11 січня 2023 року Справа № 160/17956/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17956/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги,
10.11.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф-646-25/66Р У від 04.08.2022 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 20254,34 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №70064533 на підставі вимоги №Ф-646-25/66Р У від 04.08.2022 до набрання законної сили рішенням суду по адміністративному позову ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області;
- зняти арешти з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках та належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на які було накладено арешт в межах виконавчого провадження №70064533 на підставі постанови про арешт коштів боржника від 14.10.2022 Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, проте, господарську діяльність не здійснювала та звітність не подавала. З 28.02.2017 позивачем припинено статус фізичної особи-підприємця. Окрім цього, позивач зауважив, що за період нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вона була працевлаштована та за неї роботодавцями сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 означений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17956/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/17956/22 відмовлено.
09.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17821/22), в обґрунтування якого останній зазначив, що відповідно до Інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізична особа-підприємець з 07.02.2011 по 28.02.2017 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Чечеловська ДПІ (м. Дніпро), зокрема за період з 01.01.2012 по 30.09.2014 обліковувалась на спрощеній системі оподаткування, з 01.10.2014 перебувала на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. 28.02.2017 ФОП ОСОБА_1 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по даній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм відображення в інтегрованих картках платників в автоматичному режимі по коду платежу 71040000 (далі ІКП) сум нарахувань з єдиного внеску. Так, з моменту передачі ІКП з органів Пенсійного фонду України до органів ДПС, а саме 01.10.2013 по 30.09.2014 нараховано єдиного внеску у сумі 6216,55 грн. Дану заборгованість сплачено платником 08.12.2017. Так як ФОП ОСОБА_1 не сплачувався своєчасно єдиний внесок, то в ІКП за період з моменту виникнення (22.01.2013) по момент погашення (08.12.2017) заборгованості, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність автоматично розраховано суми штрафних санкцій і пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску у сумі 20254,34 грн, у тому числі 1310,94 грн штрафних санкцій та 18943,40 грн пені за період 22.01.2013 по 08.12.2017. Рішення надіслано платнику засобами поштового зв'язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення та повернуто поштою до ГУ ДПС 10.03.2018 без вручення за закінченням терміну зберігання. ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ITC «Податковий блок» сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2022 №Ф-646-25/66Р у сумі 20254,34 грн та направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Позивачем зазначена сума штрафних санкцій не сплачена, тому, відповідач просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що з 04.02.2011 по 28.02.2017 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець за номером державної реєстрації 22240000000076106.
Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0019281312 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.01.2018 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1310,94 грн за період з 22.01.2013 до 08.12.2017 та нараховано пеню у розмірі 18943,40 грн (0,1% суми недоїмки).
Зазначене рішення було направлено позивачу рекомендованим листом №4900059766983 з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, яка міститься в ідентифікаційних даних позивача: АДРЕСА_2 . Проте, поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з відміткою відділення поштового зв'язку про причину невручення: «За закінченням терміну зберігання».
04.08.2022 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-646-25/66Р У, відповідно до якої загальна сума заборгованості (а саме штраф та пеня) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 04.10.2022 дата становить 20254,34 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вимогу було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, у матеріалах адміністративної справи на підтвердження вказаного докази відсутні.
Судом встановлено, що податковий борг позивача виник внаслідок несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску в сумі 20254,34 грн, у тому числі 1310,94 грн штрафних санкцій та 18943,40 грн пені.
Зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що з моменту передачі ІКП з органів Пенсійного фонду до органів Державної податкової служби з 01.10.2013 по 30.09.2014 позивачу нараховано єдиний внесок у сумі 6216,55 грн, з них:
- 1194,03 грн - за 3 квартал 2013 року по строку сплати 21.10.2013;
- 1218,67 грн - за 4 квартал 2013 року по строку сплати 20.01.2014;
- 1267,95 грн - за 1 квартал 2014 року по строку сплати 22.10.2014;
- 1267,95 грн - за 2 квартал 2014 року по строку сплати 21.07.2014;
- 1267,95 грн - за 3 квартал 2014 року по строку сплати 20.10.2014.
Позивачу встановлено строк подачі звітності по єдиному внеску:
- за 2013 рік до 10.02.2014, платником подано до ДПІ 28.02.2014 №1403920344 з самостійно визначеною сумою єдиного внеску - 4800,75 грн;
- за 2014 рік до 10.02.2015, платником не подано до ДПІ;
- за 2015 рік до 10.02.2016, платником не подано до ДПІ;
- за 2016 рік до 10.02.2017, платником не подано до ДПІ;
- за 2017 рік з позначкою «ліквідаційний» до 29.03.2017, платником не подано до ДПІ.
Сальдо розрахунків в ІКП станом на 20.10.2014 по єдиному внеску склало заборгованість у сумі 12269,28 грн, а саме:
- 3664,67 грн залишок за 2012 рік по терміну сплати 21.01.2013;
- 1194,03 грн за 1 квартал 2013 року по терміну сплати 22.04.2013;
- 1194,03 грн за 2 квартал 2013 року по терміну сплати 22.07.2013;
- 1194,03 грн за 3 квартал 2013 року по терміну сплати 21.10.2013;
- 1218,67 грн за 4 квартал 2013 року по терміну сплати 20.01.2014;
- 1267,95 грн за 1 квартал 2014 року по терміну сплати 22.04.2014;
- 1267,95 грн за 2 квартал 2014 року по терміну сплати 22.04.2014;
- 1267,95 грн за 3 квартал 2014 року по терміну сплати 22.04.2014.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив сплату позивачем даної заборгованості 08.12.2017.
Суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено нарахування штрафних санкцій позивачу у відповідності до спірної податкової вимоги у розмірі 20254,34 грн, з них 1310,94 грн штрафних санкцій та 18943,40 пені, внаслідок несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, нарахованого позивачу за період з 01.10.2013 по 30.09.2014.
Тобто, під час розгляду даної справи дослідженню підлягає превомірність нарахування позивачу заборгованості з єдиного внеску за період з 01.10.2013 по 30.09.2014 та відповідно правомірність нарахування штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 01.10.2013 по 30.09.2014.
Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 14.04.2006, копії якої містяться у матеріалах справи, наявні наступні записи:
- запис №4: 19.05.2008 - звільнена за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу №63-к від 19.05.2008;
- запис №5: 01.02.2017 - прийнято на посаду начальника загального відділу Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, згідно наказу від 31.01.2017 №10-к;
- запис №6: 02.03.2017 - звільнено за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу від 01.03.2017 №24-к;
- запис №7: 03.03.2017 - призначена на посаду начальника управління з питань комунальної власності департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за контрактом, згідно наказу №87-к від 02.03.2017;
- запис №8: 06.06.2017 - у зв'язку зі змінами в організаційно-штатній струтурі департаменту переведена за згодою на посаду начальника відділу з питань оренди нерухомого майна управління з питань комунальної власності департаменту за контрактом на підставі наказу №166-к від 06.06.2018;
- запис №9: 06.06.2018 - призначена на посаду начальника відділу з питань оренди нерухомого майна управління з питань комунальної власності департаменту як така, що пройшла за конкурсом на підставі наказу №129-к від 05.06.2018;
- запис №10: 06.06.2018 - приведена до Присяги посадової особи місцевого самоврядування на підставі наказу №129-к від 05.06.2018;
- запис №11: 06.06.2018 - присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах відповідної п'ятої категорії посад;
- запис №12: 06.06.2020 - присвоєно черговий 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах відповідної п'ятої категорії посад на підставі наказу №88-к від 04.06.2020;
- запис №13: 16.02.2022 - звільнена із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу №19-к від 15.02.2022.
Разом з тим, позивач як фізична особа надавав послуги з організації житлових питань згідно цивільно-правових угод, укладених з Комунальним підприємством «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, та актів про виконання робіт від 13.06.2016, 01.07.2016, 01.08.2016, 01.09.2016, 01.10.2016, 01.11.2016, 01.12.2016, 03.01.2017 протягом 13.06.2016-30.06.2016, 01.07.2016-31.07.2016, 01.08.2016-31.08.2016, 01.09.2016-30.09.2016, 01.10.2016-31.10.2016, 01.11.2016-30.11.2016, 01.12.2016-23.12.2016, 03.01.2017-31.01.2017, відповідно.
З огляду на викладене, позивач вважає податкову вимогу протиправною, що стало підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 2 п. 1 ч.1 ст .4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI).
Згідно з 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Нарахування заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за період з 01.10.2013 по 30.09.2014, тобто за час реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, протягом якого він мав обов'язок зі сплати єдиного внеску.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суми єдиного внеску позивачем у вказаний період було розраховано самостійно.
З інформації, наявної в ІКП та відзиві на позовну заяву судом встановлено, що 08.12.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску сплачено позивачем.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що штраф та пеню, застосовані до позивача на підставі рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0019281312 від 18.01.2018, позивачем сплачено не було.
На підставі рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0019281312 від 18.01.2018 та складеної згідно зазначеного рішення вимоги №Ф-646-25/66Р У від 04.08.2022 про сплату боргу (недоїмки) до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1310,94 грн та нараховано пеню у розмірі 18943,40 грн (0,1% суми недоїмки).
Суд зазначає, що пунктом 4 розділу розділу VI Інструкції №449 передбачено, що у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Однак, доводи позивача про те, що відповідач не надсилав йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не спростовано відповідачем відповідними доказами, що містяться у матеріалах справи.
Крім цього, направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням строку не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку сплатити заборгованість (у даному випадку пеню та штраф).
Разом з тим, позивачем не надано доказів працевлаштування останнього у період з 01.10.2013 по 30.09.2014 та сплати за нього внесків роботодавцем, трудова книжка позивача не містить відповідних записів про працевлаштування, а також відсутні відповідні цивільно-правові угоди, укладені у матеріалах справи.
Доводи позивача, викладені в адміністративному позові зводяться до того, що позивач як фізична особа надавав послуги з організації житлових питань згідно цивільно-правових угод, укладених з Комунальним підприємством «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради у період з 13.06.2016 по 31.01.2017, та роботодавцем сплачувався за нього єдиний внесок.
Натомість, суд не бере зазначені доводи до уваги, оскільки вони не стосуються періоду з 01.10.2013 по 30.09.2014, за який у позивача виник податковий борг та відповідно нараховано штрафні санкції, та пеню, внаслідок несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску в сумі 20254,34 грн.
За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, покладені в основу адміністративного позову, суд дійшов висновку про те, що такі доводи позивача є необґрунтованими та не є достатньою підставою для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), якою нараховано позивачу штраф та пеню внаслідок несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, який позивач мав сплатити, в сумі 20254,34 грн, протилежного позивачем не зазначено та судом не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимога про сплату боргу №Ф-646-25/66Р У від 04.08.2022 у сумі 20254,34 грн є правомірною.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-77, 139 241-247, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 11.01.2023.
Суддя О.В. Царікова