печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19467/23-к
23 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-
15.05.2023 року Прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку 05.05.2023 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 28, а саме: купюри схожі на грошові кошти в різній іноземній валюті різними номіналами на загальну суму 112 тис. 928 доларів США, 75 тис. 123 ЄВРО, 163 тис. 710 злотих, 10 тис. 135 фунтів, 900 франків та грошових коштів у національній валюті на загальну суму 4 млн. 343 тис. гривень, з метою збереження речового доказу.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність, просить задовольнити.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісом Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060000632 від 02.02.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1, 3, 4 ст. 358, ст. 386, ч. 1 ст. 129 КК України.
05.05.2023 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2023 проведено обшук за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 28, в ході проведення якого за вказаною адресою виявлені предмети, речі та документи, які тимчасово вилучені, а саме: купюри схожі на грошові кошти в різній іноземній валюті різними номіналами на загальну суму 112 тис. 928 доларів США, 75 тис. 123 ЄВРО, 163 тис. 710 злотих, 10 тис. 135 фунтів, 900 франків та грошових коштів у національній валюті на загальну суму 4 млн. 343 тис. гривень.
05.05.2023 винесено постанову про визнання речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до якої купюри схожі на грошові кошти в різній іноземній валюті різними номіналами на загальну суму 112 тис. 928 доларів США, 75 тис. 123 ЄВРО, 163 тис. 710 злотих, 10 тис. 135 фунтів, 900 франків та грошових коштів у національній валюті на загальну суму 4 млн. 343 тис. гривень визнано речовими доказами.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Статтею 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Частиною п. 1 ч. 2 вищевказаної правової норми визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту враховуючи те, що вищевказане майно може бути відчужене на користь інших осіб, з урахуванням того, що у разі незастосування даного заходу забезпечення, майно може бути втрачене, та з метою збереження речового доказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити. Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку 05.05.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: купюри схожі на грошові кошти в різній іноземній валюті різними номіналами на загальну суму 112 тис. 928 доларів США, 75 тис. 123 ЄВРО, 163 тис. 710 злотих, 10 тис. 135 фунтів, 900 франків та грошових коштів у національній валюті на загальну суму 4 млн. 343 тис. гривень. Ухвала підлягає виконанню слідчим/прокурором у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015 року. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1