29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"07" червня 2023 р. Справа № 924/592/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Фізична особа, ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023р. вказану заяву передано на розгляд судді Заверусі С.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Як слідує із матеріалів заяви, заявником не надано доказів на підтвердження того, що здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Із наданої заявником виписки з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 01.06.2023р. неможливо встановити проведення виконавцем вищевказаних виконавчих дій щодо майна боржника.
При цьому, вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 116 КУзПБ.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначений, зокрема ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Дослідивши заяву про неплатоспроможність боржника від 01.06.2023р., судом встановлено, що заявником не дотримано вимог п. 2 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, оскільки останнім не надано жодних документів, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця. Зазначення у заяві лише про відсутність у божника статусу фізичної особи-підприємця не є підставою для невиконання вищевказаної норми КУзПБ стосовно подання доказів на підтвердження відсутності такого статусу.
Крім того, заявником не дотримано вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, оскільки подана заява взагалі не містить конкретизованого списку кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, а також щодо кожного кредитора суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. У заяві боржника лише вказано про зростання заборгованості перед 3 банками та 12 мікрофінансовими організаціями, яка складає 113100,00 грн. Доданий заявником витяг з кредитних історій щодо ОСОБА_1 від 26.04.2023р. не може розцінюватися судом як конкретизований список кредиторів, так як він не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ. Як зазначено заявником у заяві від 01.06.2023р., на виконання вимог ст. 116 КУзПБ ним до заяви додається додаток - конкретизований список кредиторів, проте вказаний додаток в матеріалах заяви відсутній, про що господарським судом складено відповідний акт.
Разом з тим, судом зауважується, що відсутність у матеріалах заяви конкретизованого списку кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, а також щодо кожного кредитора суми грошових вимог, позбавляє суд можливості дослідити додані божником до матеріалів заяви кредитні (фінансові) договори на предмет того, чи відповідають вони існуючим зобов'язанням боржника перед конкретними кредиторами.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020р. у справі № 915/36/20 зазначив, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
У постанові від 16.11.2022р. у справі № 917/1604/21 Верховний Суд зазначив, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, господарським судом звертається увага боржника, що неподання заявником повного переліку договорів, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності боржника, не може бути прийняте судом як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє можливості суду надати об'єктивну оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, долучені боржником до матеріалів заяви про неплатоспроможність розписки про втрату договорів та про існування боргу не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження зобов'язань перед кредиторами.
Також боржником не дотримано вимог п. 4 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, оскільки останнім не додано до заяви про неплатоспроможність опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна. Як зазначено заявником у заяві від 01.06.2023р., на виконання вимог ст. 116 КУзПБ ним до заяви додається додаток - опис майна, проте вказаний додаток в матеріалах заяви відсутній, про що господарським судом складено відповідний акт.
Подання заявником декларацій про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, передбачене п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ч. 5 ст. 116 Кодексу).
Так, у долучених до заяви деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021-2023 роки заявником визначено членами сім'ї: чоловіка, доньку, сина, батька, матір, бабусю, сестру. Разом з тим, в деклараціях зазначено про ненадання цими особами інформації щодо доходів членів сім'ї; щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника; щодо об'єктів незавершеного будівництва, що належать членам сім'ї боржника; щодо транспортних засобів, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника; щодо вкладів у банках, готівкові кошти та інші активи, що перебувають у власності членів сім'ї боржника; щодо майна, яким члени сім'ї боржника володіють спільно з іншими особами.
Судом звертається увага на п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, відповідно до якого боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Отже, подана заява не містить доказів неможливості отримання заявником інформації із відповідних офіційних джерел щодо членів сім'ї, які не надали інформацію, необхідну для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
У постанові від 30.06.2022 у справі № 914/100/20 Верховний Суд звернув увагу, що інститут реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Разом з тим, з поданих матеріалів слідує, що заявником не надано доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Натомість заявник надав договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 19.04.2023р., укладеного із Белінською Н.О., та квитанцію № 75 від 08.05.2023р. про авансування винагороди арбітражного керуючого на суму 2013,00 грн.
З приводу зазначеного судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривні.
Таким чином, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією становить 40260 гривень.
Положеннями ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) у відповідному розмірі подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в обов'язковому порядку.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Тобто зазначене є гарантією з боку держави оплати праці керуючого реструктуризацією заявником на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Заявником у порушення вимог ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства не надано до заяви доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40260,00 грн.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020р. у справі № 910/726/20 зроблено висновок про можливість боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Виходячи з вищенаведеної позиції Верховного Суду, можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим в питанні авансування грошової винагороди допускається за умови наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. При цьому, Верховний Суд зазначив, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих доказів та вказав на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність.
Тобто вищезазначена позиція Верховного Суду, на яку посилається заявник, передбачає відстрочення оплати арбітражного керуючого та, відповідно, пов'язує його із моментом реалізації майна боржника, тоді як доданим до заяви договором передбачено розстрочення оплати послуг керуючого реструктуризацією на 10 місяців. Проте у поданій заяві заявник зазначає про відсутність у неї жодного майна. При цьому, наявність грошових коштів на рахунках боржника (1769,05 грн у АТ "Райффайзен Банк Аваль" та 1599,30 грн у АТ "ПУМБ") не доводить спроможності заявника щодо мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору. До того ж, заявником не підтверджено про наявність вказаних коштів на його рахунках станом на час подання заяви про неплатоспроможність.
Крім того, за відсутності доказів наявності майна не відстежується досягнення такої кінцевої мети як оплата праці керуючого реструктуризацією після реалізації належного заявниці майна під час здійснення процедури банкрутства, що впливає на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), позбавивши останнього права на отримання у повному розмірі винагороди.
Суд зазначає, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять положень про можливість прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень керуючого реструктуризацією, як це зазначено у п. 3.1 наданого договору. Положеннями статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не встановлювати комітетом кредиторів оплату послуг.
До того ж, за змістом статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
Суд зауважує, що в процедурі розгляду заяви про неплатоспроможність можливі випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі. Зокрема положеннями статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Також відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень може бути здійснено господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Положеннями статті 26 Кодексу України з процедур банкрутства визначено підстави для припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, такою підставою може бути неможливість виконувати повноваження за станом здоров'я. А, отже, з наведених процедурних норм вбачається, що під час провадження у справі про неплатоспроможність можуть мати місце випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі внаслідок відсторонення, припинення діяльності, тощо.
Однак за умови відсутності авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, новий керуючий реструктуризацією буде позбавлений можливості отримати винагороду, право на яку передбачене п. 3 ч. 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства.
За таких умов наявність угоди боржника з попереднім арбітражним керуючим не зможе замінити отримання новим арбітражним керуючим визначеної та гарантованої винагороди в розмірі та порядку, передбаченому Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки зобов'язання боржника будуть персоналізовані щодо конкретного арбітражного керуючого.
Суд звертає увагу заявника на однозначне врегулювання даного питання про обов'язок боржника - фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До заяви заявником додано копію квитанції № 75 від 08.05.2023р. про авансування винагороди арбітражного керуючого на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області на суму 2013,00 грн. Таким чином, заявнику необхідно здійснити доплату авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією за три місяці у розмірі 38247,00 грн (40260,00 грн - 2013,00 грн).
Отже, зважаючи на те, що заявником не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, суд дійшов висновку про недотримання заявником також положень п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
Також суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Як зазначено заявником у заяві від 01.06.2023р., на виконання вимог ст. 116 КУзПБ ним до заяви додається додаток - план реструктуризації, проте вказаний додаток в матеріалах заяви відсутній, про що господарським судом складено відповідний акт.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, дослідивши зміст заяви та сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування його неплатоспроможності, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність без руху.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі неусунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України та ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись статтями 2, 9, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху, встановивши заявнику строк у п'ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме надання:
- документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
- конкретизованого списку кредиторів, оформленого відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу, зокрема із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) з відображенням періодів виникнення зобов'язань;
- належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (тобто, первинних документів - кредитних договорів, банківських довідок, тощо);
- опису майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
- доказів на підтвердження наявності підстав для зазначення у декларації про ненадання інформації членами сім'ї;
- доказів доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 38247,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області;
- пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), в тому числі щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів;
- інформацію (довідки фінансово-кредитних установ) про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (в тому числі відкриті рахунки в АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ", АТ "Ідея Банк");
На виконання вимог ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства надати докази:
- припинення погашення боржником кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (банківські виписки, розрахунки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);
- що підтверджують, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Ухвала набрала законної сили 07.06.2023р., оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Заверуха
Виготовлено 2 примірники:
1 - до справи;
2 - заявнику ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).