06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/12341/19
адміністративне провадження № К/990/20160/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №160/12341/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги й рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2019 №0008683306, №0008693306, №0008703306, №0008643306, №0008603306, №0008673306; вимоги про сплату боргу від 21.11.2019 №0008653306; рішення від 21.11.2019 №0008663306.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За результатом останнього перегляду, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 №0008693306 на суму 2082415,50грн; №0008703306 на суму податкового зобов'язання з ПДВ 4164831,00грн та на суму штрафних (фінансових) санкцій 1041207,75грн. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 №0008643306 за платежем військовий збір на суму основного платежу 129893,67грн та на суму штрафних (фінансових) санкцій 64946,52грн. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 №0008603306 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 1558724,02грн та на суму штрафних (фінансових) санкцій 779362,02грн. Визнано частково протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2019 №Ф-0008653306 на суму недоїмки 158656,38грн. Визнано частково протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.11.2019 №0008663306 в частині штрафних санкцій 23678,17грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 9500,51грн.
Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 01.09.2022 об 11:00 год. та зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 01.08.2022 включно.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 29.07.2022 до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 24000,00грн з доказами на підтвердження понесення витрат.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 01.09.2022, залишеним без змін поставною Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково. Вирішив стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00грн.
Мотивуючи рішення про часткове задоволення заяви позивача суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на правову допомогу сума коштів у розмірі 24000,00грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області мають бути розподілені лише документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 01.06.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №160/12341/19, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022, переглянуте судом в апеляційному порядку, є невід'ємною складовою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №160/12341/19.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень, зокрема, частини першої статті 133, пункту 2 частини п'ятої статті 134 КАС України в частині надання правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Далі за змістом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми правничої допомоги, її неспівмірність із предметом спору й непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суди помилково визнали обґрунтованою суму 12000,00грн за надання послуг з правової допомоги.
Разом з тим, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, судами попередніх інстанцій було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу.
Отже, вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення заяви частково. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов'язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», касаційна скарга у справі №160/12341/19 вже подавалась відповідачем до суду касаційної інстанції раніше, яку Верховний Суд ухвалами від 19.01.2023, від 24.02.2023, від 29.03.2023 та від 02.05.2023 повернув як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
У той же час, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №160/12341/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги й рішення повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер