01 червня 2023 року
м. Київ
справа № 592/5473/20
провадження № 51- 496 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200000000213, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2000 року за ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 р. до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
2) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 27 грудня 2002 року за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі 5 років 1 місяць з конфіскацією майна;
3) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2012 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 315 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна;
4) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік, з утриманням 10 % заробітку;
5) вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, крім житла.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року, більш суворим призначеним цим вироком, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, крім житла.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 306 КК України та виправдано у зв'язку з не доведенням в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтями 309, 315, 317 КК України, на шлях виправлення не став та діючи незаконно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та за невстановлених обставин, умисно незаконно придбав з метою подальшого збуту, невстановлену кількість наркотичного засобу метадон, який переніс за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , тим самим почав незаконно його зберігати.
В подальшому, 10 вересня 2019 року о 12:03 год ОСОБА_7 , перебуваючи у заздалегідь визначеному місці, повторно, незаконно, збув ОСОБА_8 за 500 грн 4 таблетки метадону, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, та які ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції. Загальна маса метадону (безводної основи) 0,0896 г.
Крім того, ОСОБА_7 умисно, повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та за невстановлених обставин придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб метадон у кількості 50 таблеток, почав незаконно його зберігати та який, 01 грудня 2019 року з 02:24 год до 02:40 год біля будинку № 8 по площі Покровської в м. Суми було вилучено працівниками поліції в присутності понятих. Загальна маса вилученого у ОСОБА_7 метадону (безводної основи) склала 1,097 г.
Крім того, ОСОБА_7 умисно, повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та за невстановлених обставин придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб метадон у кількості 74 таблетки, почав незаконно зберігати та який, 11 лютого 2020 року приблизно о 19:30 год, під час обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України було вилучено працівниками поліції 34 таблетки вищезазначеного наркотичного засобу. Загальна маса вилученого у ОСОБА_7 метадону (безводної основи) склала 0,8080 г.
Цього ж дня, під час проходження медичного огляду у приміщенні СМКЛ № 1 по вул. 20 років Перемоги, 13, в м. Суми у ОСОБА_7 було виявлено, під час проведення огляду місця події у присутності понятих, ще 40 таблеток метадону. Загальна маса вилученого у ОСОБА_7 метадону (безводної основи) склала 0,6868 г.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірну, на його думку, кваліфікацію його дій. Стверджує про те, що умислу на збут наркотичного засобу у нього не було, оскільки він отримує замісну терапію лікарським засобом метадон за призначенням лікарів.
Під час касаційного розгляду захисник підтримала подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та вважала, що є підстави для скасування судових рішень.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, під час касаційного розгляду, вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_7 в касаційній скарзі не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, тобто сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі вказує на недоведеність, на його думку, його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме збуту наркотичних засобів, та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.
Проте зазначені доводи засудженого ОСОБА_7 не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме ч. 2 ст. 307 КК України, з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв'язку відповідно до ст. 94 КПК України.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України суд першої інстанції обґрунтував показаннями як самого ОСОБА_7 , так і свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо отримання від ОСОБА_7 саме таблеток метадон.
Крім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України також підтверджується даними, які містяться у: протоколі огляду від 01 грудня 2020 року, згідно якого ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції таблетки метадон в кількості 50 штук; висновку експерта № 19/119/7-2/2021е від 10 грудня 2019 року, відповідно до якого у наданих на дослідження таблетках виявлено наркотичний засіб, обіг яких обмежено - метадон; висновку експерта № 19/119/7-2/2041е від 26 грудня 2019 року, відповідно до якого у наданих на дослідження таблетках виявлено димедрол, який є сильнодіючим лікарським засобом; висновку експерта № 19/119/7-2-370е від 21 лютого 2020 року, відповідно до якого у наданих на дослідження таблетках виявлено наркотичний засіб, обіг яких обмежено - метадон; протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 05 грудня 2019 року, 10 січня 2020 року, 18 лютого 2020 року та 25 лютого 2020 року, відповідно до яких, було встановлено розмову ОСОБА_7 пов'язану з отриманням та реалізацією таблеток, які містять у своєму складі наркотичний засіб; протоколі огляду місця події та особистого обшуку ОСОБА_7 від 11 лютого 2020 року.
Крім того, місцевий суд дав належну оцінку показанням ОСОБА_7 в частині того, що останній не займався збутом таблеток, а використовував їх як замісну терапію, та обґрунтовано не взяв їх до уваги. При цьому вмотивовано зазначив, що його показання спростовуються показаннями свідків, письмовими доказами, висновками експертів. Також, на підтвердження винуватості останнього, були допитані свідки сторони захисту - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є лікарями наркологами, щодо обставин отримання ОСОБА_7 нібито замісної терапії та порушення ним умов її надання.
Будь-яких підстав ставити під сумнів показання свідків, які підтверджуються іншими об'єктивними доказами у кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено. Не наведено таких підстав і засудженим в касаційній скарзі.
Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПКУкраїни. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, диспозиції статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких засудженого визнано винуватим, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційних скарг як засудженого так і захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду. Крім того, засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив змінити вирок суду першої інстанції лише в частині призначеного покарання та призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
З огляду на те, що доводи в касаційній скарзі засудженого висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги засудженого щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду від 01 грудня 2019 року та додатку до нього є безпідставними, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження в результаті перевірки обставин кримінального провадження та дослідження доказів як судом першої інстанції так і апеляційним судом.
Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, призначене покарання ОСОБА_7 є обґрунтованими та за своїм видом і розміром відповідає вимогам статтям 50, 65 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень чи їх зміну, не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3