465/3740/22
1-кп/465/194/23
Іменем України
06.06.2023 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова, в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12022142370000216 від 09.06.2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, непрацюючого, розлученого, з освітою середньо-спеціальною, раніше судимого, востаннє: 23.03.2023 року Франківським районним судом м.Львова за ст.390-1 КК України до арешту на строк 3(три) місяці, без постійного місця проживання, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України -
У період часу з 24.11.2021 по даний час, ОСОБА_4 , діючи умисно, будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами виконання покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 13.07.2021, яким його визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт, всупереч вимогам Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області про направлення його для виконання покарання на об'єктах підпорядкованих ЛКП «Магістральне», яке здійснює свою діяльність за адресою: м.Львів вул.Наукова, 32а, до вказаного комунального підприємства не прибув та ухилявся від виконання зазначеного покарання.
Ухвалою від 02.09.2022 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення. Свої дії пояснив необдуманістю щодо настання негативних наслідків. Просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт та додані документи, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження та кваліфікуються його дії за ч.2 ст.389 КК України, як вчинення ним ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є молодого віку особою, який не працює, не одружений, без стійких соціальних зв'язків, раніше судимий, без постійного місце проживання та реєстрації, за допомогою до лікаря-психіатра КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не звертався та на обліку в КНП ЛОР «Львівської обласний медичний центр превенції та терапії узалежність» не перебуває; думку прокурора, захисника обвинуваченого; обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті проступків та встановлення істини по справі та у відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд доходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді покарання в межах санкції статті у виді одного місяця арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4даної статті визначено,що остаточне покарання за сукупністю вироків, окрім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як убачається з роз'яснень п.п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.
Так, з вироку Франківського районного суду м.Львова від 13.07.2021 року вбачається, що таким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин, та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України, тобто після ухвалення вироку від 13.07.2021 року, то відповідно до вимог ст. 71 КК України, повністю приєднати до визначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м.Львова від 13 липня 2021 року, та обрати остаточне покарання ОСОБА_4 , із застосуванням ст. 72 КК України, згідно з якою одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт - 1(один) місяць 10(десять) днів арешту.
З огляду на те, що з вироку Франківського районного суду м.Львова від 23.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України, вчинив 25.07.2021 року та таким його визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено покарання у вигляді арешту на строк 3 (три) місяці, тобто після ухвалення вироку Франківського районного суду м.Львовавід 13.07.2021 року, то на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 23 березня 2023 року, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді 4(чотирьох) місяціварешту.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався та арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 370, 373, 374,376, 381, 382 КПК України -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту на строк 1(один) місяць.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, повністю приєднати до визначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Франківського районного суду м.Львова від 13 липня 2021 року, та обрати остаточне покарання ОСОБА_4 , із застосуванням ст. 72 КК України, згідно з якою одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт - 1(один) місяць 10(десять) днів арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 23 березня 2023 року, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді 4(чотирьох) місяціварешту.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому та потерпілому.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя ОСОБА_1