65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2773/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (код 08038284, м. Одеса вул. Армійська 18)
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення 631441,53 грн
за участю представників
від позивача - Негода Л.П.
від відповідача - не прибули
До суду надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення 631441,53 грн заборгованості за попереднім договором оренди від 06.07.2020 № 16, з яких - 166449,62 грн заборгованості з орендної плати, 15195,36 грн компенсації податку на землю, 35691,49 грн пені, 401820,34 грн неустойки та 12284,72 грн 3% річних.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом було встановлено, що вона має наступні недоліки.
Позивач в позовній заяві зазначає, що попередній договір оренди від 06.07.2020 № 16 було укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Одеси та фізичною особою-підприємцем Ігнатовою Тетяною Іванівною, але відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.07.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Ігнатової Т.І.
Однак, позивачем не додано до позовної заяви документального підтвердження того, що 27.07.2020 до Єдиного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Ігнатової Т.І.
Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що "відповідно до п. 3.3 договору оплата у розмірі 100% перераховується відповідачем до державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок КЕВ м. Одеса в територіальному органі Державного казначейства) щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт".
Але позивач не надав суду таких рахунків та актів виконаних робіт, а також доказів їх надіслання або вручення відповідачу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15195,36 грн компенсації податку на землю відповідно до п. 5.12 договору № 16 від 06.07.2020, за умовами якого відповідач має щомісячно компенсувати позивачу "кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, згідно виставлених рахунків".
Однак, позивач також не надав суду рахунків компенсації податку на землю відповідно до п. 5.12 договору, а також доказів їх надіслання або вручення відповідачу.
До того ж, в тексті копії договору від 06.07.2020 № 16, яка додана до позовної заяви, відсутні пункти 7.4 та 10.9, а в пункті 3.3 відсутні слова "казначейства) щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт", на які посилається позивач в позовній заяві.
З огляду на викладене, ухвалою від 24.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення ухвали.
31.10.2022, у встановлений судом строк, позивач подав до суду заяву, якою повідомив, що на виконання п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України ним долучено всі наявні докази. Інші докази у нього відсутні. Докази, які не можуть бути подані разом з позовною заявою відсутні.
Крім того, позивач повідомив, що в нього відсутні докази того, що 27.07.2020 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 по справі № 916/3479/21 встановлено, що на час укладання попереднього договору оренди від 06.07.2022 ОСОБА_1 діяла як ФОП, однак відповідно до Реєстру, 27.07.2022 номер запису 255600600504210 внесено запис про припинення підприємницької діяльності на підставі власного рішення.
Враховуючи заяву позивача про те, що ним подано всі наявні в нього докази, суд ухвалою від 04.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.11.2022.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Враховуючи викладене, 04.11.2022 суд відповідно до вимог ч. 6 176 ГПК України надіслав на електронну пошту відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області od@dmsu.gov.ua запит про надання інформації суду про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , що міститься в картотеці реєстраційного обліку Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області та/або в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, з метою розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/2773/22.
Однак, відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області не надав відповіді на запит суду від 04.11.2022.
15.11.2022 до суду повернулась ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві АДРЕСА_1 .
Засідання 30.11.2022 не відбулось через відсутність електроенергії в суді, через що ухвалою від 30.11.2022 підготовче засідання призначено на 21.12.2022.
Ухвалою від 21.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.01.2023.
Оскільки відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області не надав відповіді на запит суду від 04.11.2022, суд 26.12.2022 повторно надіслав на електронну пошту відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області od@dmsu.gov.ua запит про надання інформації суду про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Однак, станом на 18.01.2023 відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області знову не надав відповіді на запити суду.
Засідання 18.01.2023 не відбулось через відсутність електроенергії в суді, через що суд ухвалою від 18.01.2023 ухвалив провести підготовче провадження у розумні строки та призначив підготовче засідання на 08.02.2023.
Враховуючи ненадання відповіді на запити, суд направив окрему ухвалу від 18.01.2023 на адресу відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, однак відповіді суд так і не отримав.
З огляду на викладене, суд ухвалою від 08.02.2023 відклав розгляд справи на 15.03.2023 і направив окрему ухвалу від 08.02.2023 на адресу ГУ ДМС України в Одеській області та направив запит від 10.02.2023 до ГУ ДМС України в Одеській області про надання інформації суду про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
І лише 21.02.2023 до суду надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області від 09.02.2023 № 4/6-3 про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
07.03.2023 електронною поштою, а 20.03.2023 поштою, до суду надійшов лист відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, яким у відповідь на окрему ухвалу суду повідомлено, що відділ направляв відповіді від 09.11.2022, 30.12.2022 та від 09.02.2023 на запити суду, однак суд не отримував зазначених відповідей, що підтверджується матеріалами справи.
Засідання 15.03.2023 не відбулось через оголошення в м. Одесі повітряної тривоги, через що суд ухвалою від 15.03.2023 призначив підготовче засідання на 05.04.2023.
Ухвалою від 05.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.05.2023.
Засідання 17.05.2023 не відбулось через перебування судді на лікарняному, через що ухвалою від 22.05.2023 розгляд справи по суті призначено на 07.06.2023.
Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що всі ухвали суду надсилались на адресу відповідача, але повертались до суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідач в засідання не прибув, відзиву не подав.
Таким чином, справа розглядається за наявними у ній документами.
В засіданні 07.06.2023 позивачем заявлено клопотання про зміну найменування позивача на Одеське квартирно-експлуатаційне управління, на підтвердження чого подано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене, суд замінює найменування позивача на Одеське квартирно-експлуатаційне управління (код 08038284, м. Одеса вул. Армійська 18) , враховуючи, що код ЄДРПОУ залишився той самий.
Дослідивши матеріали справи, суд
Згідно з ст.ст. 1, 3, 12, 15 Закону України “Про Збройні Сили України” Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (позивач) є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно з ст. 15 Закону України “Про Збройні Сили України” фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, зокрема позивач фінансується виключно з Державного бюджету України.
Згідно з п. 5.11 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України будівлі, споруди, інженерні мережі, що є придатними для подальшого використання, але не знаходять застосування у повсякденній діяльності військ, відповідно до чинного законодавства можуть відчужуватись або передаватися в оренду.
06.07.2020 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (сторона-1, позивачу справі) та фізичною особою-підприємцем Ігнатовою Тетяною Іванівною ( НОМЕР_1 ) укладено попередній договір оренди № 16 (а.с. 13-16), тимчасово до моменту завершення процедури оформлення укладення основного договору оренди, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності життєдіяльності ЗСУ в порядку, визначеному ст. 635 ЦК України.
Відповідно до ст. 635 ЦК України (в редакції станом на момент укладення сторонами договору від 06.07.2020) 1. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
2. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
3. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.07.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Ігнатової Т.І.
З огляду на викладене, позов заявлено до фізичної особи ОСОБА_1 .
У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 викладено висновок про те, що вимоги за господарськими зобов'язаннями до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За наведених обставин, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинилися.
За умовами попереднього договору оренди № 16 від 06.07.2020 (п. 1.1, 1.2) позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове строкове платне користування (оренду) нерухоме військове майно (до моменту завершення процедури оформлення укладення основного договору) - частину нежитлового приміщення загальною площею 93,3 кв. м в лікувальному корпусі (літ. В) військового містечка № НОМЕР_2 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: м. Одеса пров. Лермонтовський 2, вартість якого визначена на 17.10.2019 за незалежною оцінкою 784410,42 грн без ПДВ, тобто 8407,40 грн за 1 кв м. Назване нерухоме майно позивач передає відповідачу під розміщення об'єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і проводять господарську діяльність з медичної практики.
Згідно з п. 2.1 відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.
06.07.2020 комісія, затверджена наказом начальника позивача № 1 від 02.01.2020, у складі сімох осіб, підписали акт інвентаризації нерухомого військового майна - частини нежитлового приміщення загальною площею 93,3 кв м в лікувальному корпусі (літ. В) військового містечка № НОМЕР_2 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: м. Одеса пров. Лермонтовський 2, згідно якого зробили висновок про задовільний стан приміщення. ФОП Ігнатова Т.І. погодила зазначений акт своїм підписом та печаткою.
Також 06.07.2020 вищезазначена комісія позивача та ФОП Ігнатова Т.І. підписали акт приймання-передачі частини приміщення (а.с. 20).
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір діє з 06.07.2020 до моменту завершення процедури оформлення укладення основного договору оренди, до 31.12.2020. В разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити даний договір, а основний договір не буде укладено, даний договір пролонгується, але не більше ніж до 06.07.2021
Позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08 серпня 2022 року у справі № 916/3479/21 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до фізичної особи - підприємця Ігнатової Тетяни Іванівни про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень, яке набрало законної сили, встановлено, що 06.07.2021 закінчився строк дії попереднього договору оренди №16 від 06.07.2020.
Відповідно до п. 3.1 договору оплата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2019 р.) 13073,50 (розрахунок стартової плати за базовий місяць згідно додатку 3 до договору). Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеним чинним законодавством.
Оплата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування оплати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 попереднього договору № 16 від 06.07.2020, копія якого надана позивачем до матеріалів справи (а.с. 13), “оплата у розмірі 100% перераховується стороною2 до державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок сторони1 в територіальному органі Державного”.
Згідно з п. 5.12 попереднього договору, сторона2 зобов'язана щомісячно компенсувати стороні1 кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, згідно виставлених рахунків.
Позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував умови попереднього договору через що за вересень 2020 по 06.07.2021 виникла заборгованість з орендної плати в сумі 166449,62 грн та з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року - заборгованість за компенсацію земельного податку в сумі 15195,36 грн.
До матеріалів справи позивачем додано копії претензій від від 04.01.2021, від 06.08.2021, від 10.09.2021, від 08.10.2021, від 09.11.2021, від 01.12.2021, направлених відповідачу (а.с. 23-28) з вимогою сплатити заборгованість, і копію гарантійного листа від 05.04.2021 за підписом і печаткою ФОП Ігнатової Т.І. (а.с. 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем за попереднім договором, позивач просить стягнути 12284,72 грн 3% річних за період з вересня 2020 року по липень 2022 року.
Згідно з п. 3.4 попереднього договору оплата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення включаючи день оплати.
Позивач просить стягнути з відповідача 35691,49 грн пені з вересня 2020 року по жовтень 2021 року.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 401820,34 грн за період з 07.07.2021 по липень 2022 року відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування майном після закінчення договору.
Позивач посилається на те, що договір від 06.07.2020 № 16 є змішаним договором, оскільки містить елементи як попереднього договору так і умови договору оренди, оскільки фактично містить всі істотні умови договору оренди.
Відповідно до положень ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції чинній на момент укладення попереднього договору) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка діяла на момент укладення попереднього договору 06.07.2020) етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:
прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС;
прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків;
опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» в редакції, яка діяла станом на 06.07.2020, встановлено, що Військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.
Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки.
Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.
Відповідно до статей 7 і 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Кабінет Міністрів України постановою від 11.05.2000 №778 затвердив Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (далі Порядок). Даний порядок був чинним на момент укладення Попереднього договору оренди №16 від 06.07.2020 та є чинним досі.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).
Пунктом 5 Порядку передбачено, що передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи беспосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що оцінка вартості рухомого військового майна проводиться відповідно до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. № 759, а вартості нерухомого військового майна - відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629, яка діє до теперішнього часу. Оцінка вартості військового майна проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що Акти оцінки вартості майна, що передається в оренду, погоджуються з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) і затверджуються Міноборони. Оцінка вартості майна передує проведенню конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна.
Таким чином, Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та Порядком передбачено, що укладенню договору оренди державного військового нерухомого майна обов'язково має відбуватися на конкурсній основі, цьому має передувати одержання дозволу Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями на право надавати майно в оренду, здійснення оцінки вартості майна, що впливає на встановлення розміру орендної плати, яка є істотною умовою такого виду договорів. Однак вказані вище дії не були вчиненні сторонами перед укладенням попереднього договору оренди№16 від 06.07.2020.
Отже, договір укладено та передано майно в користування відповідача без проведення конкурсу, без отримання дозволу Міністерства оборони України та Фонду державного майна України.
Наявний у матеріалах справи Розрахунок стартової плати за базовий місяць оренди державного (військового) нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеса, викликає сумніви. У даному розрахунку позивач посилається на те, що вартість об'єкта становить 784410грн грн. на підставі оцінки від 17.10.2019. Однак, докази того, що дана оцінка від 17.10.2019 була здійснена відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629, комісією до складу якої входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв), у матеріалах справи відсутні.
Відсутність проведення зазначених дій, передбачених чинними нормативними актами, свідчить про те, що у сторін не виникли орендні правовідносини, тому у сторін спору відсутні будь-які зобов'язання щодо фактичної оренди державного нерухомого військового майна.
З огляду на викладене вище, посилання позивача на змішаність даного договору не приймається судом до уваги.
Суду не надано доказів того, що відповідно до попереднього договору сторонами укладено основний договір
Згідно приписів ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).
Аналогічну норму містить стаття 182 Господарського кодексу України, відповідно до якої за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Таким чином, в силу правової конструкції попереднього договору, визначеної статтями 635 Цивільного кодексу України та статтею 182 Господарського кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Будь-які інші зобов'язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами попереднього договору, окрім зобов'язання укласти основний договір оренди, сторони також домовилися про те, що відповідач може до моменту підписання основного договору використовувати частину нежитлового приміщення (п. 1.1. Договору) за щомісячну плату.
При цьому, вказаний попередній договір не визнано судом недійним, сторонами не заявлено суду відповідних вимог, а в силу положень ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, судом враховується правовий висновок, який встановлений у Постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №926/225/17, та згідно з яким Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що господарські суди, розглядаючи цей спір про стягнення неустойки за попереднім договором на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, не з'ясували правову природу цього договору, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір лише встановлює обов'язок сторін протягом певного періоду (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Будь-які інші зобов'язання сторін попереднім договором встановлюватися не можуть. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору, 2) фіксації умов основного договору. В силу попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, встановленого основним договором (передати майно, виконати роботу).
Тому суд відхиляє посилання позивача на те, що з моменту підписання попереднього договору відповідач мав виконувати всі взяті на себе зобов'язання, оскільки за попереднім договором встановлюється виключно обов'язок протягом певного періоду (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за попереднім договором оренди № 16 від 06.07.2020 у розмірі 229621,19грн (орендна плата, компенсація податку на землю, пеня, 3 % річних) не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами не виникли орендні правовідносини, урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Законами України «Про оренду державного та комунального майна», «;Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та «;Про господарську діяльність у Збройних Силах України», у зв'язку із чим у позивача відсутнє право вимоги реального виконання зобов'язання, що встановлюється основним, а не попереднім договором.
Вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 401820,34 грн. не можуть бути задоволені, із врахуванням вищевикладених судом обставин щодо відсутності у позивача права вимоги реального виконання зобов'язання, що встановлюється основним, а не попереднім договором.
Суд зауважує також, що фактична передача майна, проведення відповідачем орендних платежів, за відсутності укладеного між сторонами Основного договору оренди, здійснювалось в порушення вимог чинного законодавства і тому не приймаються судом до уваги при вирішенні спору по цій справі.
Враховуючи вищезазначене, у суду відсутня необхідності надання оцінки доказам здійснення відповідачем платежів по Попередньому договору оренди і, відповідно, наявності чи відсутності боргу з орендної плати та компенсації земелнього податку, оскільки зобов'язань між сторонами щодо сплати таких платежів не виникло через відсутність Основного договору оренди.
Таким чином, позовні вимоги Квартирно-експлуаційного відділу м. Одеса не підлягають задоволенню, оскільки як зобов'язань між сторонами щодо оренди нерухомого майна не виникло через відсутність Основного договору оренди.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Замінити найменування позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (код 08038284, м. Одеса вул. Армійська 18) на Одеське квартирно-експлуатаційне управління (код 08038284, м. Одеса вул. Армійська 18).
2. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 червня 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова