Справа № 638/2734/22
Провадження № 1-кп/638/839/23
Іменем України
07 червня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
перекладача ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22021220000000073 від 06.04.2021 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м. Харкова, громадянина України, який має неповну вищу освіту, який перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованого, відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця провінції Шаньдун, громадянина Китайської Народної Республіки, який має вищу світу, неодруженого, керівника громадської організації «Український центр управління освітою та науковими технологіями», не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , кандидата психологічних наук (завершив аспірантуру ХНУ ім. В. Каразіна),
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 114 КК України, -
встановив:
У провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження №22021220000000073 від 06.04.2021 за обвинуваченням громадянина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України, та за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2023 захисник ОСОБА_10 надав клопотання, в якому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах санкції ч.5 ст.182 КПК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що у прокурора відсутні належні та допустимі докази існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Зокрема зазначив, що ризики, які були підставою для застосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогодні відсутні, а тому застосування будь-якого запобіжного заходу, що не пов'язаний із триманням під вартою, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_12 покладених на нього обов'язків.
Підозра та обвинувачення у даному кримінальному провадженні є повністю необґрунтованою та надуманою, суть обвинувачення до теперішнього часу належним законним чином не доведено до відома обвинуваченого ОСОБА_8 .
Всупереч вимогам закону в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про залучення перекладача до перекладу обвинувального акту, попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправдивий переклад, переклад будь-яких документів з матеріалів справи відсутній, а переклад обвинувального акту не засвідчений підписом перекладача, що спростовує факт його залучення до перекладу.
Також зазначив, що відсутні об'єктивні підстави для подальшого утримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою, та зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, жодним чином не буде перешкоджати завданням кримінального провадження та справедливому судовому розгляду.
Щодо розміру застави зокрема зазначив, що у власності ОСОБА_8 є лише квартира за адресою АДРЕСА_3 площею близько 50 м2 і вартістю на день придбання близько 400 000 грн., на яку до того ж намагався накласти арешт слідчий у кримінальному провадженні. Тому, визначення обвинуваченому ОСОБА_11 розміру застави в більш ніж 20 000 000 грн. дорівнює обранню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, що є кричущим порушенням конституційних прав підзахисного.
Також захисник окремо звернув увагу на стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , який, за твердженням захисника, за час тримання під вартою значно погіршився через відсутність можливості надання належної медичної допомоги в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор.
Вказує, що ОСОБА_13 має прогресуючу хворобу - «Подагра» та варикозне розширення вен.
Як зазначає захисник, ОСОБА_13 під час тримання під вартою неодноразово звертався із заявами (як письмовими так і усними) про надання йому медичної допомоги у зв'язку із розвитком вищевказаних хвороб, але а жодного разу йому не було надано медичної допомоги.
Захисник обвинуваченого також неодноразово звертався із письмовими заявами до керівництва СІЗО та керівництва медичної частини про необхідність надання медичної допомоги заарештованому, однак усі звернення та адвокатські запити проігноровані вищевказаними закладам.
На підтвердження відповідних звернень, захисником ОСОБА_10 суду надані їх копії.
У судовому засіданні прокурор проти клопотання захисника ОСОБА_10 заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засідання клопотання захисника ОСОБА_10 підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника ОСОБА_10
ОСОБА_6 у судовому засіданні у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Суд, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_10 , заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Статтею 29 Конституції України кожній людині гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Відповідно до пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
Відповідно дост.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
-ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;
-ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;
-ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;
-ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглянувши доводи, викладені в клопотанні про зміну запобіжного заходу, суд зазначає, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 , опинившись на волі, може перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження.
Крім того, є достатні підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 , який є громадянином Китайської Народної Республіки, зможе ухилитися від явки до суду і не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Доводи сторони захисту щодо стану здоров'я ОСОБА_8 не спростовують ризиків, доведених стороною обвинувачення та не виключають можливості обвинуваченого ухилятися від явки до суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Ці обставини існували на момент скоєння інкримінованих дій, на момент застосування та продовження запобіжного заходу та з того часу не змінилися.
Суд зазначає, що стороною захисту не доведено, що стан здоров'я обвинуваченого істотно змінився. Даних про те, що стан здоров'я ОСОБА_8 на даний час не дозволяє йому перебувати в умовах слідчого ізолятора, суду не надано.
Зважаючи на наведені обставини більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не забезпечить існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Також, зазначені обставини, на думку суду, у своїй сукупності, свідчать відсутність правових підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_11 розміру застави, оскільки саме такий розмір застави 20 010 50 (двадцять мільйонів десять тисяч п'ятдесят) гривень є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. 178, 182,183 КПК України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя: ОСОБА_1