08.06.2023 Справа № 756/10191/22
Унікальний № 756/10191/22
Провадження № 2/756/1405/23
(заочне)
12 травня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Яценко Н.О.,
за участі секретаря Волошиної А.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, -
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг 06.12.2016 в розмірі 55 446,39 грн, що складається з основного боргу - 40 000,00 грн, 3% річних за користування грошовими коштами - 3 167,39 грн та інфляційних збитків - 12 279,00 грн.
В обґрунтування вимог позову зазначав, що 06.12.2016 між ФОП ОСОБА_4 як виконавцем та ОСОБА_3 як замовником було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого було передбачено надання замовнику юридично-консультативних послуг щодо перерахунку пенсії по заробітній платі в зоні відчуження відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виконання договору здійснюється шляхом представництва інтересів замовника в органах Пенсійного фонду України, в судах та інших державних органах, складання необхідних процесуальних документів (позову, апеляційний, касаційних скарг). Замовник зобов'язався сплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі і в строки, передбачені цим договором. На виконання умов договору від 06.12.2016 виконавцем оформлено та подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії. Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2019 у справі №826/13090/18 позовні вимоги ОСОБА_3 до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Зазначене рішення набрало законної сили 11.01.2020. Листом ГУ ПФ України в м. Києві від 02.07.2020 ОСОБА_4 був повідомлений про виконання рішення. ОСОБА_3 сплачено на користь виконавця за надані послуги грошові суми за виключенням сум, передбачених договором від 06.12.2016, а саме: грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн при вирішення справи на користь замовника (повного або часткового задоволення позовних вимог) в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, а також додатково 10 000,00 грн після виконання відповідного судового рішення в строк, що не пізніше 10 днів з дня виконання відповідного рішення. При цьому, договором передбачена відповідальність замовника в разі несплати (несвоєчасної сплати) коштів, передбачених цим договором у вигляді пені в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу та плати за користування грошима відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу.
На підставі договору про відступлення прав вимоги від 19.11.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та позивачем відповідно до вимог ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 06.12.2016 до ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_2 .
Згідно з розрахунками позивача сума основного боргу складає 40 000,00 грн, 3% річних за користування грошовими коштами - 3 167,39 грн , інфляційні збитки - 12 278,00 грн.
Ухвалою суду від 10.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва Шаровар М.В. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу у справі від 21.11.2022 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 визначено головуючого суддю у справі №756/10191/22 - Яценко Н.О.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання 27.02.2023 на 11.30 год. та 12.05.2023 не з'явився, про дату, місце та час був повідомлений належим чином та своєчасно, шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації, шляхом смс-повідомлення та шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова влада України», про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Суд вважає за можливе проводити заочний розгляд без участі відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
06.12.2019 між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати юридично-консультативні послуги щодо перерахунку пенсії по заробітній платі в зоні відчуження відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 6).
А також, довіреністю від 06.12.2017 та довіреністю від 19.03.2020 ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси, у тому числі, в державних органах, органах пенсійного фонду, в усіх судах України з питань, пов'язаних з оформленням, нарахуванням, перерахунком пенсії (а.с. 28, 29).
Пунктом 5.1. Договору визначено вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику згідно договору.
Так, відповідно до п. 5.1.1. Договору замовник сплачує на користь виконавця оплату в розмірі 15 000 грн не пізніше трьох днів з дня підписання цього договору.
Згідно з п. 5.1.2. Договору замовник сплачує на користь виконавця додаткову оплату в розмірі 8 000 грн не пізніше трьох днів до подання відповідного адміністративного позову.
За твердженням представника позивача за послуги, передбачені п.п. 5.1.1., 5.1.2. Договору, замовником було сплачено.
Відповідно до пунктів 5.1.3., 5.1.4. Договору у випадку представництва інтересів замовника працівниками виконавця в суді та в інших державних органах замовник сплачує на користь виконавця оплату в розмірі 800 грн не пізніше 3 днів до дня вчинення представницької дії; у випадку вирішення справи на користь замовника (повного або часткового задоволення позовних вимог), змовник додатково сплачує на користь виконавця грошову винагороду в розмірі 30 000 грн не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили або добровільного перерахунку пенсії замовнику відповідним УПФ України; після виконання відповідного судового рішення замовник сплачує на користь виконавця додатково 10 000 грн не пізніше 10 днів з дня виконання відповідного рішення.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг, позивачем надано до суду копію позовної заяви ОСОБА_3 до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, копію відповіді на відзив у справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2019 у справі №826/13090/18 за позовом ОСОБА_3 до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2020 у справі №826/13090/18 за позовом ОСОБА_3 до ГУ ПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії та лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 02.07.2020, адресований ОСОБА_4 , про виконання рішення суду від 31.10.2019 (а.с. 9-26).
19.11.2021 між ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 06.12.2016 (основний договір) до ОСОБА_3 (а.с. 7).
На виконання п.3 Договору про відступлення права вимоги 25.10.2022 ОСОБА_3 направлено повідомлення про укладення вказаного договору та про перехід права вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 06.12.2016 (а.с. 8).
Пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 3 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як доводив в судовому засіданні позивач, що між ФОП ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір про надання юридичних послуг від 06.12.2016 року і на виконання умов договору відповідно до п.5.1.1 замовник сплатив ФОП ОСОБА_4 15 000 грн., на виконання п.5.1.2 договору - сплатив 8000 грн., проте на виконання п. 5.1.3 не сплатив 30 000 грн. та на виконання п. 5.1.4 не сплатив 10 000 грн.
Окрім того, між позивачем ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про відступлення прав вимоги за договором про надання юридичних послуг від 06.12.2016.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів існування заборгованості ОСОБА_3 перед ФОП ОСОБА_4 по договору про надання юридичних послуг від 06.12.2019.
Окрім того, судом встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 19.11.2021 не містить відомостей про обсяг вимог, які переходять від первісного кредитора до нового кредитора.
Отже, фактично ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на час укладення договору відступлення права вимоги від 19.11.2021 (а.с. 7) не погодили його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора. Тобто, суду не надано доказів на підтвердження того, яка сума боргу за договором про надання юридичних послуг від 06.12.2016 року перейшла від ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_2 .
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК унормовано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено правилами ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного рішення 08.06.2023 року.
Суддя Н.О. Яценко