604/570/23
3/604/339/23
30 травня 2023 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Відідлення поліції №5 (смт.Підволочиськ) Тернопільського районного управління поліції головного управління поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської області, українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої, паспорт НОМЕР_1 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 03.03.2010р., РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 184 КпАП України, -
03 травня 2023 року близько 15 год 40 хв по АДРЕСА_1 встановлено що гр. ОСОБА_1 , будучи притягненою до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП 23 березня 2023р., ухиляється від виконання передбачених ч.2 ст.150 СК України батьківських обов'язків; не забезпечує належні умови проживання своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , 2021р.н., ОСОБА_3 , 2018р.н., чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленою про дату та місце розгляду справи, шляхом надсилання повістки про виклик до суду рекомендованим листом, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП адміністративні правопорушенні за ч.2 ст.184 КУпАП не відносяться до правопорушень, у яких є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про складання стосовно неї адміністративних матеріалів, провадженням не цікавилась, що свідчить про відсутність у неї зацікавленості до зазначеної справи та розцінюється судом як небажання брати участь у судових засіданнях, враховуючи, зміст ст. 268 КУпАП, та стислі строки, встановлені ст. 38 КУпАП, відведені для розгляду справ про адміністративні правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання кодексу.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстава для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з диспозиції ч.2 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею настає в разі ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Диспозиція частини другої ст.184 КУпАП є бланкетною нормою, та відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 Сімейного кодексу України.
Так, згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини та фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Також, згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №119896 від 03 травня 2023 року, складеному у відповідності до вимогст.256 КУпАП у якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 ;
-актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 , проведеного 03.05.2023р. за дорученням органу опіки та піклування, у відповідності до якого, в житловому будинку по АДРЕСА_2 антисанітарні умови проживання, постільна білизна дуже брудна, у кімнатах неприємний запах, стіни, одяг брудні, умов для виховання та розвитку дітей немає;
-свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-фотографіями приміщень будинку, з яких вбачається, що умови для проживання неналежні;
-постановою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2023, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді попередження.
Згідно довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Скалатської міської ради Тернопільського району Кривенського старостинського округу №6-22 від 05 травня 2023 року, гр. ОСОБА_1 проживає без реєстрації в с.Криве Тернопільського району, разом з 6 дітьми та співмешканцем ОСОБА_4 , не працює. Інші відомості відсутні.
Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , будучи притягненою до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, вчинила ті самі дії повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх належності, достовірності та істинності.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно ст.17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи наведене та з урахуванням особи ОСОБА_1 , обставин, викладених у ст.33-35 КУпАП, вважаю можливим застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч.2 ст.184 КУпАП. На думку суду, застосування такого заходу буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст.40-1 КупАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 536,80 грн.
Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
(Отримувач коштів: ГУК у Терн.обл./тг смт.Підв./21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977599, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA638999980313000106000019677, код класифікації доходів бюджету: 21081100)
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) .
(Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя