07 червня 2023 року Справа № 160/12769/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету в розмірі 77398,98 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в інтегрованій картці відповідача обліковується податковий борг на загальну суму 77398,98 грн., який виник у зв'язку з несплатою у встановлені терміни грошових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб, а також по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюну. У добровільному порядку податковий борг відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, відповідно до трекінгу Укрпошти ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 25.04.2023 року.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
З матеріалів справи вбачається, що в інтегрованих картках платника податків за відповідачем обліковується податковий борг.
Означений борг виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань, а саме:
- донарахованих штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №71373з-0000 від 30.06.2017 року у сумі 1399,49 грн., термін сплати 29.08.2017 року (з земельного податку з фізичних осіб);
- донарахованих штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №1316971-0000-0403 від 01.10.2018 року у сумі 1399,49 грн., термін сплати 30.11.2018 року (з земельного податку з фізичних осіб);
- рішення про застосування фінансових санкцій №0009544004/04-36-40-04-10/2588515826 від 15.12.2017 року у сумі 17000,00 грн., термін сплати 09.02.2018 року (за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюну).
- рішення про застосування фінансових санкцій №000153/04-36-40-04/2588512826 від 24.04.2019 року у сумі 57600,00 грн., термін сплати 18.07.2019 року (за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюну).
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, податковим органом було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 17.03.2016 року № 801-04 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача.
Крім того, з довідки про час виникнення податкової заборгованості також вбачається, що сума податкового боргу відповідача складає 77398,98 грн.
Доказів добровільного погашення відповідачем податкового боргу у сумі 77398,98 грн. матеріали справи не містять.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
Тому, відповідно до приписів ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 17.03.2016 року № 801-04 про обов'язок відповідача сплатити податковий борг.
Однак, на час розгляду справи доказів сплати податкового боргу відповідачем суду надано не було.
Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 ПК України.
Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1. ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять документів на підтвердження погашення боргу відповідачем.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надано, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі такі витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету в розмірі 77398,98 грн.
Судові витрати у справі не розподілялись.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07.06.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька