Номер провадження 2/754/183/23
Справа №754/18485/21
Іменем України
07 червня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.,
при секретарі Моторенко К.О.,
за участю
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 16.04.1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.08.2021 року. За час перебування у шлюбі ними було набуте нерухоме майно та автомобіль, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 02.03.2000 року.
Як зазначає позивач, спірна квартира набута за час перебування у шлюбі, а тому після розірвання шлюбу виникла необхідність поділити вказане майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на викладені обставини, відповідно до позовної заяви (уточненої) від 31.12.2021 року, позивач просить визнати за ним та відповідачем право власності на частину квартири АДРЕСА_1 за кожним в порядку поділу майна подружжя.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.12.2021 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
06.01.2022 року до суду надійшла позовна заява (уточнена) від 31.12.2021 року.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.01.2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.07.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
28.09.2022 року до суду надійшла позовна заява про поділ мана подружжя (уточнена).
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.04.2023 року уточнену позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та його представника на підставі наявних доказів.
Представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні подано заяву про визнання позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.04.1999 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.08.2021 року.
Також, судом встановлено, що під час шлюбу, а саме 02.03.2000 року, на підставі договору купівлі-продажу сторонами набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частки подружжя у цьому майні є рівними.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник відповідача позовні вимоги визнала і таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, то згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст.69-72, 372 СК України, Постанови ПВСУ №11 від 21.12.2007 року, керуючись ст.ст.4, 10, 76, 141, 206, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку поділу майна подружжя.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 08 червня 2023 року.
Суддя