06 червня 2023 року Справа 160/12096/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Регіональне управління Сил територіальної оборони «Схід» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Регіональне управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльністю в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 - не розгляд по суті рапорту від 28.07.2022р. старшого солдата ОСОБА_1 про переміщення до в/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та створення штучних перешкод його подальшому руху до РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та штабу Командувача Сил ТрО ЗСУ;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від 28.07.2022р. старшого солдата ОСОБА_1 про переміщення до в/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та усунути перешкоди його подальшому руху до Регіонального управління Сил ТрО «Схід» та штабу Командувача Сил ТрО ЗСУ;
- визнати неправомірною бездіяльністю в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_5 - не видачу як мобілізованому ст. солдату ОСОБА_1 військового квитка із необхідними відмітками.
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 видати старшому солдату ОСОБА_1 військовий квиток із необхідними відмітками;
- стягнути солідарно з в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 солідарно на користь старшого солдата ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю, - в розмірі 20 грн.
Позовна заява обґрунтована протиправністю бездіяльності відповідачів щодо переміщення позивача до іншої військової частини.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
За обставин цієї справи позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів з відповідачів, однак в позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми, що стягується. Отже, позивачу в уточненій позовній заяві належить навести обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до викладених у позовній заяві обставин справи позивач 09.05.2022 року звернулася із рапортом про переведення до відповідача-1, однак позивачем не наведено обставин щодо подальшого розгляду цього рапорту, змісту та копії рішення по суті рапорту (за наявності), не надано копію такого рапорту, доказів його направлення.
Відповідно до викладених у позовній заяві обставин позивач 28.07.2022 року звернулася до відповідача-2 із рапортом про переміщення, однак позивачем не надано доказів його направлення та акту відділення поштового зв'язку від 29.09.2022 року №107.
В тому числі, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що відповідачами в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 не видавався після мобілізації позивачу військовий квиток із необхідними відмітками.
В порушення наведеної норми до матеріалів адміністративного позову не було надано доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема звернення до відповідачів про видачу військового квитка або відсутністю необхідних відміток у ньому, та доказів такої відмови відповідачами. Таким чином, в порушення вказаних норм, до суду не надано докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, позивачу в уточненій позовній заяві належить уточнити відповідні обставини справи, надати засвідчені належним чином копії вказаних документів.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
У викладі фактичних обставин справи позивач стверджує, що третьою особою отримано рапорт позивача на переведення позивача. Водночас, позивачем не обґрунтовано залучення в зв'язку з цим третьої особи до участі у справі, в т.ч. впливу судового рішення у цій справі на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
Отже, позивачу належить подати клопотання про залучення третьої особи до участі у справі, в якому обґрунтувати вплив судового рішення у цій справі на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
Окрім цього, позивачем обрано спосіб захисту, передбачений ст. ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з цим, позивач оскаржує бездіяльність одночасно двох суб'єктів владних повноважень щодо розгляду одного рапорту позивача, однак у тексті позовної заяви вказує, що цей рапорт направлявся лише відповідачу-2, тобто - позивачем не обґрунтовано звернення цієї позовної вимоги до відповідача-1.
Також позивач оскаржує бездіяльність одночасно двох суб'єктів владних повноважень щодо невидачі позивачу військового квитка, однак не обґрунтовує яким чином відповідні дії повинні були бути вчиненими двома різними суб'єктами владних повноважень.
Окрім цього, позивачем не обґрунтовано зобов'язання одночасно двох суб'єктів владних повноважень вчинити одні й ті самі дії (розглянути один рапорт, видати військовий квиток). При цьому позивачем не конкретизовано які необхідні відмітки мають міститися у її військовому квитку.
Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.
Отже, позивачу належить подати уточнену позовну заяву, в якій уточнити зміст позовних вимог відповідно до викладених ним обставин справи та наведених зауважень, в кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В порушення вказаної норми права в позовній заяві відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Отже, в уточненій позовній заяві позивачу належить зробити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вказаної норми права в позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Отже, в уточненій позовній заяві позивачу належить зробити власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Відповідно до викладених позивачем обставин справи та змісту позовних вимог нею оскаржується бездіяльність відповідачів щодо нездійснення розгляду рапорту позивача від 28.07.2022 року, при цьому позивач стверджує, що цей рапорт відповідачем-2 у невизначений конкретно час, однак до 29.09.2022 року було отримано, відповідач-2 з ним ознайомився.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Тобто, за змістом рапорт є зверненням громадянина у розумінні Закону №393/96-ВР, а саме - заява (клопотання).
Відповідно до ст. 20 Закону№393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отже, з строк розгляду рапорту позивача розпочався з дати ознайомлення відповідачем-2 з його змістом, про що стверджує сам позивач. Відповідно, після спливу цього місячного строку розпочав свій перебіг місячний строк звернення до суду, який сплив значно раніше ніж позивач звернулася до суду (01.06.2023 року). Суд звертає увагу, що сам позивач вважає свої права порушеними з 28.07.2022 року, при цьому надає докази направлення рапорту від 28.07.2022 року на адресу командування РУ СТРО Схід - 06.10.2022 року, який отримано ним, згідно трекеру - 4901000562892 - 11.10.2022 року, однак з цим позовом звернулася лише 01.06.2023 року.
Слід наголосити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22.
Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства", право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Регіональне управління Сил територіальної оборони «Схід» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали, в кількості примірників відповідно до кількості учасників справи;
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- клопотання про залучення Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід» до участі у справі у статусі третьої особи.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко