Справа № 367/7847/21
Провадження №2/367/1907/2023
(заочне)
15 травня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Шаповала О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зняття їх з реєстрації,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить: визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору купівлі-продажу від 20 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Чижиковим О.О. та зареєстрованому у реєстрі за № 13904, з 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що згідно з адвокатським запитом в даній квартирі зареєстровані інші особи, а саме: ОСОБА_2 , 1969 р.н. та ОСОБА_3 , 1997 р.н.
Добровільно Відповідачі зніматись з реєстрації не будуть, оскільки телефонних контактів з ними не існує.
Позивач також зазначає, що Відповідачі зареєстровані в вищезазначеній квартирі,однак фактично не проживають, комунальні послуги не сплачують, особистих речей в квартирі не мають, що підтверджується, складеним актом, а також показаннями свідків.
Факт реєстрації Відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості продати квартиру або оформити субсидію.
Позивач, ОСОБА_1 вважає, що оскільки Відповідачі не користуються даною квартирою, витрат по утриманню житла та оплати комунальних послуг не несуть, відповідно до вимог ч.2 ст.405 ЦК України, вони є такими, що втратили право на користування цим житлом. Реєстрація відповідачів у даному будинку порушує її право власності та створює перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою. Комунальні платежі нараховуються згідно зареєстрованих у будинку осіб, у зв'язку з чим вона змушена нести додаткові витрати на комунальні послуги та позбавлена права на оформлення субсидії, а тому змушена звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 9 листопада 2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зняття їх з реєстрації.
В судове засідання Позивач не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без їх участі, позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання Відповідачі не з'явилися, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції та оголошеннями на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідачів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно із копією відповіді на адвокатський запит від 29.09.2021 року № 01-18/3584 в квартирі АДРЕСА_2 , прописані: ОСОБА_2 , 1969 р.н. та ОСОБА_3 , 1997 р.н.
ОСОБА_1 являється єдиною власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2021 року № 13904, посвідченого приватним нотаріусом Чижиковим О.О, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2021 року № 271447545.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, тимчасово.
Згідно зі ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до п.26 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року№ 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-709цс16 зазначено, що стаття 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Реєстрація відповідачів у будинку, який на праві власності належить позивачу, перешкоджає останньому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.
Отже, судом встановлено, що Позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і в силу ст. 391 ЦК України, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Також, судом було направлено запити до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 21.10.2021 року щодо реєстрації Відповідачів.
Згідно із відповіддю на вищезгаданий запит від 21.10.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , 1969 р.н. (дані станом на 23.06.2002р.) та ОСОБА_3 , 1997 р.н. (дані станом на 01.07.2014).
Відповідачі добровільно не знялись з реєстраційного обліку, що створює для позивача незручності у реалізації права власності та користування квартирою, отримання соціальних пільг.
Позивач на власний розсуд може визначити, яким шляхом необхідно усунути його порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування.
Суд вважає, що формальна реєстрація відповідачів у квартирі, яка належить позивачу на праві власності, порушує права останнього, оскільки перешкоджає здійсненню ним права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.
Таким чином судом встановлено, що відповідачі не проживають за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 комунальні послуги не сплачують, інших витрат по утриманню квартири не несуть, а їх реєстрація у квартирі перешкоджає позивачу у здійсненні ним права власності, так як він не може розпорядитися належним на праві власності майном на власний розсуд тільки через те, що за реєстрацією у його квартирі значаться відповідачі.
Дана обставина Відповідачами не спростована, доказів відповідачами не представлено, а тому суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позовних вимог, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації за вищевказаною адресою.
На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 16, 29,316, 317, 319, 321, 379 ЦК України, керуючись ст. ст.12,81,247,280.405 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зняття їх з реєстрації - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , 1969 р.н. та ОСОБА_3 , 1997 р.н. такими, що втратили право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації за вищевказаною адресою.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , 1969 р.н, ОСОБА_3 , 1997 р.н. на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн.00 копійок (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук