07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 420/23670/21
адміністративне провадження № К/990/18302/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/23670/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 193 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» ухвалене відносно прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури Одеської області від 20 жовтня 2021 року №2332к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області з 30 жовтня 2021 року;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення і до дати постановлення судового рішення;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора визначити відповідну кадрову комісію та призначити додатковий день (день, час, місце) для повторного складання ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 193 про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 Одеської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року № 2332-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Одеської області з 29 жовтня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Одеської області з 29 жовтня 2020 року.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2021 року по 07 грудня 2022 року в сумі 100 974,40 грн з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто йому на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
22 травня 2023 року касаційна скарга повторно надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, скаржник послався на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції врахував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, де надано оцінку положенням розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, Порядку №221.
Підставу для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у даній постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні позивач вказав, що Конституційний Суд України в Рішенні від 01 березня 2023 року визнав неконституційним пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX.
Перевіривши викладені доводи скаржника, Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Проте мотиви скаржника зводяться в цілому до незгоди із застосованими судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, натомість належних доводів наявності підстав для відступлення від цього висновку, викладеного у наведеній вище постанові скаржник не наводить.
Разом з цим слід додатково звернути увагу скаржника, що в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2023 року, якою первісну касаційну скаргу позивача повернуто, було зазначено, що підстави касаційного оскарження чітко визначені у приписах частини четвертої статті 328 КАС України і визнання певної норми права неконституційною не становить окремої підстави для відкриття касаційного провадження, проте позивачем, подаючи другу касаційну скаргу, вказане роз'яснення суду касаційної інстанції не взято до уваги, що свідчить про формальний підхід до оформлення цієї касаційної скарги.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України та Конституції України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/23670/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич