06 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3058/23
Провадження № 11-кп/4820/392/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023243460000024 від 20 січня 2023 року, за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 -
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, громадянина України, із середньою освітою, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ-ї групи загального захворювання, не працює, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , картка фізичної особи платника податків НОМЕР_1 , не має судимостей,
на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а кримінальне провадження №686/3058/23 - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 20 січня 2023 року близько 13 год 10 хв ОСОБА_9 , перебуваючи у салоні маршрутного таксі марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухалось за маршрутом № 2а «Гречани-Ракове» та яке зупинилось на зупинці громадського транспорту «Аптека», що на вулиці Р. Шухевича у місті Хмельницькому, під час словесної суперечки із ОСОБА_10 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, прийняв рішення про спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Тоді ж ОСОБА_9 , реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків щодо спричинення шкоди здоров'ю потерпілого та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілого ОСОБА_10 , умисно завдав йому в область лівої щоки один удар долонею правої руки.
У результаті вказаних дій ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу лівої половини обличчя в проекції лівого кута нижньої щелепи, що за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки.
Під час досудового розслідування слідчим були встановлені обставини, за яких ОСОБА_9 потребує застосування примусових заходів медичного характеру. У зв'язку з цим матеріали даного кримінального провадження були направлені до місцевого суду з клопотанням про застосування вказаних заходів у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
В апеляційній скарзі прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_7 просила ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановити ухвалу про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Уважала, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 вимог кримінального процесуального законодавства не дотримався.
Зазначала, що суд, визнавши доведеним, що ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, що виключає можливість застосування до нього покарання, на підставі ст.46 КК України незаконно звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження судом першої інстанції закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку з примиренням сторін, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Посилалась й на те, що незважаючи на норми КПК України та висновок судово-психіатричного експерта, відповідно до якого ОСОБА_8 на даний час не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, суд першої інстанції не постановив ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні
Водночас, ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку) передбачене ч.1 ст.125 КК України, пов'язане з умисним легким тілесним ушкодженням, тобто він не є суб'єктом кримінального правопорушення, а тому не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, серед інших, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Також, на думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, що полягає у незастосуванні до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Окрім цього, суд першої інстанції в рішенні на підставі ст.46 КК України звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Тому, на думку прокурора, судове рішення стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_5 , яка частково підтримала апеляційну щодо скасування ухвали суду і просила призначити новий розгляд у суді першої інстанції; захисника ОСОБА_6 , який не заперечував проти скасування ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції; перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Указаних вимог закону, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався.
Наведене судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуальною закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ч.1 ст.506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.
Частиною 1 ст.512 КПК України визначено, що судовий розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Види примусових заходів медичного характеру чітко визначені Кримінальним кодексом України.
Так, відповідно до ч.1 ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Відповідно до ч.2 ст.512 КПК України судовий розгляд завершується постановлениям ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Водночас, суд першої інстанції при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 цих вимог кримінального процесуального законодавства не дотримався.
Зокрема, суд, визнавши доведеним, що ОСОБА_9 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, що виключає можливість застосування до нього покарання, на підставі ст.46 КК України звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим. Кримінальне провадження судом закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку з примиренням сторін, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 45 від 30 січня 2023 року ОСОБА_9 страждає параноїдною шизофренією, безперервним типом перебігу зі стабільним дефектом, страждав такою на період інкримінованого йому кримінального правопорушення. ОСОБА_9 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними на період інкримінованого йому кримінального правопорушення, не усвідомлює своїх дій та не може керувати ними й на теперішній час. ОСОБА_9 , який страждає вищевказаним психічним захворюванням, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до спеціального лікувального заклад) з метою обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
Таким чином, незважаючи на вищевказану норму КПК України та висновок судово-психіатричного експерта, відповідно до якого ОСОБА_9 на даний час не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, суд першої інстанції не вирішив клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Окрім цього, на підставі ст.46 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим підлягає особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, серед інших, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Разом з тим, ОСОБА_9 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбачене ч.1 ст.125 КК України, пов'язане з умисним легким тілесним ушкодженням, тобто він не є суб'єктом кримінального правопорушення, а тому не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, тобто не вирішив клопотання про застосування чи незастосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Окрім цього, суд першої інстанції в рішенні на підставі ст.46 КК України звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 підлягає скасуванню відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а апеляційна скарга прокурора в цій частині - задоволенню.
У зв'язку з тим, що апеляційний суд відповідно до своїх повноважень позбавлений по суті вирішувати клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, а місцевим судом воно взагалі не було вирішено, колегія суддів уважає, що за таких обставин слід призначити новий розгляд клопотання у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року, якою задоволено клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а кримінальне провадження №686/3058/23 - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3