05 червня 2023 року Справа № 160/6934/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.04.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вих. № Н-185/6/1201-22/1201.4.1/7170-23 від 31.03.2023 року у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, замість втраченої ID-картки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона 30.03.2023 року звернулась із заявою до відповідача щодо оформлення та видачі їй паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Проте, Головним управлінням Державної міграційної служби у Дніпропетровській області листом від 31.03.2023 року відмовлено у наданні такого паспорта, запропонувавши звернутися до суду. Також з аналогічною заявою позивач зверталася до Магдалинівського сектора Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, однак також отримала відмову. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 05.05.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
18.04.2023 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що у зв'язку з втратою паспорта громадянина України у вигляді ID-картки ОСОБА_1 20.03.2023 року звернулася із заявою, складеною у довільній формі до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та 20.03.2023 року з аналогічною заявою до Магдалинівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в яких просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі. 30.03.2023 року Магдалинівським сектором Головного управління ДМС у Дніпропетровській області за вих.№1247-106/1247-23 та 31.03.2023 року Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області за вих. №Н-185/6/1201- 23/1201.4.1/7170-23 на вищезазначені заяви ОСОБА_1 було надано відповіді, зокрема, ГУ ДМС у Дніпропетровській області було роз'яснено законодавчо визначений алгоритм дій стосовно порядку оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до норм чинного законодавства. Фактично вказаним листом Головне управління ДМС у Дніпропетровській області роз'яснило загальний порядок оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства. За таких обставин, Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.03.2023 року та 30.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Магдалинівського сектору Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області із заявами, в яких просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
30.03.2023 року Магдалинівським сектором Головного управління ДМС у Дніпропетровській області за вих.№1247-106/1247-23 та 31.03.2023 року Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області за вих. №Н-185/6/1201- 23/1201.4.1/7170-23 на вищезазначені заяви ОСОБА_1 було надано відповіді, зокрема, ГУ ДМС у Дніпропетровській області було роз'яснено законодавчо визначений алгоритм дій стосовно порядку оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до норм чинного законодавства. Зокрема, Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області повідомлено, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права за обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.1 1.2012 року за № 5492-VІ (далі - Закон). Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». 07.06.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302». Зокрема, згідно внесених змін Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. На виконання абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджено у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок). Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019 року. Відтак, з метою документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом VI Тимчасового порядку.
Не погодившись із відмовою відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі Закон України № 5492-VI), постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі Положення №2503-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року № 302 (далі Порядок №302).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одними із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункти «а», «б» пункту 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закон №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно частини 1 та 4 ст.22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії заяви-анкети №3015105 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 02.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 надано згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук.
Тобто, позивачем було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого позивача було документовано паспортом громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 виданим 13.03.2019 року Магдалинівським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області (1247).
Вищезазначений паспорт виданий позивачу на підставі її особистого звернення до територіального підрозділу (код територіального підрозділу - 1247), з наданням згоди на обробку її персональних і конфіденційних даних.
Доказів того, що ОСОБА_1 не мала наміру оформлювати паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давала згоду на оформлення такої картки, в матеріалах даної справи відсутні.
Слід зазначити, що наслідком подання заяви-анкети № 3015105 від 02.03.2019 року є присвоєння позивачу унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) №19821006-07648, який є незмінним.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Стосовно доводів позивача про те, що до спірних правовідносин слід застосувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, суд зазначає наступне.
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненадання особою згоди на обробку її персональних даних.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі Закон № 2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6ст. 6 Закону № 2297).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Таким чином, підставою позову у зразковій справі є порушене право на отримання паспорта у формі книжечки особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Із матеріалів справи слідує, що позивач мотивувала свої вимоги щодо порушеного права тим, що електронна обробка її персональних даних у процесі оформлення ID-паспорту порушує принцип поваги до її приватного життя, оскільки за релігійними переконаннями вона згоди на подальшу таку обробку не давала і не надає.
Однак, суд звертає увагу на те, що підписи позивачки на заяві-анкеті від 02.03.2019 року свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що підстава позову у даній справі є відмінною від підстави позову зразкової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Враховуючи норми зазначеної ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» суд вважає, що посилання позивача на не бажання останньої присвоїти їй унікальний номер запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови у отриманні паспорта у вигляді ID-картки, є безпідставними, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний ОСОБА_1 при оформленні паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 виданого 13.03.2019 року Магдалинівським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області (1247).
Відтак, суд вважає, що вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. А відтак відповідач обґрунтовано вказав про те, що відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХII.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 77, 241-243, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна