07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 620/429/21
адміністративне провадження № К/9901/29475/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі № 620/429/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Чернігівській області по зменшенню з 90% до 56% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні йому перерахунку згідно із довідкою ТУ ДСА України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 та скасувати рішення ГУПФУ в Чернігівській області від 01.10.2020 № 974280160245 в частині застосування 56% при проведенні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із цією довідкою;
зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2021 позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.07.2021 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, яке призначене відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VІ) з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 620/2784/20 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Чернігівській області задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 13.07.2020 №55 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання судового рішення у справі № 620/2784/20, відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивача виходячи із 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівський області від 21.02.2020 № 03/36-729.
Зі змісту листа ГУПФУ в Чернігівській області № 5049-5558/С-02/8-2500/20 від 21.12.2020 вбачається, що підставою для зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 56 % слугувала норма частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вважаючи зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 56 % протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позивач вважає, що відповідач незаконно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 56 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання. Наполягає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише сума, визначена у довідці ТУ ДСА України у Чернігівській області № 03/36-729 від 21.02.2020, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що не допустив порушень вимог законодавства, оскільки виконав рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 620/2784/20, а саме здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області № 03/36-729 від 21.02.2020. Позивач має стаж роботи на посаді судді 23 років 8 місяці 2 дні. Підстави для перерахунку грошового утримання позивача як судді у відставці в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого судді відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ відсутні.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його розмір повинен обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру довічного грошового утримання судді, право на яке особа набула на час виходу у відставку, і такий відсотковий розмір не залежить від подальших законодавчих змін.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із правомірності рішення відповідача про визначення розміру щомісячного грошового утримання позивача як судді у відставці в розмірі 56 % суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, оскільки перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці позивачу проведено відповідно до вимог Закону № 1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Апеляційний суд констатував, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, з 19 лютого 2020 року (з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020) судді, які вийшли у відставку, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону України №1402-VIII. Зважаючи на набутий позивачем стаж роботи на посаді судді, що складає 23 роки 8 місяці 2 дні, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % узгоджується із вимогами Закону № 1402-VIII.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. З посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у справі № 240/5401/18 (постанова від 16.10.2019), скаржник зазначає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у особи вислуги років, є незмінним. За таких обставин скаржник вважає, що відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % установлений та призначений на підставі діючого на час призначення законодавства, не може бути змінений чи не врахований при черговому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який проводиться у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 620/2784/20.
Також скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції з приводу того, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 23 роки 8 місяці 2 дні, оскільки не враховано, що крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання також зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, судовим рішенням у справі № 740/180/17 встановлено, що позивач має право на врахування періодів роботи на посадах слідчого та старшого слідчого до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За наведених вище обставин, скаржник стверджує, що його стаж на посаді судді складає понад 35 років.
Відповідач скористався процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача проведений у відповідності до вимог статті 142 Закону № 1402-VIII. Також відповідач зазначає, що після проведеного перерахунку, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача збільшився, що свідчить про те, що звуження змісту його прав та соціальних гарантій не відбулося.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Одним із спірних питань у цій справі є правомірність дій відповідача щодо зменшення під час перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 15.02.2022 у справі № 340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 26.01.2023 у справі № 500/6626/21, від 30.03.2023 у справі №280/8853/20, від 11.04.2023 у справі № 200/8353/20-а та від 09.05.2023 у справі №580/112/21, Верховний Суд дійшов наступного висновку:
« до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.».
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який, відповідно спростовує доводи скаржника.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосовуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою цієї норми.
Водночас для правильного визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, який має застосовуватися при перерахунку, необхідно встановити дійсний стаж його роботи на посаді судді.
Частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як зазначає пенсійний орган та встановив суд апеляційної інстанції, стаж роботи позивача на посаді судді складає 23 роки 8 місяці 2 дні, а отже визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % узгоджується із вимогами Закону № 1402-VIII.
Проте, позивач із такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується та зазначає, що його суддівський стаж складає понад 35 років. Так, за твердженнями позивача, судом не враховано, що крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання також зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Також апеляційним судом не враховано рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 22.02.2017 у справі №740/180/17, яким встановлено, що ОСОБА_1 має право на врахування до стажу роботи судді періодів роботи на посадах слідчого та старшого слідчого.
Колегія суддів зазначає, що неправильне обчислення суддівського стажу безумовно впливає на відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, який враховується при перерахунку.
Так, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою цієї норми визначено, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені у статті 308 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом суд апеляційної інстанції переглядає адміністративну справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Загальні межі таких повноважень із метою досягнення завдань адміністративного судочинства визначають специфіку апеляційного провадження згідно з такими фундаментальними принципами як диспозитивності та офіційності.
Дослідивши матеріали справи в контексті наведених скаржником аргументів щодо неправильного обчислення апеляційним судом суддівського стажу позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до інформації, зазначеній у витягах з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії станом на 17.01.2020 та 01.10.2020 (а.с. 9, 10), повний страховий стаж позивача складає 41 рік 11 місяців 29 днів, з них судді: 36 років 1 місяць 15 днів. Проте, при обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (56 %), пенсійним органом, з чим погодився суд, взято до уваги стаж на посаді судді, що складає 23 роки 8 місяців 2 дні.
Таким чином, судом апеляційної інстанції достеменно не встановлено дійсний стаж позивача на посаді судді, не витребувано матеріали пенсії справи та відповідно не перевірено інформацію щодо періодів, включених до стажу на посаді судді.
Водночас за правилами, встановленими статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків апеляційного суду щодо обґрунтованості визначення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяці 2 дні.
З'ясування зазначених вище обставин має важливе значення для правильного вирішення судом апеляційної інстанції спору, у визначених статтею 308 КАС України, межах перегляду рішення суду першої інстанції.
Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №620/429/21 скасувати.
Справу № 620/429/21 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа