іменем України
Справа №377/384/23
Провадження №2/377/187/23
08 червня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Гаєвої К.Г., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
18 травня 2023 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 56, 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 08 червня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 43, а також розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, який зареєстровано 08 червня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 43. Від шлюбу позивач з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що сімейне життя позивача з відповідачем не склалося і набуло ознак формальності. Спільне проживання сторін після укладення шлюбу тривало приблизно півроку, після чого вони почали проживати окремо. Певний час позивач з відповідачем намагалися налагодити стосунки, однак намагання виявилися марними. З 2020 року сторони проживають окремо, у кожного з них власний бюджет, своє життя, яке не характеризує їх як сімейну пару. Позивач з відповідачем не підтримують сімейних стосунків, не ведуть спільного господарства, тому рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим. Спір щодо розподілу майна між сторонами відсутній, оскільки спільного майна під час шлюбу ними не набуто. Спільна дитина сторін проживає разом з позивачем, перепон у спілкуванні батька з дитиною вона не чинить, кошти на утримання дитини відповідач надає в добровільному порядку. Позивач не має наміру поновлювати стосунки з відповідачем, оскільки формальне збереження шлюбу є недоцільним та таким, що суперечить її інтересам та інтересам дитини.
Ухвалою судді від 19 травня 2023 року після виконання вимог, передбачених частиною 6 статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 08 червня 2023 року.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. До канцелярії суду позивач подала заяву, в якій просила судовий розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а також зазначила, що після розірвання шлюбу їх спільна з відповідачем дитина залишається проживати разом з нею.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду подав заяву, в якій просив судовий розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08 червня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. 08 червня 2018 року зареєстрували шлюб у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 08 червня 2018 року складено відповідний актовий запис за № 43. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_1 .
Під час шлюбу в них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 липня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до довідки № 250 про зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, виданої 09 листопада 2022 року Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що сімейне життя позивача з відповідачем не склалося і набуло ознак формальності. З 2020 року сторони проживають окремо, не підтримують сімейних стосунків та не ведуть спільного господарства, у кожного з них власний бюджет, своє життя, яке не характеризує їх як сімейну пару. Спір щодо розподілу майна між сторонами відсутній, оскільки спільного майна під час шлюбу ними не набуто. Спільна дитина сторін проживає разом з позивачем, перепон у спілкуванні батька з дитиною вона не чинить, кошти на утримання дитини відповідач надає в добровільному порядку. Позивач не має наміру поновлювати стосунки з відповідачем, оскільки формальне збереження шлюбу є недоцільним та таким, що суперечить її інтересам та інтересам дитини.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною 2 статті 18, пункту 3 статті 51, частиною 3 статті 56, частиною 1 статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною 2 статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, дочка сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спірних питань щодо розподілу майна, набутого під час шлюбу, між сторонами немає.
У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В поданій заяві позивач зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини 1 статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 536,80 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 червня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 43.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_1 .
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно копії квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» № 6239-1889-0584-8175 від 05 січня 2023 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах даної цивільної справи № 377/384/23, провадження № 2/377/187/23.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 08 червня 2023 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька