Справа № 405/2344/21
провадження № 1-кп/405/97/21
07.06.2023 м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020120020001564 від 03.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. В. Северинка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, громадянки України, з повною середньою освітою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, -
встановив:
В судовому засіданні прокурором подано клопотання, у якому вона просить застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, мотивуючи його тим, що обвинувачена ОСОБА_6 на теперішній час перебуває у Республіці Франція, двічі не з'явилась в судові засідання, які були призначені на 04.05.2023, 24.05.2023, причини неявки не повідомила. Окрім цього, прокурором зазначається про те, що в кримінальному провадженні ще не допитані потерпілий ОСОБА_7 та свідки. За вказаних обставин, прокурором стверджується про існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Обвинувачена та представник потерпілого не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Суд вивчивши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, заслухавши доводи прокурора, думку представника потерпілого та обвинуваченої, дослідивши матеріали судової справи, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020120020001564 від 03.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу судом також встановлено, 01.05.2023 ОСОБА_4 повідомила суд про те, що вона перебуває у Республіці Франція, у результаті чого судове засідання, яке було призначено на 04.05.2023 було відкладено. В наступне судове засідання ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до суду на 24.05.2023 в судове засідання не з'явилась, причини неявки до суду не повідомила.
Окрім цього, судом також встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й особисте зобов'язання.
При цьому, обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 179 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З урахуванням наявності доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, можливого покарання, а також особи підозрюваної та потенційну можливість уникнути кримінальної відповідальності, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суддя приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою, з огляду на особу підозрюваної, визначає вірогідність переховування від органів розслідування та /або суду, на тому рівні, щоб їм запобігти можливо лише при застосуванні запобіжного заходу - домашнього арешту.
Окрім цього, ОСОБА_4 тривалий час проживала в Республіці Франція, що є суттєвим елементом при встановленні ризику можливого ухилення від суду.
Крім того, мають під собою підґрунтя й зазначений слідчим ризик того, що обвинувачена ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань.. При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Судом враховуються обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, які ставляться їй в провину, її вік, тяжкість покарання, наявності постійного місця проживання, одружена, відсутність утриманців, не працює, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров'я сторонами не надано, раніше до кримінальної та відповідальності не притягувалась.
Враховуючи обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, встановлення ризиків, які передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на тому рівні, щоб запобігти їх вчиненню можливо шляхом застосування запобіжного захід у вигляді особистого зобов'язання, суд вбачає достатність підстав для задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 36, 131-132, 176-179, 194, 199, 395 КПК України,
клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 2 два місяці, тобто до 07.08.2023.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-не відлучатись із м. Кропивницького без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні № 12020120020001564, за винятком участі в судовому засіданні по розгляду цього кримінального провадження.
Під розпис повідомити підозрювану ОСОБА_4 про покладені на неї обов'язки та роз'яснити, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченій негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8