені Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству” та Законом України “Про соціальні послуги” заходи;
- письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення, надати на електронну поштову адресу разом з матеріалами перевірки.
В свою чергу, Відділ соціально-правового захисту дітей управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради направив до Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області повідомлення від гр. ОСОБА_1 , який діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , про вчинення фізичного та психологічного насилля з боку матері гр. ОСОБА_6 .
Листом від 22 жовтня 2021 року №7892/103/04-2021 відділ поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області повідомив начальника Відділу соціально-правового захисту дітей управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради про те, що факт домашнього насильства не підтвердився. Оскільки в ході перевірки за вказаним фактом був здійснений спільний з інспектором «Служби у справах дітей» вихід на місце мешкання гр. ОСОБА_6 , остання була опитана та повідомила, що ніякого фізичного та психологічного насилля з її боку по відношенню до дитини не відбувається, свої батьківські обов'язки виконує в повній мірі. Також повідомлено, що в присутності матері був опитаний малолітній, який заперечив щодо фізичного або психологічного насилля з боку матері. Повідомлено про проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_6 та про попередження останньої про адміністративну відповідальність.
За запитом позивача від 17 листопада 2021 року щодо надання документів, що створені та отримані в процесі перевірки за фактом розгляду повідомлення про вчинення домашнього насильства, відділ поліції №2 листом від 23 листопада 2021 року повідомив про здійснення 21 жовтня 2021 року посадовою особою інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Остапенко О.В., спілкування з ОСОБА_2 в присутності законного представника та представника Управління «Служба у справах дітей», під час якого складено акт обстеження ризиків та потреб малолітнього. Також позивачеві надано копію пояснень та копію рапорту співробітника поліції.
Вважаючи, що відповідачем не вижито всіх заходів реагування при перевірці питання щодо вчинення домашнього насильства відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 та допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Положеннями статей 3, 28 Конституції України закріплено, що правова держава визнає людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність й безпеку найвищою цінністю, наголошуючи, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, та яка є основним міжнародно-правовим документом у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Згідно ст. 16 Конвенції про права дитини, дитина має право на захист від незаконного посягання на її честь і гідність.
Відповідно до статті 52 Конституції України будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, формуванню навичок здорового способу життя тощо.
Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідност дитини.
Держава здійснює захист дитини від:усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальнее насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, якіїх замінюють.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленом узаконодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакоюстаті та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.
Процедура розгляду скарг дітей на порушенняїх прав і свобод, домашнє насильство та інші прояви жорстокого поводження з дитиною встановлюється законодавством.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначено Законом України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року (далі - Закон № 2229-VIII).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закон № 2229-VIII дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), це особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь(пункт 3 частини першої статті 1 цього Закону).
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону).
Статтею 6 Закону № 2229-VIII визначені суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (пункт 2 частини третьої статті 6).
За нормами частини першої статті 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:
1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;
8) взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;
9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
При цьому вищенаведені положення Закону № 2229-VIII у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов'язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації.
Відповідно розділу V Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2017 року №144, поліцейські підрозділів ювенальної поліції (ЮП) уживають заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству в межах Закону України «Про запобігання та протидію домашному насильству».
Повноваження поліцейських підрозділів ЮП у сфері запобігання та протидії домашньому насильству поширюються на випадки, коли особа, яка вчинила домашнє насильство, або особа, яка зазнала домашнього насильствачи стала свідком (очевидцем) такого насильства, не досягла 18-річного віку:
Виявляють факти домашнього насильства, вчиненного дітьми і стосовно дітей, та реагують на них в порядку, визначеному законодавством;
приймають і розглядають заяви та повідомлення про факти домашнього насильства, вчиненного дітьми та стосовно дітей, вживають заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам;
виносять термінові заборонні приписи стосовно кривдників;
вживають заходів щодо взяття на профілактичний облік та проведення профілактичної роботи з дітьми-кривдниками;
здійснюють контроль за виконанням дітьми-кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
інформують постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальніпослуги, якими вони можутьскористатися;
взаємодіють з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, в порядку, визначеному законодавством;
здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків;
проводять оцінку ризиків вчинення домашнього насильства у визначеному законодавством України порядку.
Поліцейські ювенальної превенції здійснюють поліцейське піклування щодо дітей відповідно до законодавстваУкраїни.
У разі надходження повідомлення про вчинення домашнього насильства дитиною та стосовно неї, поліцейський проводить оцінку ризиків, за результатами якої може бути винесений терміновий заборонний припис, та негайно інформує службу у справах дітей про виявлену дитину для організаціїїї соціального захисту.
До проведення такої оцінки можуть бути додатково залучені інші суб'єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей у межах їх повноважень.
Відповідно до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Відповідно до пункту 8 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» (далі - Порядок №585) служба у справах дітей у разі надходження повідомлення про виявлення дитини, зокрема, яка постраждала від домашнього або сексуального насильства, - невідкладно повідомляє про неї органу Національної поліції, а також структурному підрозділу райдержадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, для проведення відповідних заходів згідно із законодавством
Пунктом 9 цього Порядку передбачено, що у разі надходження звернення, повідомлення про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров'ю, служба у справах дітей разом з підрозділом органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг (у разі наявності можливості залучення), представником закладу охорони здоров'я, які діють у межах своїх повноважень, невідкладно проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення такої оцінки можуть бути додатково залучені інші суб'єкти в межах їх повноважень.
При цьому пунктом 14 Порядку №585 з метою збору об'єктивної інформації про складні життєві обставини дитини, яка досягла того віку та рівня розвитку, коли може висловити свою думку, з нею проводиться бесіда під час проведення оцінювання її потреб у соціальних послугах, а також під час оцінки рівня її безпеки.
Бесіда повинна проводитися протягом не більше двох годин на день з перервою (безперервно - не більше години). Тривалість бесіди визначається з урахуванням віку та індивідуальних особливостей дитини, рівня її розвитку. Бесіда проводиться у безпечному місці та/або у спеціально створених безпечних умовах (зокрема за відсутності кривдника), у тому числі із застосуванням методики “Зелена кімната”.
Бесіда може проводитися за участю представника служби у справах дітей, органу Національної поліції, педагога або психолога, а у разі потреби - лікаря, інших осіб, які мають відповідну кваліфікацію або пройшли відповідне навчання щодо особливостей проведення такої бесіди з дітьми різних категорій та в присутності та/або за згодою батьків, іншого законного представника (якщо вони не є кривдниками дитини). В інтересах дитини для мінімізації негативного впливу на її емоційний стан та психічне здоров'я, а також з метою недопущення її повторної психологічної травматизації бесіда з дитиною проводиться один раз. У разі потреби повторна бесіда проводиться, як правило, одними і тими самими особами.
Як встановлено судом, відповідно до заяви позивача, відповідачем проведено перевірку. Так, відділ поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області провів перевірку за повідомленням про вчинення фізичного та психологічного насилля, та в ході перевірки за вказаним фактом був здійснений спільний з інспектором «Служби у справах дітей» вихід на місце мешкання гр. ОСОБА_6 , остання була опитана та повідомила, що ніякого фізичного та психологічного насилля з її боку по відношенню до дитини не відбувається, свої батьківські обов'язки виконує в повній мірі. В діях вказаних у повідомленні ознак кримінального правопорушення слідчим відділом не виявлено.
При цьому, в матеріалах справи містяться заява матері дитини, гр. ОСОБА_6 , щодо заперчення проведення бесіди з малолітнім сином ОСОБА_2 з використанням методики «Зелена кімната» у присутності батька ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що положеннями статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Оскільки предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, тому без згоди матері малолітньої дитини, організувати проведення бесіди з дитиною у спеціально створених безпечних умовах не можливо.
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17.
За таких обставин, проведену відповідачем перевірку не можна вважати бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази протиправної бездіяльності відповідача в матеріалах справи відсутні.
Так, відповідно до положень Закону № 2229-VIII у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов'язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації.
Так, відповідачем разом з інспекторами «Служби у справах дітей» проведено перевірку, опитано матір дитини та самого малолітнього, який повідомив про відсутність фізичного та психологічного насилля з боку його матері по відношенню до нього.
На підставі викладеного вище, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки судом в даній справі не встановлено протиправності бездіяльності відповідача.
Оскільки вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. є похідними від первинних вимог, у задоволенні яких відмовлено, тому також не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце реєстрації: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 87, код ЄДРПОУ: 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторнки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв