30 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4436/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Юдицького К.О.,
представників учасників справи:
від позивача: Ербелідзе А.О.,
від відповідача: Пилипчук В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді: Стасюк С.В.
від 08.12.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю., Мальченко А.О.
від 14.02.2023
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 37 710 036,84 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Відповідач) про стягнення 37 710 036,84 грн, у тому числі 31 647 185,27 грн недоотриманих відсотків за розстрочення платежу з урахуванням вартості грошей у часі на рівні 14,52 %, 2 271 660,97 грн пені, 345 951,42 грн 3 % річних, 3 445 239,18 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу N 1912000460/1912000330 від 28.12.2019 в частині здійснення нарахування відсотків за розстрочення платежу на суму вартості природного газу з ПДВ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, у позові відмовлено повністю.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості, включається до ціни товару та сплачується покупцем (замовником послуг). Умовами договору не передбачено нарахування ПДВ на відсотки за розстрочення платежу на суму вартості природного газу з ПДВ. У зв'язку з цим, вимоги Позивача щодо сплати 31 647 185,27 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат є похідними та, у зв'язку з відмовою в задоволенні стягнення основної суми, також не підлягають задоволенню. Надана Позивачем податкова консультація від 28.04.2020 не прийнята судами до уваги, оскільки податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення та постанову, в якій просив постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
6. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України:
- пункт 3: судом апеляційної інстанції неправильно застосовано підпункт 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах. Крім того, посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 185.1, пункту 187.3 статті 187, статті 188.1 Податкового кодексу та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
- пункт 4: суди першої та апеляційної інстанції порушили статті 73-86, 236 ГПК України та не дослідили наявний доказ у матеріалах справи, а саме: податкову консультацію від 28.04.2020 №1708/6/990007030206 (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК України).
7. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
8. 28 грудня 2019 року між Позивачем, як продавцем, та Відповідачем, як покупцем, укладено договір №1912000460/1912000330 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у січні 2020 року у власність покупцеві «Газове паливо (Природний газ)», що знаходиться в магістральних трубопроводах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах визначених Договором.
9. Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві 1 січня 2020 року газ в загальному обсязі від 900000,00 тис.куб. м. до 950000,00 тис.куб. м.
10. Ціна за 1000 куб. м. газу на момент підписання цього Договору становить 4967,00 грн, без урахування ПДВ (п. 4.1 Договору).
11. Загальна сума вартості газу за Договором на дату його укладення не може перевищувати 4718650000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 943730000,00 грн, разом з ПДВ - 5662380000,00 грн (п. 4.2 Договору).
12. Оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, зазначений в розділі 14 Договору на підставі акту приймання-передачі природного газу, у такому порядку та строки: 50% від загальної суми вартості обсягу природного газу, переданого згідно з актом приймання передачі газу - до 31.12.2020, з урахуванням вартості грошей у часі на рівні 14,52% на рік, починаючи з дати наступної за датою підписання акту приймання-передачі газу; 50% від загальної суми вартості обсягу природного газу, переданого згідно з актом приймання передачі газу - до 31.12.2021, з урахуванням вартості грошей у часі на рівні 14,52% на рік, починаючи з дати наступної за датою підписання акту приймання-передачі газу (п. 5.1 Договору).
13. За порушення строків розрахунків, визначених в п. 5.1 Договору покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,01% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
14. 01 січня 2020 року сторонами складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у січні 2020 року природний газ, що знаходиться в магістральних трубопроводах обсягом 912048,795 тис. куб. м., вартістю без ПДВ 4530146364,77 грн, ПДВ - 906029272,95 грн, всього - 5436175637,72 грн.
15. 10 лютого 2020 року між сторонами було укладено угоду №2002000187/2002000066 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони домовились про припинення зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Договором на суму 434 019 599,91 грн, яка складається з 427 221 510,77 грн основного боргу та 6 798 089,14 грн відсотків вартості грошей у часі. Залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 5 008 954 126,95 грн основного боргу, без урахування вартості грошей у часі на рівні 14,52% на рік.
16. 17 березня 2020 року Відповідачем за газ сплачено на рахунок Позивача 115570981,03 грн, в тому числі ПДВ 19261830,17 грн.
17. 17 березня 2020 року Відповідачем за газ сплачено на рахунок Позивача 5008954126,95 грн в тому числі ПДВ 834825687,83 грн.
18. 27 березня 2020 року Відповідачем сплачено Позивачу на виконання умов Договору 35 866 856,18 грн в тому числі ПДВ 5 977 809,36 грн.
19. Спір виник внаслідок різного тлумачення сторонами Договору його умов щодо сплати відсотків вартості грошей у часі на рівні 14,52% на рік, зокрема обов'язку Відповідача донараховувати суму ПДВ на вказані відсотки.
20. Цивільний кодекс України
Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання
1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Стаття 628. Зміст договору
1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Стаття 629. Обов'язковість договору
1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 632. Ціна
1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
3. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Стаття 712. Договір поставки
1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
21. Податковий кодекс України
14.1.178. податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Стаття 52. Податкова консультація
52.1. За зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
52.2. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг
188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
22. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
23. Відповідно до статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
25. Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).
27. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
28. Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
29. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
30. В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
31. Згідно з статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
32. Обов'язок оплати отриманого товару закріплено в статтях 691, 692 Цивільного кодексу України, які передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
33. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
34. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
35. Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
36. Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.
37. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості, включається до ціни товару та сплачується покупцем (замовником послуг).
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №912/1052/21, від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами Договору не передбачено нарахування ПДВ на відсотки за розстрочення платежу на суму вартості природного газу з ПДВ.
39. У зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 31 647 185,27 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
40. Як вказано Судом вище, підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано підпункт 14.1.245 пункту 14.1 статті 14, пункт 185.1, пункту 187.3 статті 187, статті 188.1 Податкового кодексу України та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
41. Відповідно до підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
42. Згідно з пунктом 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
43. Пунктом 187.3 Податкового кодексу України передбачено, що у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.
44. В пункті 188.1 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
45. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
46. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
47. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19).
48. При цьому, колегія суддів зауважує, що саме лише посилання на відсутність висновку без жодного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування тієї чи іншої норми матеріального або процесуального права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, свідчить про недоведення скаржником передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень.
49. Як свідчить зміст касаційної скарги, Скаржник посилаючись на невірне застосування судами попередніх інстанцій вищезазначених положень Податкового кодексу України, не зазначає в чому саме судами першої та апеляційної інстанції, на його думку, невірно застосовано ці норми. Жодного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування тієї чи іншої норми матеріального права скарга не містить. З огляду на таке не можна визнати такими, що відповідають передбаченій п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставі касаційного оскарження посилання Скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм підпункту 14.1.245 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1, пункту 187.3 статті 187, статті 188.1 Податкового кодексу України.
50. Враховуючи те, що умовами Договору не передбачено нарахування ПДВ на відсотки за розстрочення платежу з урахуванням вартості грошей у часі на суму вартості природного газу з ПДВ, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача донарахованої суми ПДВ на вказані відсотки не підлягають задоволенню.
51. Зважаючи на предмет та підстави позовних вимог у даній справі, Скаржником жодним чином не обґрунтовано яким чином висновок щодо застосування наведених ним норм права вплине на висновок судів у даній справі про відмову в задоволенні позову, враховуючи, що ні умовами Договору, ні жодною нормою Податкового кодексу України (на які Скаржник посилається в касаційній скарзі) не передбачено, що Відповідач повинен був здійснювати нарахування відсотків за розстрочення платежу на суму вартості природного газу з ПДВ і знову до зазначеної суми відсотків (які вже розраховані з ПДВ) додавати ПДВ.
52. За таких обставин, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не може бути задоволена з огляду на недоведення Скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм матеріального права в цій справі.
53. Отже, вищевказані доводи Позивача про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.
54. Наступною підставою касаційного оскарження судового рішення, як вказано Судом вище, Скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши, що суди першої та апеляційної інстанції порушили статті 73-86, 236 ГПК України та не дослідили наявний доказ у матеріалах справи, а саме: податкову консультацію від 28.04.2020 №1708/6/990007030206.
55. Верховний Суд наголошує на тому, що звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
56. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
57. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
58. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
59. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).
60. Згідно з визначенням, що міститься в підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
61. Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
62. Аналіз вказаного свідчить, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
63. Повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та керуючись нормами чинного законодавства України вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що надана Позивачем податкова консультація від 28.04.2020 року не може братися судом до уваги, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено можливості отримувати індивідуальну податкову консультацію одним платником податків з метою застосування такої податкової консультації зовсім іншим платником податків.
Така правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №826/2760/16, від 13.01.2023 у справі № 826/12899/16.
64. Крім того, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
65. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
66. За таких обставин, безпідставними є доводи Скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
67. Суд зазначає, що розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій з'ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Незгода Позивача з судовим рішенням за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття такого судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
68. Суд відхиляє всі інші аргументи Позивача, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.
69. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
70. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу Позивача без задоволення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
72. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
73. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Позивача.
74. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Судові витрати
75. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/4436/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова