06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 120/4713/22
адміністративне провадження № К/990/18204/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №120/4713/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2022 року за №48 "Про результати службового розслідування";
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 червня 2022 року за №169;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 поновити на військовій службі ОСОБА_1 з поновленням йому всіх видів забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову відмовлено.
19 травня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22 січня 2019 року у справі №804/1760/16, від 18 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003739, від 09 грудня 2021 року у справі №2340/2819/18.
Разом з цим як підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційного провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Насамкінець, позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд наголошує, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсилочною нормою, тому обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України, проте позивач конкретного підпункту та частини статті 353 КАС України не зазначив.
З огляду на це, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №120/4713/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич