06 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4756/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»
до Державного концерну «Укроборонпром»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Київський державний завод «Буревісник»,
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.01.2020 № 3/р
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІФ Інвест»,
до Державного концерну «Укроборонпром»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Київський державний завод «Буревісник»,
про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2020 № 37.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Мірошніченко І. Ю., Пронін Є. І., відповідача - Шевченко Б. В., третьої особи - Хорзіцький В. В., Приходько В. П.
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» (далі - ТОВ «Купер Прайс») звернулося з позовом до Державного концерну «Укроборонпром» (далі - Концерн) про визнання протиправним та скасування розпорядження Концерну від 24.01.2020 № 3/р «Про результати контролю окремих питань діяльності державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»».
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі № 15/175-б ТОВ «Купер Прайс» визнано кредитором Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (далі - ДП «Київський державний завод «Буревісник») на суму 3 4496 916,70 грн. З метою погашення заборгованості 29.03.2018 між ДП «Київський державний завод «Буревісник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІФ Інвест» (далі - ТОВ «СІФ Інвест») уклали договір № 40-92 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, Концерн 24.01.2020 видав розпорядження № 3/р «Про результати контролю окремих питань діяльності державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»», яке стало підставою для звернення з позовом до суду про визнання вищевказаного договору недійсним, що ставить під загрозу погашення заборгованості боржника.
ТОВ «СІФ Інвест» також звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2020 № 37 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу державного концерну «Укроборонпром» від 17.10.2018 № 362» (далі - Наказ № 37).
Із посиланнями, зокрема, на положення статей 4, 7 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром»», Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 (далі - Порядок № 1314) ТОВ «СІФ Інвест» акцентує увагу на тому, що дії Концерну є такими, що суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними, а оскаржуваний Наказ № 37 суперечить врегульованій законодавством процедурі списання нерухомого майна. Майном, дозвіл на списання якого Концерн надав на підставі наказу від 17.10.2018 № 362, є 69 споруд і будівель, що мають 3 та 4 категорії аварійності, є ветхими і знаходяться в непридатному стані. Оскільки стан майна не покращився, зміна Концерном свого рішення шляхом скасування оскаржуваним Наказом № 37 наказу від 17.10.2018 № 362, на думку позивача, не відповідає такому стандарту поведінки як добросовісність. Суперечність поведінки процедурі списання нерухомого майна позивач обґрунтовує відсутністю у законодавстві, зокрема, Порядку № 1314, можливості скасовувати раніше надану згоду на списання нерухомого майна.
Обґрунтовуючи право на позов ТОВ «СІФ Інвест» посилається на те, що є стороною за договором від 29.03.2018 № 40-92. При цьому, наявність спірного наказу унеможливлює виконання зобов'язань за зазначеним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Ковтун С.А.) у справі № 910/4756/21 відмовлено у позові ТОВ «Купер Прайс» до Концерну про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.01.2020 № 3/р «Про результати контролю окремих питань діяльності державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» та покладено судові витрати на ТОВ «Купер Прайс». При цьому задоволено позов ТОВ «СІФ Інвест» до Концерну та визнано незаконним та скасовано наказ Концерну від 14.02.2020 № 37 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 17.10.2018 № 362», стягнуто з Концерну «Укроборонпром» на користь ТОВ «СІФ Інвест» 2 270,00 грн судового збору.
Ключовими мотивами рішення місцевого господарського суду є те, що:
- розпорядження Концерну від 24.01.2020 № 3/р «Про результати контролю окремих питань діяльності державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» не містить будь-яких зобов'язуючих приписів, адресованих ТОВ «Купер Прайс», а наявні приписи розпорядження не є такими, що безпосередньо впливають на права позивача. Отже, розпорядження № 3/р не порушує прав чи охоронюваних інтересів ТОВ «Купер Прайс»;
- ТОВ «СІФ Інвест» є стороною договору від 29.03.2018 № 40-92, на стан виконання якого впливає списання майна, що знаходиться на земельній ділянці під забудовою. Це свідчить про те, що зупинення процедури списання майна на підставі оспорюваного Наказу № 37 безпосередньо пов'язана з можливістю досягнення ТОВ «СІФ Інвест» результатів (благ), у тому числі і матеріальних, що перебувають в сфері правового регулювання договору від 29.03.2018 № 40-92.
Північний апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову ТОВ «СІФ Інвест», постановою від 07.02.2023 (Поляков Б. М. - головуючий, Грек Б. М., Гарник Л. Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у частині задоволення позову ТОВ «СІФ Інвест» у справі № 910/4756/21 залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що списання об'єктів державної власності здійснюється у спосіб, передбачений Порядком № 1314. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення органу управління про списання майна є легітимізацією висновків комісії зі списання майна щодо наявності визначених Порядком № 1314 підстав для списання майна. Їх наявність, за відсутності підстав для відмови у списанні майна, формують відповідний обов'язок органу управління, тобто його рішення не є такими, що залежать від власної дискреції. У зв'язку з цим Порядок № 1314 та інші законодавчі чи нормативно-правові акти не наділяють орган управлінням, після прийняття ним рішення про списання, компетенцією скасування або визнання таким, що втратило чинність такого рішення.
Не додержання строку списання, встановленого наказом Концерну від 17.10.2018 № 362, не зумовлює зміну визначених Порядком № 1314 підстав для списання майна, та, відповідно, не наділяє Концерн правом зміни попередньо прийнятого рішення. Крім того, Порядок № 1314 зобов'язує, що перед демонтажем та розбиранням майна підлягають вилученню окремі вузли, деталі, матеріали та агрегати об'єкта, що підлягає списанню. Виконання цих дій є передумовою демонтажу та розбиранню майна, і можуть мати місце також тільки після прийняття органом управління рішення про надання згоди на списання майна. А тому вилучення окремих вузлів, деталей, матеріалів, агрегатів є початком демонтажу об'єкта, що вказує про настання правових наслідків наказу Концерну від 17.10.2018 № 362, та їх незворотність. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що у Концерну відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного Наказу № 37.
Суд апеляційної інстанції також погодився із доводами ТОВ «СІФ Інвест» про те, що Наказ № 37 порушує його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на те, що ТОВ «СІФ Інвест» є стороною договору 40-92, на стан виконання якого впливає списання майна, що знаходиться на земельній ділянці під забудовою. Зупинення процедури списання майна на підставі оспорюваного Наказу № 37 безпосередньо пов'язана з можливістю досягнення ТОВ «СІФ Інвест» результатів (благ), у тому числі і матеріальних, що перебувають в сфері правового регулювання цього договору. Пославшись на положення частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) апеляційний господарський суд зазначив про те, що позов ТОВ «СІФ Інвест» підлягає задоволенню шляхом визнання незаконним та скасування Наказу № 37.
Щодо твердження Концерну про порушення судом першої інстанції правил юрисдикції господарських судів, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний Наказ № 37, не мав публічно-правових відносин саме з ТОВ «СІФ Інвест». Так, між позивачем та відповідачами немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
При цьому, суд наголосив на тому, що Концерн не є суб'єктом владних повноважень, а є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами з приводу визнання незаконним та скасування Наказу №. 37 не пов'язані з проходженням публічної служби та не належать до публічно-правових Концерн не є суб'єктом владних повноважень, не відноситься також до органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту чи органів Пенсійного Фонду України, а також інших органів, предметна підсудність щодо яких, передбачена статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже і справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/4756/21, Концерн звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/4756/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СІФ Інвест» про визнання протиправним та скасування Наказу № 37 - відмовити повністю.
За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник наголошує на тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування частини 1 статті 21 ЦК України у правовідносинах із уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, тобто в правовідносинах у яких відсутній той суб'єкт, який визначено даною нормою.
Посилаючись на положення частини 5 статті 120, частини 4 статті 122 Господарського кодексу України (далі - ГК України), постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром»», постанову Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці», Статут Концерну, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1229), пункт 1 статті 4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» наголошує на тому, що Концерн не є органом державної влади, органом АРК та органом місцевого самоврядування, а є державним господарським об'єднанням та уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
Скаржник також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 21 ЦК України у питанні наявності/відсутності факту порушення законного інтересу ТОВ «СІФ Інвест», яке полягає в неможливості останнього отримати результати (блага) за договором, за умови ненабуття таким договором чинності (у зв'язку з ненастанним відкладальної обставини).
Так, посилаючись на положення пункту 3.2 договору скаржник звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи, наявність оспорюваного Наказу № 37 не створює жодних перешкод та не порушує законного інтересу ТОВ «СІФ Інвест» щодо можливості досягнення ним результатів (благ), у тому числі і матеріальних, що перебувають у сфері правового регулювання договору, оскільки умовою договору (пункт 3.2) передбачено відкладальну обставину у виді необхідності ДП «Київський державний завод «Буревісник» (третьою особою) оформити право на частину земельної ділянки з цільовим призначенням, що дозволяє здійснити будівництво, утримання і обслуговування об'єкта. Лише після вчинення третьою особою такої дії, сторони договору набувають прав та обов'язків за ним. Спірний Наказ № 37 Концерну взагалі не охоплює питання зміни цільового призначення земельної ділянки.
Визнання незаконним та скасування Наказу № 37 також не спричиняє наслідків для ТОВ «СІФ Інвест» у виді відновлення його порушених прав та законного інтересу, адже процедура списання майна не залежить і не пов'язана зі зміною цільового призначення земельної ділянки.
Концерн також акцентує увагу на відсутності висновку Верховного Суду щодо можливості застосування положень Порядок № 1314 у правовідносинах банкрутства у процедурі розпорядження майном.
При цьому скаржник зазначає про те, що з часу відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
На думку скаржника, перебування ДП «Київський державний завод «Буревісник» у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном унеможливлює списання його основних фондів (нерухомого майна) з огляду на: мету введення відносно боржника процедури розпорядження майном - забезпечення збереження та ефективне використання майнових активів боржника; наявність положень абзацу 2 пункту 5 та абзацу 2 пункту 7 Порядку № 1314, які передбачають можливість проведення списання, крім випадку, коли встановлено заборону розпорядження майном; наявність судової заборони щодо розпорядження майном, встановленої постановою Верховного Суду від 13.09.2018 у справі № 15/175-6.
Підсумовуючи наведене, скаржник зазначає, що необхідність формування єдиної правозастосовчої практики зумовлена, зокрема наступним: необхідність врегулювання питань суб'єктності при скасуванні акта індивідуальної дії на підставі частини 1 статті 21 ЦК України, виданого господарським об'єднанням - суб'єктом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі; наявність/відсутність порушення законного інтересу тієї особи, якої прямо не стосується оспорюваний акт та не настала відкладальна обставина за договором, укладенням якого обґрунтовується порушення законного інтересу; необхідність формування єдиного підходу в питанні правомірності/неправомірності списання майна боржника (наслідком чого є втрата активів боржника) під час процедури розпорядження майном (основною метою якої є забезпечення збереження активів боржника).
Підсумовуючи наведене, скаржник акцентував увагу на тому, що касаційна скарга подається з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 21 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 1 статті 4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, частини 1 статті 21 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 1 статті 212 ЦК України, а також Порядку № 1314.
Крім цього у тексті касаційної скарги Концерн наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень помилково не застосовано положення частини 1 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, положення абзацу 2 пункту 5 та абзацу 2 пункту 7 Порядку № 1314.
Скаржник також звертає увагу на те, що списання основних фондів майна ДП «Київський державний завод «Буревісник» (боржника) у процедурі банкрутства має на меті звільнення земельної ділянки з метою її подальшої забудови згідно умов договору, що призведе до втрати об'єктів нерухомості державної власності (списання). Зважаючи на викладене, прийняття Концерном оспорюваного Наказу № 37, яким скасовано наказ № 362 від 17.10.2018 про надання згоди на списання майна ДП «Київський державний завод «Буревісник» зумовлено, в першу чергу перебуванням останнього у процедурі розпорядження майном та як наслідок, необхідністю збереження майнових активів боржника.
ДП «Київський державний завод «Буревісник» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову залишити без змін.
ТОВ «Купер Прайс» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову залишити без змін.
ТОВ «СІФ Інвест» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову залишити без змін.
Дослідивши доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі, з урахуванням, матеріалів справи у їх сукупності, відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в порядку частини 5 статті 302 ГПК України, оскільки наявна виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ДП «Київський державний завод «Буревісник» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що перебуває в управлінні Концерну. Майно ДП «Київський державний завод «Буревісник» є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Контроль за ефективністю використання, збереження та обліком закріпленого за ДП «Київський державний завод «Буревісник» майна здійснює Концерн. Списання з балансу ДП «Київський державний завод «Буревісник» не повністю амортизованих основних фондів здійснюється за згодою Концерну.
З 2011 року стосовно ДП «Київський державний завод «Буревісник» розпочата процедура банкрутства, про що 30.11.2011 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу про порушено провадження у справі № 15/175-б.
ТОВ «Купер Прайс» є одним із кредиторів ДП «Київський державний завод «Буревісник» (ухвала Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі № 15/175-б).
У рамках процедури банкрутства комітетом кредиторів ДП «Київський державний завод «Буревісник» проведено конкурс з відбору інвесторів для участі у відновленні платоспроможності ДП «Київський державний завод «Буревісник», за результатами якого рішенням комітету кредиторів ДП «Київський державний завод «Буревісник» від 07.10.2016 № 13 обрано потенційного інвестора ДП «Київський державний завод «Буревісник» - ТОВ «СІФ Інвест». Інвестиційна пропозиція ТОВ «СІФ Інвест» передбачала, з метою погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, будівництво житлового комплексу на частині території боржника. У зв'язку з цим комітет кредиторів вирішив запропонувати ДП «Київський державний завод «Буревісник» подати документи до Концерну щодо списання майна, яке тривалий час не використовується у виробничій діяльності та яке розташоване на території потенційного інвестиційного проекту.
29.03.2018 ДП «Київський державний завод «Буревісник» (сторона-1) та ТОВ «СІФ Інвест» (сторона-2) уклали договір № 40-92 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 (далі - Договір).
За умовами Договору сторони зобов'язались збудувати житловий комплекс з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури. Об'єктом забудови є земельна ділянка площею 9,5071 га, за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, яка надана стороні-1 в постійне користування. У зв'язку з цим, відповідно до п. 3.2 Договору, сторона-1 зобов'язалась оформити права на частину земельної ділянки з цільовим призначенням, що дозволяє здійснити будівництво, утримання та обслуговування об'єктів, а сторона-2 зобов'язалась надати організаційне та методологічне сприяння у виконанні зазначеного обов'язку сторони-1.
05.04.2018 ДП «Київський державний завод «Буревісник» (сторона-1) та ТОВ «СІФ Інвест» (сторона-2) уклали додаткову угоду № 01 до Договору, відповідно до пункту 4 якої сторона-2 у повному обсязі, за рахунок власних та/або залучених від третіх осіб коштів, фінансує всі витрати, пов'язані з оформленням та зміною цільового призначення земельної ділянки, а також демонтажем списаних споруд.
11.09.2018 ДП «Київський державний завод «Буревісник» звернулося до Фонду державного майна України в м. Києві (лист вих. № 400/134) щодо отримання погодження на списання майна, надавши відповідні документи.
17.09.2018 (лист № 30-09/9241) Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву погодило списання об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, яке перебуває на балансі ДП «Київський державний завод «Буревісник» (69 одиниць).
19.09.2018 ДП «Київський державний завод «Буревісник» звернулося до Концерну (листом вих. № 400/138) з проханням прийняти рішення про надання згоди на списання нерухомого майна.
17.10.2018 Концерн прийняв наказ № 362 «Про надання згоди на списання майна державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник», яким надано згоду ДП «Київський державний завод «Буревісник» на списання майна (зазначених вище 69 об'єктів), що підлягає списанню з балансу ДП «Київський державний завод «Буревісник». Згідно з цим наказом майно підлягало списанню до 01.10.2019. У наказі зазначено, що він прийнятий на підставі Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 «Деякі питання державного концерну «Укроборонпром», Порядку № 1314, а також з урахуванням пропозиції комісії з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності (протокол від 30.08.2018 № 13) та листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 17.09.2018 № 30-09/9241.
14.02.2020 Концерн видав спірний Наказ № 37 про визнання наказу Концерну від 17.10.2018 № 362 таким, що втратив чинність.
При цьому судами попередніх інстанцій установлено, що мотивами прийняття оскаржуваного Наказу № 37 є закінчення строку проведення списання майна, визначеного наказом Концерну від 17.10.2018 № 362 «Про надання згоди на списання майна державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник», а також розпорядження Концерну від 24.01.2020 № 3/р.
Суди також установили, що розпорядження № 3/р від 24.01.2020 (далі - розпорядження) прийнято за наслідками проведення контрольного заходу і містить зобов'язання: керівника ДП «Київський державний завод «Буревісник» вжити вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав підприємства внаслідок укладання договору з ТОВ «СІФ Інвест» від 29.03.2018 № 40-92, у тому числі шляхом реалізації положень пункту 5 статті 73-2 Господарського кодексу України, а також права постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 15,6331 га (кадастровий номер 8000000000:90:142:003) (пункт 1.1 розпорядження); департаменту управління інтелектуальною власністю та іншими активами - опрацювати питання щодо визнання таким, що втратив чинність наказ від 17.10.2018 № 362 «Про надання згоди на списання майна державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»» (пункт 3.2 розпорядження).
У контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що, з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 утворено Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком.
Відповідно до частини 1, 2 статті 4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.
Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну «Укроборонпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 (у редакції постанови плету Міністрів України від 09.12. 2020 № 1229) Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 «Про утворення Державного шерпу «Укроборонпром» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 6).
З викладеного можна зробити висновок про те, що Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань. Концерн не є суб'єктом владних повноважень, не відноситься також до органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту чи органів Пенсійного Фонду України, а також інших органів, предметна підсудність щодо яких, передбачена статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 5 статті 120 ГК України концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Частиною 4 статті 122 ГК України встановлено, що управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону. Законом може бути передбачений інший порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням в оборонно-промисловому комплексі.
Відповідно до частини 6 статті 122 ГК України спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.
Також варто звернути увагу на те, що ДП «Київський державний завод «Буревісник» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що перебуває в управлінні Концерну.
Майно ДП «Київський державний завод «Буревісник» є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Контроль за ефективністю використання, збереження та обліком закріпленого за ДП «Київський державний завод «Буревісник» майна здійснює Концерн. Списання з балансу ДП «Київський державний завод «Буревісник» не повністю амортизованих основних фондів здійснюється за згодою Концерну.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «СІФ Інвест» пред'явило позовні вимоги до Концерну про визнання протиправним та скасування Наказу від 14.02.2020 № 37 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу державного концерну «Укроборонпром» від 17.10.2018 № 362».
З 2011 року стосовно ДП «Київський державний завод «Буревісник» розпочата процедура банкрутства, про що 30.11.2011 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу про порушено провадження у справі № 15/175-б.
Отже, варто зауважити, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), пунктами 2, 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (пункт 9.11) акцентувала увагу на тому, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Водночас, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що стаття 7 КУзПБ пов'язує участь боржника у спорі саме як сторони такого спору. Інша участь боржника у спорі виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 1-23-32/135-08-4825).
Проте, як зазначалося вище, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Концерну від 14.02.2020 № 37 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу державного концерну «Укроборонпром» від 17.10.2018 № 362».
Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. ДП «Київський державний завод «Буревісник» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що перебуває в управлінні Концерну.
При цьому, КУзПБ передбачає особливості банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Так, у разі якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства (частина 7 статті 96 КУзПБ).
В абзаці 24 статті 1 КУзПБ визначено, що учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Отже, на переконання колегії судів касаційної інстанції, характер правовідносин між учасниками цієї справи свідчать про те, що у позивача існує спір з відповідачем, як органом, уповноваженим управляти майном боржника - ДП «Київський державний завод «Буревісник», з приводу майна боржника, внаслідок, зокрема, майнових дій відповідача, результатом яких є вплив на майновий стан боржника, у даному випадку щодо скасування погодженої процедури списання майна боржника. Проте ДП «Київський державний завод «Буревісник» не є стороною справи, оскільки в силу предмету спору визначений позивачем третьою особою без самостійних вимог.
Водночас, застосування підходу Верховного Суду стосовно диспозиції статті 7 КУзПБ (стаття 7 КУзПБ пов'язує участь боржника у спорі саме як сторони такого спору) у цьому разі може призвести до зловживання правами, до можливого порушення прав сторін, інших учасників справи про банкрутство.
Таким чином, наразі очевидною є наявність проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосовування частини 2 статті 7 КУзПБ під час розгляду позовних вимог які не підлягають вартісний оцінці до органу, уповноваженого управляти майном боржника, який є учасником справи про банкрутство щодо майна боржника.
Вирішення таких позовних вимог може вплинути на майновий стан боржника, а відтак є необхідність формування єдиної практики стосовно комплексного застосування положень частини 2 статті 7 КУзПБ щодо майна боржника, з метою забезпечення верховенства права, складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, ураховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.
Відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно із частиною 4 статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Колегія суддів вважає, що справа містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вона не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження. При цьому на сьогодні існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справи, в тому числі з урахуванням спеціалізації суддів з розгляду справ про банкрутство.
Вирішення правової проблеми необхідне також для забезпечення сталої судової практики, оскільки існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Враховуючи наведене, справа № 910/4756/21 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Крім цього, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких вбачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд враховує, що подібні за своїм характером спори розглядаються як судами першої, так і судами апеляційної інстанцій. При цьому, звертає увагу у тому числі на судові рішення у справі № 10/189-09, в якій в межах справи про банкрутство розглядалися питання обов'язків органів управління майном.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 910/4756/21 разом із касаційною скаргою Державного концерну «Укроборонпром» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил