Справа № 456/283/23
Провадження № 3/456/378/2023
іменем України
23 травня 2023 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 475601 від 04.01.2023 ОСОБА_1 04.01.2023 о 02:33 в м. Стрию Львівської області по вул. Лішинських керував транспортним засобом «Kia Sorento», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі КНП «Стрийська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУПАП.
ОСОБА_1 при розгляді справи вину заперечив, вказав, що 04.01.2023 в м. Стрию Львівської області по вул. Лішинських керував транспортним засобом «Kia Sorento», н.з. НОМЕР_1 , оскільки повертався із зони бойових дій. Після зупинки біля будинку до нього підійшли поліцейські, які в ході розмови сказали, що повинні провести його огляд з метою виявлення стану сп'яніння, оскільки мають вказівку проводити такий огляд щодо військовослужбовців. В чергове пояснивши обставини, він наголосив, що нікуди їхати не буде, може пройти такий огляд на місці зупинки. Проте працівники поліції наполягали на проведенні огляду в медичному закладі. Ствердив, що окрім усної пропозиції проїхати в медичний заклад, жодних напрвлень йому не виписували. Від керування транспортним засобом його відсторонено не було.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Кравець А.О. в судовому засіданні просив закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, покликаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубим порушенням чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам події, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки, акт огляду не склали, на чому останній наполягав, доказів керування транспорним засобом не надали, його не було відсторонено від керування транспортним засобом, як і не було вилучено посвідчення водія, що є обов'язковим у разі виявлення у водія ознак сп'яніння та оформлення протоколу за ст. 130 КУпАП, що вказує на незаконність дій працівників поліції та неналежне оформлення ними матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись відповідно до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 475601 від 04.01.2023 ОСОБА_1 04.01.2023 о 02:33 в м. Стрию Львівської області по вул. Лішинських керував транспортним засобом «Kia Sorento», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло, від проходження огляду в установленому законом порядку на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП «Стрийська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУПАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення поліцейські покликаються на протокол про адміністративне правопорушення, направлення в медичний заклад та відеозапис.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статті 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина третя цієї ж статті КУпАП визначає, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому, відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто, проходження огляду в закладі охорони здоров'я пропонується не просто усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Зазначені вимоги нормативно-правових актів поліцейськими дотримані не були.
Слід зазначити, що складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З долученого до матеріалів справи відеозапису події 04.01.2023 о 01:33 вбачається наявність декількох окремих фрагментів. Однак такі не дають змоги повно і об'єктивно дослідити обставини проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, детально відновити послідовність події, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним та не містить часової градації. Крім цього часова градація на згаданих відеозаписах різна: 01:29 та 02:33.
При цьому, з долученого до матеріалів справи відеозапису достеменно встановлено, що всупереч обставинам, наведеним у протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейський належним чином не роз'яснив суті відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. На відеозаписі не зафіксовано моменту складення направлення на огляд в медичному закладі, що ставить під сумнів, що таке складалося в присутності ОСОБА_1 , про що, зокрема, свідчить відсутність підпису останнього в згаданому документі. Жоден із наявних фрагментів відеозапису не містить послідовної відмови ОСОБА_1 від огляду на місці зупинки та в медичному закладі.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за результатами огляду водія на стан сп'яніння, проведеного з порушенням встановленого порядку, а тому протокол про адміністративне правопорушення, як і направлення на огляд критерію допустимості доказів не відповідають і не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення.
Отже, поліцейським при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП. Оскільки огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, він вважається недійсним.
Таким чином, у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд вважає за необхідне звернути окрему увагу на те, що згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Всупереч наведеному, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом шляхом його вилучення чи передачу керування іншому водію шляхом відібрання відповідної розписки. Зазначене викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності обставин, викладених у протоколі.
Суд критично оцінює наданий ОСОБА_1 висновок КНП «Стрийська центральна районна лікарня» № 3 від 04.01.2023 про те, що за результатом його огляду ознак сп'яніння не виявлено, оскільки всупереч вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок) такий проведено зі спливом законодавчо встановленого двогодинного строку.
Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР (відмова пройти медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, в медичному закладі), а не п. 2.9а ПДР (керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Разом з тим, у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що 04.01.2023 о 02:33 в м. Стрию Львівської області по вул. Лішинських транспортний засіб «Kia Sorento», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено з порушенням норм ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Матеріали справи не містять інформації щодо розміщення в умовах збройної агресії росії станом на 04.01.2023 в м. Стрию Львівської області по вул. Лішинських санкціонованого блокпосту та відповідно здійснення на ньому працівниками поліції як превентивних заходів, так і заходів примусу в межах наданої компетенції в умовах воєнного стану.
Крім цього, до матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинку згаданого транспортного засобу під його керуванням.
З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
Оскільки автомобіль ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, протокол про адміністративне правопорушення.
Відтак суддя за встановлених у судовому засіданні усіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності дійшов висновку, що направлені до Стрийського міськрайонного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71) та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 в справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.В.Гула