06 червня 2023 року
м. Київ
справа №160/19927/22
адміністративне провадження № К/990/20175/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду увід 04 травня 2023 року у справі №160/19927/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
13 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач-2), у якому просив:
- скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки;
- стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі за кожен день вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Зобов'язано Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07 грудня 2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнув з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326 грн. 08 коп. з урахуванням з указаної суми податків та зборів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду увід 04 травня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №160/19927/22 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07 грудня 2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326 грн 08 коп з урахуванням з указаної суми податків та зборів скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 з 06 грудня 2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2022 року по 13 лютого 2023 року у сумі 29 917 грн 44 коп, який визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів та вже виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї правової норми, відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід
Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняте у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду увід 04 травня 2023 року у справі №160/19927/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов