05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/7556/21
адміністративне провадження № К/990/17674/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №280/7556/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Запорізькій області) з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 02 серпня 2021 року №79-ос щодо зупинення з 02 серпня 2021 року виплати їй доплати до посадового окладу за вислугу років, як судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя;
- зобов'язати відповідача проводити нарахування і виплату суддівської винагороди з 02 серпня 2021 року судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, відповідно до наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2020 року за №12-К.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 02 серпня 2021 року №79-ос "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 ".
- у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №280/7556/21 було повернуто скаржнику.
16 травня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №280/7556/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі заявник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/1655/21-а, а також у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржником вказаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/1655/21-а Суд не висловлював правових позицій, а направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції через встановлення обставин, що мають істотне значення для цієї справи, а тому остаточного рішення судом касаційної інстанції у наведеній скаржником справі не приймалося.
Суд також критично оцінює посилання заявника на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, з огляду на те, що правовідносини у цих справах не є подібними.є
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частину десяту статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд не приймає зазначені доводи скаржника до уваги, оскільки указана норма Закону аналізувались Верховний Судом і правовий висновок щодо її правозастосування викладений у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №120/1655/21-а. Так, відповідно до змісту указаного висновку Верховного Суду «…суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018…».
Отже, з наведеного убачається, що скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норми права у правовідносинах, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору вирішенню не підлягають.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №280/7556/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська