07 червня 2023 року Справа № 160/7919/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови (викладеної у листі від 06.02.2023 року за №3818-787/Б-01/8-0400/23) через грубе порушення ст. ст. 6, 8, 17, 19, 22, 41, 46, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного Суду України, зокрема, від 20.12.2016 року №7-рп/2016, від 12.10.2022 року № 7-р(ІІ)2022, рішень Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів і зобов'язань, до яких приєдналась Україна, а також відповідно до статті 43, частини 3 статті 51, частин 1, 3 статті 63 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №45 і №704, в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 (довідка ГУ ДСНС від 23.12.2021 року №2706) із урахуванням 90% від відповідних сум грошового забезпечення (нарахованих йому при звільненні на пенсію та знову відновлених рішенням суду від 26.12.2018 року у справі № 160/7802) без нарахування та виплати індексації пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 з обмеженням пенсії максимальним розміром (10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відповідно ст. ст. ст. ст. 6, 8, 17, 19, 22, 41, 46, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного Суду України, зокрема, від 20.12.2016 №7-рп/2016, від 12.10.2022 року № 7-р(ІІ)2022, рішень Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів і зобов'язань, до яких приєдналась Україна, а також відповідно до статті 43, частини 3 статті 51, частин 1, 3 статті 63 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №45 і №704, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі №160/4872 (на підставі довідки ГУ ДСНС від 23.12.2021 року за № 2706 ) із урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення (нарахованих йому при звільненні на пенсію та знову відновлених рішенням суду від 26.12.2018 року у справі №160/7802/18 ), нарахувати та виплачувати індексацію пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 без обмеження пенсії максимальним розміром (10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб ), з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, якою включено додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, та з урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що перерахунок пенсії здійснено на підставі оновленої довідки, але у розмірі 70% від грошового забезпечення, оскільки, зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 відповідача не було зобов'язано застосувати саме 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, розмір пенсійної виплати на виконання вказаного рішення суду позивачу обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Також позивач посилається на не виплату відповідачем індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168.
Позивач, вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.04.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року.
Відповідач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2021 року у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021 року №2706. При цьому, застосовано саме 70% від грошового забезпечення, оскільки пенсійний орган у вказаному рішенні суду не зобов'язано застосувати 90% від грошового забезпечення.
Крім того, приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті, обмежений 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також відповідач зазначає про те, що у разі перевищення максимального розміру пенсії, визначеного ст. 43 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, застосовується обмеження, передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII та Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року.
Відповідач посилається на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» розмір пенсії ОСОБА_1 проіндексовано у межах максимального розміру пенсії, передбаченого Законом № 2262-XII та Законом № 3668-VI, який склав з 01.03.2022 року - 19340,00 грн., з 01.07.2022 року - 20270,00 грн., з 01.12.2022 року - 20930,00 грн.
Зважаючи на викладене, відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, а тому, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи. Позивач вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є повністю необґрунтованими, а тому, просить задовольнити його позовні вимоги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправною та скасування відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 23.12.2021р. №2706, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 року, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 січня 2022 року за №1237-380/Б-01/8-0400/22; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) здійснити з 01.02.2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки від 23.12.2021р. №2706, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 року, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 661,60грн. (шістсот шістдесят одна гривня 60 копійок).
На виконання вказаного рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок з 01.02.2021 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 23.12.2021р. №2706, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Однак, як стверджує позивач, перерахунок пенсії проведено, виходячи з 70% від грошового забезпечення, з обмеженням її максимального розміру, а також без нарахування індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168.
Тому, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до пенсійного органу щодо вирішення питання пенсійного забезпечення.
Так, своїм листом, зокрема, від 06.02.2023 року № 3818-787/Б-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про те, що на виконання рішення суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2021 року в розмірі 70% від грошового забезпечення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
При цьому, відповідач зазначив про відсутність підстав для застосування при перерахунку пенсії, виходячи саме з 90% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки означеним судовим рішенням не було зобов'язано пенсійний орган щодо вчинення дій для проведення відповідного перерахунку із застосуванням вказаного відсотку, а також без обмеження її максимального розміру.
Крім того, відповідач зазначив про проведення індексації пенсії позивача з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». При цьому, відповідач зазначив, що доплата на виконання рішення суду за період з 01.02.2021 року по 31.01.2023 року становить 93205,20 грн., а виплата пенсії з 01.02.2023 року здійснюватиметься у розмірі 20930,00 грн.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановалено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Так, з матеріалів справи слідує, що пенсійним органом було проігноровано при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 правових норм, що визначають розмір грошового забезпечення у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, тобто з урахуванням максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, призначеного позивачу.
Судом встановлено, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року, справа № 686/12623/17, адміністративне провадження № К/9901/849/17, від 04.02.2019 року, справа № 240/5401/18, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18, справа № 564/2288/16-а, адміністративне оскарження № К/9901/23573/18.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
Означена позиція Суду була також підтверджена в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, у якому Суд встановив, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Також у рішенні Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.09.2005року встановлено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вказану норму, право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, надбавками, доплатами, підвищеннями та премії з 01.0.20121 року на підставі довідки від 23.12.2021р. №2706, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, підтверджене, зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22, а відтак не є предметом доказування при розгляді цієї справи.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У такій редакції вказану частину ст. 43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, згідно ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У мотивувальній частині вказаного рішення, а саме, в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення у справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності з 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тому, з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність.
Щодо приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року замінено словами і цифрами "по 31.12.2017 року", суд зазначає наступне.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, з 2017 року ст.43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Починаючи з 2017 року та до моменту ухвалення рішення у даній справі інших змін до ч.7 ст.43 Закону №2262-XII не вносилося.
Таким чином, з 20.12.2016 року до моменту ухвалення судом рішення в цій справі обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним.
Також суд звертає увагу на те, що вказані зміни не стосуються перерахунку пенсії позивача, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме, по 31 грудня 2017 року в той час, як предметом спірних правовідносин є обмеження пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 01.02.2021 року максимальним розміром.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, обмеження розміру пенсії позивача 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірним.
Разом з тим, під час перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22, відповідач застосував обмеження її максимального розміру.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався стосовно того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Крім того, суд звертає увагу на те, що дійсно на момент виникнення спірних правовідносин існує колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
З огляду на викладене, у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі №380/12337/20.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Щодо індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 118 встановлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до ст.ст.13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Також відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» встановлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
З огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин відсутня норма закону, яка визначає максимальний розмір пенсії, суд вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру пенсії позивача на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 та від 24.02.2023 року № 168 із застосуванням обмеження її максимального розміру з 01.03.2022 року та, відповідно, з 01.03.2023 року протиправними, оскільки такі здійснені не у спосіб, визначений законом.
Крім того, суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Тому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 із урахуванням 90% від відповідних сум грошового забезпечення без нарахування та виплати індексації пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 з обмеженням пенсії максимальним розміром; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі №160/4872 із урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення; нарахувати та виплатити індексацію пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 75 від 17.04.2023 року, яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі № 160/4872/22 із урахуванням 90% від відповідних сум грошового забезпечення без нарахування та виплати індексації пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року у справі №160/4872 із урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення; нарахувати та виплатити індексацію пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07.06.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька